Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Фролової Г.М., Корсака В.А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" на постанову від 07.04.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/9684/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" про стягнення заборгованості За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_4

Від відповідача - ОСОБА_6 (дов. від 23.11.2015)

Від 3-ї осіб - 1) ОСОБА_7 (дов. від 19.07.2012)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" про стягнення 96 478,25 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково, з ТОВ "ІНКОД" на користь позивача стягнуто 27000 грн. штрафу за простій транспортного засобу, 44279 грн. фрахту та 21571 грн.17 коп. пені, в решті в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у складі: Кузнецової І.Л., Сизько І.А., Широбокової Л.П. рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ІНКОД" на користь ФОП ОСОБА_4 44279грн. заборгованості по оплаті послуг, 1328 грн. 37 коп. пені та 1218 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті в позові відмовлено.

ТОВ "ІНКОД" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 526 Цивільного кодексу України.

ФОП ОСОБА_4 у запереченні на касаційну скаргу просить постанову апеляційної інстанції залишити в силі.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг №141215 від 15.12.2014.

На підставі п.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №141215 від 15.12.2014 ФОП ОСОБА_4 (експедитор) зобов'язалася виконати послуги з перевезення вантажів ТОВ "ІНКОД" (замовника) автомобільним транспортом, а ТОВ "ІНКОД" - прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно з п.2.1 договору для надання послуг експедитор має право залучати сторонні організації, за дії яких він несе відповідальність.

Відповідно до п.2.3 договору на кожне окреме перевезення вантажів оформлюється транспортне замовлення, яке має містити опис умов та особливостей конкретного перевезення.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що підтвердженням факту надання послуг по міжнародних перевезеннях являється СМR з відмітками вантажовідправника, одержувача вантажу, митних органів, а також акт виконаних робіт.

В п.3.1 договору сторонами узгоджено, що замовник інформує експедитора про строки та обсяги майбутніх перевезень за 2-5 днів до початку перевезення, інформація передається факсимільним зв'язком у вигляді транспортного замовлення з обов'язковим представленням підпису повноважного представника та штампу свого підприємства.

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 договору замовник зобов'язаний забезпечити проведення процедури навантаження/ розвантаження/ оформлення товарно - транспортних документів транспортних засобів: - 48 годин при перевезенні між територією далекого зарубіжжя та Україною, при прибутті транспортного засобу на місце проведення навантажувально-розвантажувальних робіт або митну зону для митного очищення вантажу до 10 годин місцевого часу, за виключенням вихідних і святкових днів країни перебування; в іншому випадку відлік починається з наступної доби; простій транспортного засобу понад вказаного часу сплачується замовником при умові негайного інформування експедитором замовника про початок простою та його закінчення по факту часу початку і закінчення простою на умовах п.6.4 договору; при цьому необхідно представити оригінал СМR з відповідною відміткою та карту простою.

Згідно з п.п.4.2.8 п.4.2 договору експедитор зобов'язаний своєчасно інформувати замовника про можливість простою.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що підставою для оплати послуг є оригінал рахунку-фактури, СМR - накладної з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, двох екземплярів актів виконаних робіт, підписаних сторонами, які мають бути представлені не пізніше 14 календарних днів після виконання перевезення.

Згідно з п.5.4 договору строк оплати послуг становить 20 банківських днів з моменту отримання замовником перелічених вище документів, якщо інше не обумовлено в транспортному замовленні.

Пунктом 5.6 договору встановлена відповідальність замовника за проведення оплати пізніше строків, передбачених п.5.4 договору у вигляді сплати суми фрахту, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від даної суми за кожний день прострочення платежу, але не більше 3 процентів від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.6.4 договору за понаднормативний простій, при умові своєчасного (з моменту безпосереднього початку та закінчення простою) інформування експедитором, останній має право вимагати уплати штрафу, а замовник зобов'язаний сплатити за кожні повні 24 години штраф в сумі 600грн. при перевезеннях між Україною та країнами далекого зарубіжжя.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем поштою на адресу відповідача були направлені заявка на автоперевезення, рахунок-фактура №204 від 10.02.2015, акт виконаних робіт, претензія, договір №141215 від 15.12.2014 та міжнародна товарно-транспортна накладна, що підтверджується описом вкладення до цінного листа зі штампом відділення поштового зв'язку за 20.02.2015.

Відповідач вищевказані документи, не повернув.

Суду позивач надав копію договору з підписом директора та печаткою товариства та копію заявки №ВЕИ-719 від 15.12.0214 з підписом уповноваженої особи, завіреного печаткою товариства.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що 16.12.2014 між ФОП ОСОБА_5 (перевізником) та ФОП ОСОБА_4 (експедитором) укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №16/12/2014, згідно з п.1.2. якого перевізник зобов'язався виконати на підставі письмових заявок експедитора транспортні перевезення вантажів шляхом залучення транспортних засобів, які належать перевізнику.

Сторонами за цим договором підписана заявка від 16.12.2014 на перевезення та акт виконаних робіт №10/02 від 10.02.2015, відповідно до якого транспортні послуги автомобілем НОМЕР_1 за маршрутом м.Gernsbach (Німеччина) - Дніпропетровськ (Україна) на підставі вказаної заявки виконані в повному обсязі.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, звернувся до господарського суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.929 Кодексу за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ч.1 ст.930 Кодексу договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, а також те, що судами встановлено надання позивачем транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною з відмітками вантажовідправника та вантажоодержувача про приймання вантажу, порушення відповідачем зобов'язань по оплаті вартості цих послуг в строки, обумовлені заявкою №ВЕИ-719 від 15.12.2014, колегія суддів вважає, що суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті в сумі 44279 грн.

Посилання касатора на те, що договір про надання транспортно-експедиційних послуг не укладався та ТОВ "ІНКОД" не підписувався вже розглядалось апеляційним господарським судом і було встановлено, що про укладення та виконання такого договору свідчать дані, зазначені у заявці №ВЕИ-719 від 15.12.2014, митній декларації №ТР/81/АА, міжнародній товарно-транспортній накладній.

Що стосується пені, то відповідно до п.5.6 укладеного між сторонами договору пеня, яка стягується з відповідача за порушення строків оплати послуг обчислюється, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, але не більше ніж три проценти від суми простроченого платежу.

З урахуванням положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України апеляційним судом правильно розраховано, що пеня нараховується з 05.03.2015 по 05.09.2015 р. на суму боргу в розмірі 44279 грн. та дорівнює 13400 грн. 16 коп., а 3 проценти від суми боргу складають 1328 грн. 37 коп.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою частково задоволені позовні вимоги, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" залишити без задоволення.

Постанову від 07.04.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/9684/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.