Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.

за участю представників: позивача відповідача Клівасов А.О. дов. Від 12.01.2015 Петренко О.Г. дов. Від 28.09.2015 № Н-01/2221 Репело Д.М. дов. Від 11.06.2015 № Н-01/1273

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015 р. у справі № 908/749/15-г господарського суду Запорізької області за позовом ПрАТ "Укренерготранс" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 18367, 08 грн.

У лютому 2015 року приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 18367,08 грн. списаної залізницею з особового рахунка позивача плати за користування вагонами, плати за телеграфне повідомлення, збору за зберігання приватних вагонів, затриманих в очікуванні переадресовки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2015 ( суддя Корсун В.Л.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, оскільки причини затримки вагонів на шляху перевезення не залежали від вантажовласника, а пов'язані із конвенційною забороною "Укрзалізниці" від 28.07.2014 на перевезення вантажів в зону АТО.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015 (головуючого судді Татенка В.М., суддів Ломовцева Н.В., Чернота Л.Ф.) за апеляційною скаргою державного підприємства "Донецька залізниця" рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

постанова апеляційного суду вмотивована необґрунтованістю вимог про повернення грошових коштів як безпідставно набутого майна згідно ст. 1212 ЦК України, а також неналежно вибраним способом захисту порушеного права, оскільки стягнення грошових коштів не передбачено Договором, а навпаки, укладеним сторонами Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги передбачено повернення залізницею на особовий рахунок платника в розрахунковому підрозділі залізниці надлишково або неправильно списаних коштів, а не стягнення судовим рішенням.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ПрАТ "Укренерготранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015 по справі та залишити в силі Рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2015.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Донецька залізниця" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову апеляційного суду законною і обґрунтованою, просить залишити її в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.07.2010 між державним підприємством "Донецька залізниця" та приватним акціонерним товариством "Укренерготранс" (експедитор) укладено договір № Е-050047 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з додатковими угодами, предметом якого є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам/вантажоодержувачам.

Цим договором передбачаються умови оплати експедитором вартості послуг залізниці (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги) наданих вантажовласникам при здійсненні перевезень вантажів, а також інших послуг по договірним тарифам.

Додатковою угодою від 24.12.2014 № 13 сторони дійшли згоди термін дії договору від 29.07.2010 № Е-050047 пролонгувати до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором.

27.07.2014 за залізничними накладними №№ 51601847, 51606531 ПрАТ "Укренерготранс" були відправлені 13 приватних порожніх вагонів зі станції Маріуполь-Порт Донецької залізниці на ст. Комунарськ Донецької залізниці на адресу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" під навантаження. Залізницею були прийняті вказані вагони до перевезення та з особового рахунку ПрАТ "Укренерготранс" була списана провізна плата за здійснення перевезення.

З 28.07.2014 "Укрзалізницею" було введено конвенційну заборону, відповідно до якої заборонено навантаження всіх вантажів та відправлення зі станції залізниць України на станції в т.ч. Комунарськ, у зв'язку з чим 13 порожніх вагонів відповідно з конвенційною забороною були зупинені залізницею на шляху слідування по ст. Оленівка Донецької залізниці.

З метою виключення невиробничих простоїв вагонів позивач був змушений здійснити переадресування вищезазначених вагонів по станції Оленівка Донецької залізниці на адресу нового одержувача ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", про що позивач направив Донецькій залізниці лист від 02.08.2014 № 3.4-506 зі згодою на оплату збору за переадресування порожніх власних вагонів та добір залізничного тарифу по переадресуванню.

05.08.2014 та 09.08.2014 по ст. Оленівка Донецької залізниці були виписані накопичувальна картка № 05080492 та відомість плати за користування вагонами № 05089011, згідно з якими, крім збору за оформлення переадресування вагонів, з особового рахунку позивача також були списані з попередньої оплати збір за зберігання вагонів на коліях загального користування в розмірі 708,72 грн., плата за користування вагонами в розмірі 17275,44 грн., тарифний збір за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника в розмірі 382,92 грн. (з ПДВ), які позивач просив повернути шляхом стягнення за рішенням суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 22 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 29 Статуту залізниць України (457-98-п) , Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Розпорядженням від 28.07.2014 № ЦЗМ-14/1263 Укрзалізницею, на підставі п. 29 Статуту залізниць України (457-98-п) , введено тимчасові обмеження щодо перевезень на деяких станціях, в т.ч. на станцію Комунарськ Донецької залізниці.

Приписами ст. 44 Статуту залізниць України (457-98-п) визначено, що залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло 2 години після повідомлення про прибуття вантажу.

Згідно із Правилами переадресування вантажів якщо залізниця не має можливості видати вантаж, то за вказівкою відправника (безпосередньо або через експедитора) вона переадресовує його на іншу станцію призначення, іншому одержувачу або повертає його відправнику. Таке переадресування оформляється за первинними документами з внесенням до них усіх платежів, пов'язаних із затримкою вантажу (за період від прибуття до переадресування).

