Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Яценко О.В. суддів Фролової Г.М., Ходаківської І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 904/4150/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Фермерського господарства Гайворонського А.І. до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення 296 185,68 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Михалевич М.А. дов. б/н від 25.12.2014 року, - відповідача: не з'явився, - третьої особи:Данильченко О.О. дов. № 653-О від 17.02.2016 року

Фермерське господарство Гайворонського А.І. (далі за текстом - ФГ Гайворонського А.І.) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгострах" (далі за текстом - ПАТ "Страхова компанія "Інгострах") про стягнення 296 185,68 грн., з яких: 228 852,45 грн. - основного боргу з виплати страхового відшкодування, 3 982,03грн. - пені, 3 272,90грн. - 3% річних та 60 078,30 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2015 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі за текстом - ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року (суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/4150/15 у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Гайворонського А.І. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року у справі № 904/4150/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року (судді: Науменко І.М., Вечірко І.О., Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Також зобов'язано ФГ Гайворонського А.І. передати ПАТ "Страхова компанія "Інгострах" залишки пошкодженого транспортного засобу Case IH MX 340 після відшкодування страховою компанією завданих позивачеві збитків.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року у справі № 904/4150/15 залишити в силі, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 979, 985 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про страхування".

Ухвалою від 08.06.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2016 року.

23.06.2016 року до Вищого господарського суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2013 року між ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) та ФГ Гайворонського А.І. (страхувальник), а також ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № DNH0UA-139G30D (далі-договір страхування).

Майном, що страхується, є транспортні засоби:

- Case IH MX 340, рік випуску 2011, номер кузову ZBRD09099, страхова сума 762 841,51 грн.;

- Case IH SPX 3330, рік випуску 2011, номер кузову YBT031874, страхова сума 1 263 990,80 грн. (п. 5 договору страхування).

Період дії договору з 22.10.2013 року по 21.10.2014 року (п. 10 договору страхування).

Судами також встановлено, що в серпні 2014 року застрахований трактор Case IH MX 340 було знищено внаслідок протиправних дій третіх осіб.

29.08.2014 року від страхувальника (позивача) на адресу страховика (відповідача) надійшла заява про виплату страхового відшкодування за фактом заподіяння шкоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальний розмір здійсненого страховиком (відповідачем) відшкодування за пошкодження застрахованого транспортного засобу (трактору Case IH MX 340) дорівнює 533 989,06 грн., що становить 70 % страхової суми за договором страхування з розрахунку: 762 841,51 грн. (100 % страхова сума) х 70 % - 0 грн. франшиза.

Так, звертаючись до господарського суду, позивач посилався на те, що страховиком було безпідставно виплачено лише 70 % страхової суми, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує 80 % страхової суми, а відтак за умовами договору страхове відшкодування підлягає виплаті у розмірі 100 % страхової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ФГ Гайворонського А.І. про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "Інгострах" решти страхового відшкодування у розмірі 228 852,45 грн., а також неустойки у вигляді пені в сумі 3 982,03 грн. за період з 17.10.2014 року по 08.04.2015 року, 3 % річних в розмірі 3 272,90 грн. та 60 078,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

В силу приписів ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому Закон України "Про страхування" (85/96-ВР) не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть бути страхувальниками або вигодонабувачами за договором страхування, зокрема, щодо наявності у таких осіб права власності на застраховане майно.

Згідно зі ст. 980 Цивільного кодексу України та укладеним договором страхування предметом договору майнового страхування є майнові інтереси особи, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору вигодонабувачем визначено ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (пункт 3 договору).

Отже, у розумінні приписів Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) та відповідно до умов договору страхування, ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вигодонабувач) наділяється правами страхувальника, а відтак є особою, що набуває право отримання на свою користь спірної суми страхового відшкодування замість страхувальника.

