911/4653/15 Про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - 01.06.2016 Прийняття

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" про відступлення права вимоги № 22/07/2015 від 22.07.2015, укладеного ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" та ТОВ "Полтавська бурова компанія".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.01.2016 (суддя Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Шепітько І.І. - головуючий, судді Ільїн О.В., Медуниця О.Є.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016, рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 43, 45, 41, 86 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 215, 513, 514, 517 ЦК України. Так, на думку позивача, оскільки додаткова угода між ТОВ "Надра Геоцентр" як замовником та ТОВ "НВП ТП "Зонд" як новим підрядником по договору підряду № 01-02/11-11 від 02.11.2011 відсутня, то укладений сторонами договір відступлення права вимоги суперечить нормам чинного законодавства та досягнутим сторонами домовленостям у п. 11.1 та п. 13.2. основного договору. Крім того, позивач зауважив на тому, що ТОВ "НВП ПТ "Зонд" не надало документів, які б підтверджували заборгованість боржника перед ТОВ "НВП ПТ "Зонд" при переході до нього прав нового кредитора. Також позивач вважає, що господарським судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 02.11.2011 ТОВ "Надра Геоцентр" (замовник) та ТОВ "Укрнадрасервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 01-02/11-11 на виконання робіт по капітальному ремонту свердловини, згідно з п. 1.1. якого підрядник за завданням та контролем замовника бере на себе зобов'язання вчасно та якісно виконати роботи по капітальному ремонту свердловини на ГК Родовищах відповідно до додаткових угод до цього договору та згідно з вимогами "Основного плану робіт на проведення капітального ремонту свердловини", який є додатком № 2 до відповідної додаткової угоди до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором, додатковими угодами до нього та додатками до них. Вищезазначені роботи по ремонту свердловини вважаються виконаними підрядником при підписанні замовником акта виконаних робіт в цілому та проведення демонтажу і демобілізації обладнання підрядника зі свердловини;

- згідно з п. 5.1.8 договору замовник зобов'язаний оплатити грошовими коштами роботи, виконані підрядником, згідно з умовами цього договору та додатками до нього;

- 26.12.2011 ТОВ "Надра Геоцентр" (замовник) та ТОВ "Надрасервіс ЛЛС" (підрядник) укладено додаткову угоду № 3 до договору підряду № 01-02/11-11 від 02.11.2011;

- у п. 1 додаткової угоди № 3 зазначено, що у зв'язку із створенням шляхом виділу з ТОВ "Укрнадрасервіс" ТОВ "Надрасервіс ЛЛС", яке є правонаступником ТОВ "Укрнадрасервіс", сторони внесли зміни до договору, змінивши назву підрядника з ТОВ "Укрнадрасервіс" на ТОВ "Надрасервіс ЛЛС". При цьому, сторони узгодили, що до підрядника - правонаступника за розподільчим балансом перейшла частина майна, прав (в т.ч. дозволів, ліцензій, сертифікатів, погоджень, допусків, правочинів, обладнання, матеріалів, тощо) та зобов'язань ТОВ "Укрнадрасервіс", у тому числі права та обов'язки за договором підряду № 01-02/11-11 від 02.11.2011, укладеним ТОВ "Укрнадрасервіс" та ТОВ "Надра Геоцент"), та на виконання договору сторони домовились продовжувати виконувати його умови і в якості належного підрядника визнати правонаступника ТОВ "Укрнадрасервіс" - ТОВ "Надрасервіс ЛЛС";

- 03.07.2013 ТОВ "Надрасервіс ЛЛС" та ТОВ "Надра Геоцентр" підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 23.11.2011 - 03.07.2013 за договором № 01-02/11-11 від 02.11.2011;

- 03.07.2013 ТОВ "Надра Геоцентр" (замовник) та ТОВ "Надрасервіс ЛЛС" (підрядник) укладено додаткову угоду № 4 до договору підряду № 01-02/11-11 на виконання робіт по капітальному ремонту свердловин від 02.11.2011;

