500/960/19 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 12.12.2019 Прийняття

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року (головуючий суддя - Довга О.І., судді - Запотічний І.І., Шавель Р.М.)

у справі за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області

про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДФС у Тернопільській області (надалі також - Управління, позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_2, відповідач) в сумі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначав, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла в результаті несплати ним у строк, встановлений Податковим кодексом України (2755-17) (надалі також- ПК України (2755-17) , тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), узгоджених податкових зобов`язань з транспортного податку.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 25000,00 грн., а вжиті податковим органом заходи не призвели до його добровільного погашення такий борг підлягає стягненню в судовому порядку.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в Теребовлянському управлінні Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Як слідує з інформації з баз даних та не спростовано відповідачем, останній є власником легкового автомобіля LАND ROVER, RANGE ROVER EVOQUE, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 1999 D см куб., тип пального - дизель.

Відповідно до довідки Головного управління ДФС у Тернопільській області про наявність податкового боргу, який підлягає стягненню у судовому порядку, по платнику податків ОСОБА_1 станом на 26 березня 2019 року, та згідно з відомостями інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Вказаний борг виник на підставі винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 1 червня 2018 року № 0532212-1302-1914, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу платника податків та вручено 20 червня 2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як встановлено в ході розгляду цієї справи, податкове повідомлення-рішення форми від 1 червня 2018 року № 0532212-1302-1914 в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувалось ОСОБА_1 .

Відповідач податкове зобов`язання не виконав, відтак податковим органом засобами поштового зв`язку надіслано податкову вимогу від 30 листопада 2018 року №3041-53 на суму податкового боргу 25000,00 грн, однак податкова вимога не вручена відділенням поштового зв`язку та повернута 5 лютого 2019 року адресату з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 вказує, що:

- висновки податкового органу про необхідність сплати транспортного податку ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки відповідно до відповіді Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 13 серпня 2019 року LАND ROVER, RANGE ROVER EVOQUE, 2017 не внесений до переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість нижча 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року;

- стягнення податкового боргу є незаконним та безпідставним, жодного обов`язку у відповідача щодо сплати транспортного податку не виникло, оскільки належний йому транспортний засіб не підпадає під об`єкта оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1, оскільки його вартість у 2018 році визначена у розмірі 807 030 грн., що значно менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як передбачено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, зокрема і з транспортного податку, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Виходячи із визначення, зазначеного у підпункті 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначення, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином узгоджене грошове зобов`язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.

За змістом абзацу третього пункту 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Загальні строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Разом з тим, спеціальною нормою, а саме підпунктом 268.7.1 пункту 268.7 статті 268 Податкового кодексу України, визначено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

При цьому абзацом другим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, яким визначено до сплати транспортний податок, або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Як свідчить зміст касаційної скарги, відповідач обґрунтував її протиправністю здійснених позивачем донарахувань сум транспортного податку на підставі податкового повідомлення-рішення, натомість таке рішення не оскаржене ОСОБА_1 ані в адміністративному, ані у судовому порядку.

В касаційній скарзі не зазначено доводів, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б вказували на недотримання відповідачем встановленої Податковим кодексом України (2755-17) процедури стягнення податкового боргу, відсутності узгодження відповідних сум, або про сплату відповідного податку відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновок про те, що рішення судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням положень чинного законодавства.

Суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на тому, що оцінку доводам, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року - без змін.