690/210/16-а Про визнання неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у виплаті особі вихідної допомоги як судді, у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов`язання ТУ ДСА України нарахувати та виплатити особі зазначену вихідну допомогу - 12.12.2019 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України у Черкаській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

- визнати відмову ТУ ДСА України у Черкаській області від 17 березня 2016 року у виплаті їй вихідної допомоги як судді, у зв`язку з відставкою, відповідно до частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ), у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою неправомірною;

- зобов`язати ТУ ДСА України у Черкаській області здійснити нарахування та виплату їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 206700 грн. 00 коп.;

- стягнути з ТУ ДСА України у Черкаській області на її користь судові витрати, а саме судовий збір розмірі 551 грн. 20 коп.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 лютого 1993 року на підставі рішення сесії Черкаської обласної ради народних депутатів № 13-21, вона була обрана суддею Ватутінського міського суду Черкаської області. Згідно постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року звільнена у відставку. 12 листопада 2015 року наказом голови Ватутінського міського суду Черкаської області № 55 від 12 листопада 2015 року звільнена із займаної посади в зв`язку з виходом у відставку. На посаді судді Ватутінського міського суду Черкаської області працювала 21 рік 7 місяців 12 днів. 17 лютого 2016 року вона звернулася до ТУ ДСА України у Черкаській області по питанню виплати вихідної допомоги. Відповідно до частини 1 статті 136 Закону № 2453-VI, при звільненні судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна неоподаткована допомога 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, однак 17 березня 2016 року листом № 460-03/16 року ТУ ДСА України в Черкаській області у виплаті вихідної допомоги їй відмовлено. Вважає, що дії ТУ ДСА України Черкаській області, незаконні та не відповідають конституційним принципам та міжнародним стандартам суддівської незалежності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Ватутінського міського суду від 26.05.2016 позов задоволено:

- визнано відмову ТУ ДСА України у Черкаській області від 17.03.2016 у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги як судді, у зв`язку з відставкою, відповідно до частини 1 статті 136 Закону № 2453-VI - неправомірною;

- зобов`язано ТУ ДСА України у Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 206 700 грн. 00 коп.;

- стягнуто з ТУ ДСА України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по оплаті судового збору в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 20 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутні будь-які підстави для позбавлення позивача виплати вихідної допомоги, що були більше 20 років гарантовані їй як судді на конституційному та законодавчому рівні протягом усієї її роботи суддею, зокрема, суперечить приписам статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відмова ТУ ДСА України у Черкаській області, оформлена листом від 17 березня 2016 року № 460-03/16 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат є протиправною.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 постанову Ватутінського міського суду від 26.05.2016 - скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на відставку Позивачем реалізовано після набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII (1166-18) ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та запереченні на неї

04.08.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, яка 30.01.2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі позивач не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що Закон № 1166-VII (1166-18) , яким виключено статтю 136 Закон № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлена вже набутого нею права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII (1166-18) не може бути застосований до скаржника.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05 лютого 1993 року на підставі рішення сесії Черкаської обласної ради народних депутатів № 13-21, позивач була обрана суддею Ватутінського міського суду Черкаської області.

Згідно постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року звільнена у відставку.

12 листопада 2015 року наказом голови Ватутінського міського суду Черкаської області № 55 від 12 листопада 2015 року звільнена із займаної посади в зв`язку з виходом у відставку.

На посаді судді Ватутінського міського суду Черкаської області працювала 21 рік 7 місяців 12 днів, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу.

17.02.2016 позивач звернулася до ТУ ДСА України у Черкаській області по питанню виплати вихідної допомоги.

Згідно довідки ТУ ДСА України у Черкаській області № 3619-04\15, про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24 листопада 2015 року заробітна плата позивача станом на 12 листопада 2015 року складає 20 670 грн.

Листом ТУ ДСА України у Черкаській області від 17 березня 2016 року позивачу було відмовлено у виплаті вихідної допомоги, як судді, який вийшов у відставку.

Не погодившись з відмовою відповідача у здійсненні нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно частин 1, 3, 4 статті 109 Закону 2453-VI від 07.07.2010 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

На час звільнення позивача з посади судді та відрахування зі штату Ватутінського міського суду Черкаської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01.04.2014, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 (1166-18) виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (v001p710-99) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 12.11.2015, тобто на час, коли положення про вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", втратили чинність.

Суд зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на день припинення повноважень позивача, як судді, законодавством не було передбачено право на отримання вихідної допомоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.