Так, відповідно до п. 5.2. договору страхування, останній укладено саме на виконання договору застави, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та страхувальником від 17.10.2013 року № DNH2LNI04326, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 17.10.2013 року № DNH2LNI04326.

При цьому відповідно до умов п. 15.19.1. договору страхування якщо на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування:

1) у страхувальника існує заборгованість за кредитним договором, строки виконання якої вже настали, страхове відшкодування виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення цієї заборгованості;

2) у страхувальника існують зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, строки виконання яких ще не настали - сума страхового відшкодування, яка залишилася після розрахунку за пп. 1) цього пункту, що не перевищує загальної суми зобов'язань страхувальника за кредитним договором, вважається достроковим погашенням кредиту, виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення кредиту;

3) страхувальник здійснив повний розрахунок за кредитним договором (що підтверджується довідкою) - страхове відшкодування спрямовується на оплату рахунку СТО (якщо пошкоджений ТЗ ремонтується або вже відремонтований) або страхувальнику.

Сума страхового відшкодування, що залишилася після здійснення виплат за пп. 1) та 2) цього пункту, виплачується страхувальнику.

У випадках, передбачених пп. 1) та 2) п. 15.19.1. цього договору страхове відшкодування може бути виплачено страхувальнику або на оплату рахунку СТО у разі одержання письмової згоди вигодонабувача на виплату страхового відшкодування, у тому числі у разі передачі страхувальником іншого майна в заставу замість пошкодженого чи втраченого або відновлення пошкодженого ТЗ.

Водночас відповідно до п. 15.14. договору, у разі страхування транспортного засобу на повну вартість у випадку його конструктивного знищення (коли вартість відновлюваного ремонту перевищую 80% страхової суми), страховик може виплатити страхове відшкодування у межах страхової суми з вирахуванням зносу за період, що пройшов з початку страхування, безумовної франшизи, та попередніх виплат за договором.

У разі такої виплати, перед отриманням страхового відшкодування пошкоджений транспортний засіб передається власником страховику після зняття його з обліку в органах реєстрації. Витрати щодо зняття його з обліку оплачуються страхувальником.

Якщо пропозиції страховика про передачу йому прав власності на пошкоджений транспортний засіб не будуть прийняті страхувальником, страхувальник побажає залишити транспортний засіб у своєму розпорядження, то страховик вираховує з суми страхового відшкодування розмір залишків.

Якщо передача прав власності страховику буде неможливою з інших причин, страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування в розмірі не більш ніж 70% страхової суми за договором з урахуванням попередніх виплат за договором.

Дія договору страхування в такому випадку закінчується без перерахунку страхового платежу і страхувальник розпоряджається транспортним засобом за власним розсудом.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, в порушення умов п. 15.14. договору, яким сторонами погоджено порядок виплати страхового відшкодування у разі конструктивного знищення транспортного засобу, позивачем не було надано доказів зняття з обліку в органах реєстрації застрахованого транспортного засобу (Case IH MX 340, рік випуску 2011, номер кузову ZBRD09099).

При цьому висновок суду апеляційної інстанції про те, що зменшення страхового відшкодування на вартість залишків транспортного засобу сторонами узгоджено лише у разі, якщо пропозиції страховика (відповідача) про передачу йому прав власності на пошкоджений транспортний засіб не будуть прийняті страхувальником (позивачем), колегія суддів касаційної інстанції визнає помилковим, оскільки за умовами п. 15.14. договору діям з передачі власником страховику пошкодженого транспортного засобу у будь-якому випадку передує здійснення страхувальником зняття транспортного засобу з обліку в органах реєстрації, чого позивачем не доведено, а судами не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ФГ Гайворонського А.І. про стягнення спірної суми страхового відшкодування є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року у справі № 904/4150/15 залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 904/4150/15 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 904/4150/15 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року у справі № 904/4150/15 залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства Гайворонського А.І. на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 7 108 (сім тисяч сто вісім) грн. 45 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.