Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі № 917/528/15 господарського суду Полтавської області за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенерго" про стягнення 73 081, 97 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився, - відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за тестом - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до комунального підприємства "Теплоенерго" (далі за текстом - КП "Теплоенерго") про стягнення 3% річних у розмірі 6 145, 53 грн. та інфляційних втрату розмірі 66 936, 44 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.05.2015 року у справі № 917/528/15 в задоволенні позовних вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі № 917/528/15 апеляційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі № 917/528/15 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 526, 530, 550, 617, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 22.10.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Бакуліної С.В., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2015 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2015 року, у зв'язку з перебуванням з 05.11.2015 року по 20.11.2015 року на лікарняному судді-доповідача, розгляд справи перенесено на 03.12.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.12.2015 року № 03-05/2247 для розгляду касаційної скарги у справі № 917/528/15, у зв'язку із виходом з відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2015 року про перенесення судового засідання на 03.12.2015 року та телефонограмами № № 544, 545 від 24.11.2015 року (а.с. 167 - 170).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 28.12.2012 року ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Теплоенерго" (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3199-БО-24, згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ на умовах цього Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Положеннями п. п. 3.3., 3.4. вказаного Договору сторони погодили, що приймання-передача газу оформлюється актами приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. п. 5.2., 5.5. Договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 4 661, 74 грн. з ПДВ. Загальна вартість цього Договору та дату його укладення становить з ПДВ - 20 371 803, 80 грн.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Судами досліджено, що згідно Додаткової угоди № 1 від 15.07.2013 року до Договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року № 13-3199-БО-24 сторони змінили ціну за 1 000 куб. м. газу, встановивши її у розмірі 4 588, 54 грн. з ПДВ та загальну вартість договору, встановивши, що вона складається з сум вартості місячних поставок газу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що з копій Актів приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року вбачається, що позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 11 419 649, 66 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно позовної заяви позивача, з Банківської виписки вбачається, що відповідач за поставлений природний газ розрахувався 27.11.2014 року у розмірі 692 320, 98 грн., у зв'язку з чим на вказану суму нараховано річних у розмірі 6 145, 53 грн. та інфляційних у розмірі 66 936, 44 грн. за період з 12.08.2014 року по 27.11.2014 року.

08.04.2015 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 917/1801/14 скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року.

У постанові Вищого господарського суду зазначено, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу в частині оплати за отриманий природний газ виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 692 320, 98 грн. Відповідачем подано до матеріалів справи Договір про організацію взаєморозрахунків № 889/30 від 23.10.2014 року. Таким чином, сторони у справі замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору на купівлю-продажу природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу в сумі 692 320, 98 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині. Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників.

Позовні вимоги ґрунтується на укладеному між сторонами Договорі № 13/3199-БО-24 від 28.12.2012 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.10.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням виконкому Кременчуцької міськради, Управлінням житлово-комунального господарства м. Кременчука, КП "Теплоенерго" та ПАТ НАК "Нафтобаз України" укладений Договір про організацію взаєморозрахунків № 889/30.

Судами досліджено, що вказаний Договір передбачає організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 (30-2014-п) , зокрема, погашення заборгованості за спожитий природний газ та транспортування газу за 2013 рік по договору № 13/3199-БО-24 від 28.12.2012 року.

Відповідно до п. 11 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони у графі платіжного доручення "призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", а також дату і номер договору.

Положеннями п. 17 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно платіжного доручення № 6 від 27.10.2014 року вбачається, що на виконання Договору про організацію взаєморозрахунків № 889/30 від 23.10.2014 року КП "Теплоенерго" перерахувало на рахунок ПАТ НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 692 320, 98 грн. за газ та транспортування газу за 2013 рік згідно з Договором від 28.12.2012 року № 13/3199-БО-24, які були зараховані на рахунок позивача 27.11.2014 року, що підтверджується випискою Управління держказначейської служби України від 28.11.2014 року.

За приписами ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору про постачання газу; що договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог та оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, то строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - відсутні.

Крім того, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 25.03.2015 року у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 року у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 09.09.2014 року у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014 року у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 16.09.2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012.

Господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено доказів здійснення відповідачем оплати поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, а тому суди дійшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог..

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі № 917/528/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі № 917/528/15 залишити без змін.