34/5005/3459/2012 Про припинення процедури розпорядження майном та повноваження розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю, визнання банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю, Відкриття ліквідаційної процедури - 01.12.2015 Прийняття

Головуючого судді: Погребняка В.Я. суддів: Жукової Л.В., Коваленка В.М., розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК-ПРОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" про визнання банкрутом, за участю представників сторін: від ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" - Гетіков В.М. дов. № 1084-2015 від 24.11.2015 року,

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року (суддя Примак С.А.) у справі № 34/5005/3459/2012, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" арбітражного керуючого Чопенко Дениса Вікторовича. Визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Діалог". Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 23.04.2016 року. Ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" призначено арбітражного керуючого Денисенко Дениса В'ячеславовича (свідоцтво № 1141) та зобов'язано вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий -Білецька Л.М., суддя -Верхогляд Т.А., суддя -Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012 залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012 - без змін.

Не погодившись з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012, приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів, з вимогою передати справу № 34/5005/3459/2012 на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що оскаржені судові акти прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, адже не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, всебічно не обґрунтовано їх в своєму рішенні, не надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому, скаржник вважає, що станом на момент порушення даної справи у ТОВ "Діалог" були наявні грошові кошти та існувала можливість розрахуватися з кредиторами, а від так, вважає банкрутство ТОВ "Діалог" фіктивним. До того ж, вважає, що означена справи була порушення без наявності правових підстав, з якими Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) пов'язує можливість такого порушення.

Розпорядженням заступника секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 24.11.2015 року для розгляду справи № 34/5005/3459/2012 господарського суду Дніпропетровської області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Жукова Л.В., Коваленко В.М.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" ( далі - ТОВ "Діалог").

14.06.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чопенко Дениса Вікторовича.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ "Діалог" у складі 2-х кредиторів: ТОВ "ДВК-Пром" - 1 113,00 грн. (1 черга задоволення), 8 000 000,00 грн. (4 черга задоволення); ПАТ "НВО "Созидатель" - 1 113,00 грн. (1 черга задоволення), 2 654 774,70 грн. (4 черга задоволення).

На загальних зборах кредиторів ТОВ "Діалог" 16.11.2012року, оформлених протоколом № 1, вирішено обрати комітет кредиторів ТОВ "Діалог" в складі ТОВ "ДВК-Пром" з наділенням в повному обсязі прав, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області неодноразово продовжено процедуру розпорядження майном боржника та строк повноважень арбітражного керуючого Чопенко Д.В. як розпорядника його майном. Зобов'язано комітет кредиторів надати суду рішення комітету кредиторів з пропозиціями щодо подальшої процедури відносно боржника.

05.02.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось ПАТ "НВО "Созидатель" з клопотанням про недоцільність переходу до подальшої процедури банкрутства боржника, так як на його думку, по-перше необхідно вирішити питання щодо наявності порушень арбітражним керуючим Чопенком Д.В. при виконанні ним повноважень розпорядника майна боржника, оскільки на звернення кредитора до Управління з питань банкрута ГУЮ у Дніпропетровській області, надійшло погодження на проведення відповідної перевірки діяльності арбітражного керуючого Чопенка Д.В. при виконанні обов'язків розпорядника майна боржника (на предмет доведення до банкрутства посадовими особами боржника, невжиття заходів, спрямованих на виявлення та повернення дебіторської заборгованості боржника, т.п.).

Зборами комітету кредиторів від 30.03.2015 року (протокол №1) вирішено звернутись до господарського суду Дніпропетровської області з клопотаннями:

- про визнання ТОВ "Діалог" банкрутом і відкриття ліквідації процедури підприємства (друге питання порядку денного);

- про призначення арбітражного керуючого Денисенка Д.В. ліквідатором ТОВ "Діалог" (третє питання порядку денного).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна ТОВ "Діалог" арбітражного керуючого Чопенко Дениса Вікторовича. Визнано банкрутом ТОВ "Діалог". Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 23.04.2016 року. Ліквідатором ТОВ "Діалог" призначено арбітражного керуючого Денисенко Дениса В'ячеславовича (свідоцтво №1141) та зобов'язано вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012 залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з клопотання комітету кредиторів, аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Діалог", з якого вбачається, що підприємство має низьку фінансову стійкість та балансу станом на 31.12.2011 року, відповідно до якого показники мають від'ємне значення .

