334/8977/16-а Про визнання протиправними дії УПФУ щодо відмови в призначенні пенсії за віком, та зобов`язання призначити пенсію за віком - 17.07.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017р. (судді - Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі за її позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком з 22.12.2016р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України, за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2013, 2014, 2015 роки);

-зобов`язати призначити пенсію за віком з 22.12.2016р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2013-2015 роки), та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у жовтні 2007 року набула право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Вважає протиправною відмову відповідача у призначенні та перерахуванні за її заявою пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки перед відповідним зверненням.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до ст. 26, ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по України за 2013, 2014, 2015 роки.

Зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22 грудня 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2013-2015 рр.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017р. постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2017р. скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги посилалась на те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим було помилково скасовано законне рішення суду першої інстанції.

Зокрема посилалась на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку з приводу того, що пенсія яку вона отримує, та яку просила призначити, є одним і тим самим видом пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії за роботу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, яка призначається за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Посилалась на те, що станом на день призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) їй не могло бути призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки та той час їй виповнилось лише 50 років. За призначенням пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) вона звернулась вперше, а тому і показник середньої заробітної плати по Україні при призначенні такої пенсії має вираховуватись за три останні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої робот, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 2002 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах, за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Після призначення позивач продовжувала працювати, пропрацювала більше двох років.

Після досягнення 55 років позивач вважала що набула право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , у зв`язку з чим 22.12.2017 р. звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки.

Листом від 28.12.2016р. №373/С-1 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення даного виду пенсії, з посиланням на те, що відповідно до чинного пенсійного законодавства вона вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Також повідомлено про застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. № 327 (327-2012-п) .

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація позивачем свого права на отримання пенсії саме за приписами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) здійснена вперше, що свідчить не про переведення з одного виду пенсії на інший, а про призначення нового виду пенсії, з огляду на що відмова пенсійного органу у перерахунку пенсії з урахуванням приписами ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за три календарні роки, що передують даті звернення за призначенням пенсії, є протиправною.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач з жовтня 2002р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в порядку, визначеному статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2013, 2014, 2015 роки, відсутні.

Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до даних правовідносин правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015р. в справі № 21-612а14, оскільки правовідносини, які виникли в даному випадку, є відмінними, ніж розглянуті Верховним Судом України та щодо яких викладено правовий висновок, оскільки в справі, що розглядалась Верховним Судом України, особі була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , а за призначенням пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) така особа звернулась вперше, тобто особа отримувала інший вид пенсії.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з жовтня 2002р. отримує пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку.

Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV в тому числі із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018р. у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03.04.2018р. у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018р. у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17), від 14.05.2019р. у справі №337/851/17(2а/337/81/2017) і під час розгляду даної справи колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.