Статтею 119 Статуту залізниць (457-98-п) передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Статтею 121 Статуту залізниць (457-98-п) та Правилами користування вагонами встановлені випадки, при яких вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами, в тому числі в інших випадках, передбачених Правилами.

Згідно з п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Відтак, плата за користування вагонами та плата за зберігання вагонів вноситься вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, експедиторами лише у разі затримки вагонів з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту чи підприємства.

Як встановлено судом першої інстанції, залізниця не виконала свої зобов'язання по доставке вагонів на станцію призначення на адресу одержувача по залізничній накладній, затримка вагонів в очікуванні переадресування за залізничними накладними №№ 51601847, 51606531 сталась внаслідок прийнятого "Укрзалізницею" на підставі п. 29 Статуту залізниць України (457-98-п) розпорядження від 28.07.2014 № ЦЗМ-14/1263, яким введено тимчасові обмеження щодо перевезень, в т.ч. на станцію Комунарськ Донецької залізниці.

Отже, як встановлено судом, затримка спірних вагонів в очікуванні переадресування в даному випадку в спірних правовідносинах виникла з причин, що не залежали від відправника - ПрАТ "Укренерготранс", тобто позивача у цій справі.

В матеріалах справи відсутні докази надання ДП "Донецька залізниця" телеграфного повідомлення щодо переадресування вагонів за залізничними накладними №№ 51601847, 51606531.

На цих підставах суд першої інстанції визнав необґрунтованим здійснене Донецькою залізницею списання коштів в сумі 17275,44 грн. плати за користування вагонами по відомості плати за користування вагонами № 05089011, 708,72 грн. збору за зберігання вагонів на коліях загального користування та 382,92 грн. телеграфного збору за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника по накопичувальній картці № 05080492.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги ПрАТ "Укренерготранс" про стягнення з ДП "Донецька залізниця" неправомірно списаних коштів 18367,08 грн. доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами та задовольнив позов в повному обсязі.

Скасовуючи рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2015 та приймаючи нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, Донецький апеляційний господарський суд виходив з необґрунтованості вимог про повернення грошових коштів як безпідставно набутого майна згідно ст. 1212 ЦК України, а також неналежно вибраного способу захисту порушеного права, оскільки стягнення грошових коштів не передбачено Договором, а навпаки, укладеним сторонами Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги передбачено повернення залізницею на особовий рахунок платника в розрахунковому підрозділі залізниці надлишково або неправильно списаних коштів, а не стягнення судовим рішенням.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач вимагав стягнути спірну суму як таку, що була отримана залізницею від позивача без достатніх правових підстав, що регулюються ст. 1212 ЦК України і справу апеляційний суд розглядав з позицій цієї статті.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що спеціальний порядок розрахунків за перевезення вантажів залізничним транспортом врегульовано нормами ст.62 Статуту залізниць України (457-98-п) та Правилами перевезень вантажів.

Позовні вимоги ПрАТ "Укренерготранс" були обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 29, 62, 119, 136 Статуту залізниць України (457-98-п) , Правила розрахунків за перевезення вантажів, Правила користування вагонами і контейнерами, Тарифне керівництво № 1, укладений сторонами 29.07.2010 Договір № Е-050047 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення і надані залізницею послуги. В обґрунтуванні позовних вимог нема жодного посилання на приписи ст. 1212 ЦК України.

Не містить посилання на ст. 1212 ЦК України і судове рішення суду першої інстанції по справі.

Відтак, судом апеляційної інстанції невірно застосовано норму матеріального права, яка не регулює спірні правовідносини і не застосовано спеціальні норми, які підлягають застосуванню при вирішенні спору з розрахунків за перевезення вантажів.

Щодо посилання апеляційного суду про неналежно обраний спосіб захисту порушеного права як на підставу відмови в позові, оскільки стягнення грошових коштів не передбачено Договором, а навпаки, укладеним сторонами Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги передбачено повернення залізницею на особовий рахунок платника в розрахунковому підрозділі залізниці надлишково або неправильно списаних коштів, а не стягнення судовим рішенням, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Дійсно, умовами п.4.1 Договору про організацію перевезень вантажів визначено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Експедитора Залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку, однак, п.6.1 Договору передбачає, що усі спірні питання з виконання умов договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача поновити на особовому рахунку позивача суму боргу не має механізму примусового виконання судового рішення на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав позивача.

Позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку Донецької залізниці, тобто має право заявляти позовну вимогу про стягнення надлишково нарахованої та списаної грошової суми в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Натомість, постановою суду апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване судове рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, в зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-7, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015 р. у справі № 908/749/15-г скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2015 р. залишити в силі.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" 913,50 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.