Колегія суддів вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ( далі - ГПК України (1798-12) ) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство) .

Враховуючи приписи п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , а також пункт 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 (v_606600-13) , в даному випадку, при вирішенні питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції від 30.06.1999 року.

За приписами ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом ті відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.04.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся Голова комітету кредиторів ТОВ "Діалог", ТОВ "ДВК -ПРОМ", з клопотанням визнати ТОВ "Діалог" банкрутом і відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Денисенка Дениса В'ячеславовича. Дане клопотання ґрунтується на рішенні комітету кредиторів від 30.03.2015 року ( Протокол № 1) та Аналізу фінансового-господарської діяльності ТОВ "Діалог" за період з 01.01.2009 року до 31.12.2011 року, здійсненого розпорядником майна боржника Чопенко Д.В.

За приписами абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство ( у визначеній редакції) суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Разом з тим, завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 205 ГК України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше, як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник), відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу, визнається неспроможним. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Частиною 4 ст. 205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічними є положення частини 3 ст. 110 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладених норм законодавства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (ст.1 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом.

постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Передумовою для переходу до ліквідаційної процедури є встановлення судом факту неоплатності боржника, тобто перевищення його пасиву над активом.

Активом визначаються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До активів відносяться кошти, майно, майнові і немайнові права.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що в силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд, при введенні процедури ліквідації повинен надати оцінку звіту розпорядника майна про фінансово майновий та господарський стан боржника з додатками, відомостям балансу, а також, в постанові з'ясувати обсяг визнаних грошових вимог кредиторів до боржника за результатами попереднього засідання суду.

Так, як зазначено у постанові від 23.04.2015 року, судом першої інстанції, на підставі наданого розпорядником майна боржника аналізу фінансового стану та аналіз наявності ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрута або доведення до банкрутства ТОВ "Діалог", м.Дніпропетровськ, встановлено, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому-економічному стані та негативні показники платоспроможності дають підставу стверджувати, що фінансовий стан боржника характеризується ознакою поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як шляхом проведення процедури ліквідації. Осіб, які б мали бажання відновити платоспроможність боржника через його санацію або шляхом укладання мирової угоди не виявлено, що відповідно до поданого розпорядником майна боржника звіту, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що підприємство має низьку фінансову стійкість та балансу станом на 31.12.2011 року, відповідно до якого показники мають від'ємне значення.

Проте, матеріали справи № 34/5005/3459/2012 не містять означеного у постанові господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року звіту розпорядника майна та доказів його розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним вказати, що в постанові суду першої інстанції не міститься аналіз фінансового та майнового стану боржника, не з'ясований перелік та стан майна, що належить боржнику та його вартість, тобто, судом не встановлений факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами.

При цьому, слід зауважити, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2013 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Чопенка Д.В. від 05.04.2013 року про витребування інформації в Реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції про наявність або відсутність реєстрації права власності чи користування на об'єкти нерухомого майна, земельних ділянок та їх обтяжень, що належать ТОВ "Діалог".

Проте, матеріали справи не містять відповіді з Реєстраційної служби або посилань на інформацію щодо наявності або відсутності реєстрації права власності чи користування на об'єкти нерухомого майна, земельних ділянок та їх обтяжень, що належать ТОВ "Діалог".

Судом першої інстанції, означене питання залишено поза увагою, як і апеляційним судом.

Таким чином, місцевий господарський суд не дослідив та не надав належної правової оцінки діям розпорядника майна щодо встановлення наявності майна боржника у вигляді житлових та нежитлових приміщень, а також земельних ділянок на праві власності або іншого користування.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції не дослідили та не надали належної правової оцінки обставинам та фактам, які були заявлені ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" під час розгляду справи та вирішення питання про перехід до наступної процедури банкрутства, ліквідації.

Також, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що судами не було надано належної оцінки наявності статутного капіталу боржника в якості грошових внесків у сумі 10706042,65 грн. та порядку покриття збитків Товариства, відповідно до Статуту ТОВ "Діалог".

Поміж іншим, слід вказати на те, що рішення судів про визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації прийнято на підставі Аналізу фінансового-господарської діяльності ТОВ "Діалог" за період з 01.01.2009 року до 31.12.2011 року, тобто до моменту порушення справи № 34/5005/3459/2012. Аналіз фінансового стану та аналіз наявності ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрута або доведення до банкрутства ТОВ "Діалог", м. Дніпропетровськ, на який посилаються суди першої та апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутній. Крім того, наданий Головою комітету кредиторів Аналіз фінансового-господарської діяльності ТОВ "Діалог" здійснений на підставі фінансових звітів за 2009, 2010, 2011 роки, проте, матеріали справи містять в собі фінансовий звіт боржника станом на 31.03.2012 року, який має суттєві відмінності по балансу та інших показниках від звіту станом на 31.12.2011 року. Однак, суди попередніх інстанцій на означене уваги не звернули та не надали цьому належної правової оцінки.

Крім того, питання щодо наявності у Боржника будь-яких корпоративних прав місцевим господарським судом взагалі не досліджувалось.

Таким чином, в порушення вимог Закону про банкрутство, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, господарським судом першої інстанції належним чином не перевірений майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірено, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника. Суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки в межах, наданих приписами ст. 101 ГПК України, повноважень.

Окрім вищеозначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України, також вважає необхідним вказати наступне.

Частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012 року визначено розмір вимог ТОВ "ДВК-ПРОМ" до боржника ТОВ "Діалог" на суму 2000000,00 грн. Означені вимоги визнані судом безспірними. Означені вимоги ініціюючого кредитора ґрунтуються на неоплаті боржником простого векселя серії АА 0670348 від 28.01.2011 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону про банкрутство кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку ст.14 Закону про банкрутство, до розпорядника майна боржника надійшла заява ТОВ "ДВК-ПРОМ" про збільшення грошових вимог ініціюючого кредитора на загальну суму 8000000,00 грн. Заявлена вимога мотивована наявністю заборгованості боржника перед кредитором, що виникла на підставі простих векселів, які були пред'явлені боржнику до сплати та несплачених ним.

Виходячи з правового аналізу норм ст.ст. 16, 67, 68, 75, 76, 77 Уніфікованого закону про прості векселі та переказні векселі, ст.ст. 4, 7 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі дослідження правовідносин, що виникли між сторонами за векселем та дослідженні обставин, чи виникли зобов'язання за таким векселем, господарському суду у матеріали справи або для огляду має надаватись оригінал векселю.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що на відміну від позовного провадження, у справі про банкрутство усі докази наявності та безспірності вимог ініціюючого кредитора додаються до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, як це передбачено вимогами ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому, у разі відсутності необхідних документів, які повинні доводити наявність та безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника, рух справи в подальшому є неможливим та провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню як безпідставно порушене.

Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" (v0005700-07) передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).

Проте, матеріали справи не містять в собі оригіналів векселів, на підставі яких виникла заборгованості боржника, ТОВ "Діалог", перед кредитором, ТОВ "ДВК-ПРОМ", у сумі 8000000,00грн. Відсутні, також, посилання на дослідження судом першої інстанції оригіналів таких документів. Більш того, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року, якою затверджено реєстр вимог кредиторів, взагалі не містить переліку простих векселів на підставі яких ініціюючим кредитором було збільшено розмір грошових вимог до боржника, а також документів, що підтверджують не виконання за ними.

Таким чином, судова колегія вважає, що при вирішенні питання про можливість здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції повинен був дослідити оригінали простих векселів, якими підтверджується як безспірна заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором та і її збільшення, долучити їх до матеріалів справи та дійти обґрунтованих висновків про належність заявлених грошових вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою для здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, ухвала господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 111-9 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі № 34/5005/3459/2012 прийняті з порушенням норм процесуального права та підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.