- згідно з додатковою угодою № 4 сторони домовились про наступне: 1. У зв'язку із неврегульованістю питання щодо оплати на користь підрядника робіт, що виконані підрядником та прийняті замовником по договору, сторони склали акт звірки взаємних розрахунків від 03.07.2013, що становить невід'ємну частину даної угоди. 2. У зв'язку із важким фінансовим станом замовника та довготривалим непогашенням заборгованості, сторони дійшли згоди визначити загальний розмір заборгованості по договору за даними замовника на 03.07.2013 - 1 184 188,22 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 197 364,70 грн., без врахування будь-яких штрафних санкцій. Погашення зазначеної заборгованості замовник здійснює в наступному порядку: 2.1. починаючи з вересня 2013 року до січня 2014 року включно замовник у період з 1-го до 10-го числа кожного календарного місяця перераховує на банківський рахунок підрядника грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн.; 2.2. остаточний платіж до повного погашення заборгованості, яка погоджена у п. 2 даної угоди, у розмірі 184 188,22 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 30 698,04 грн., замовник перераховує на банківський рахунок підрядника до 10.02.2014 включно. При цьому замовник звільняється від сплати будь-яких штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, включаючи пеню, 3% річних та інфляційні втрати. 3. Дана угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Дана угода є невід'ємною частиною договору;

- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2015, до нього внесені відомості про те, що 19.01.2015 ТОВ "Надрасервіс ЛЛС" припинено шляхом приєднання до ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" у визначеному чинним законодавством порядку;

- згідно з передавальним актом від 23.12.2013, затвердженим протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Надрасервіс ЛЛС" від 23.12.2013 № 1/12-13 та Розшифровки окремих статей передавального балансу ТОВ "Надра сервіс ЛЛС" станом на 23.12.2013, на баланс ТОВ НВП ПТ "Зонд" передано також дебіторську заборгованість ТОВ "Надрасервіс ЛЛС" за договором № 01-02/11-11 від 02.11.2011 у сумі 1 084 188,22 грн.;

- 22.07.2015 ТОВ НВП ПТ "Зонд" (первісний кредитор) та ТОВ "Полтавська бурова компанія" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 22/07/2015, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор (ТОВ НВ ППТ "Зонд") відступає, а новий кредитор (ТОВ "Полтавська бурова компанія") набуває право вимоги, належне первісному кредиторові боргу, що становить 1 084 188,22 грн.;

- у п. 2.1 договору зазначено, що вартість відступлення права вимоги оцінена сторонами у 100% від суми заборгованості боржника перед первісним кредитором та становить 1 084 188,22 грн.;

- згідно з п. 4.1 договору первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги до боржника, письмово сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором;

- у п. 5.1 договору сторони визначили, що первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого йому права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку;

- листом № 584 від 24.07.2015 ТОВ "Полтавська бурова компанія" повідомила ТОВ "Надра Геоцентр" про заміну кредитора, про реквізити нового кредитора та додав до вказаного листа завірену копію договору про відступлення права вимоги від 22.07.2015 та завірену копію Витягу ЄДР від 07.07.2015.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 22/07/2015 від 22.07.2015. Так, на думку позивача, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" не дотрималося положень основного договору стосовно заміни сторони у зобов'язанні та фактично не набуло право вимоги за ним, у зв'язку з чим і не мало права укладати договір про відступлення права вимоги. Крім того, позивач дійшов висновку про те, що даний договір носить оплатний характер і має ознаки договору факторингу в розумінні ст. 1077 ЦК України. Також позивач зазначив про те, що право ТОВ "НВП ПТ Зонд" як нового кредитора (підрядника) по договору підряду № 01-02/11-11 від 02.11.2011 всупереч вимогам пунктів 7.5, 11.1, 13.2 основного договору, документально не підтверджено, оскільки відсутня перехідна ланка в господарському зобов'язанні по основному договору в частині передачі прав і обов'язків попереднього підрядника (ТОВ "Надрасервіс ЛЛС") до нового підрядника (ТОВ "НВП ПТ Зонд"), а відтак, фіксація останнього як первісного кредитора в договорі про відступлення права вимоги № 22/07/2015 від 22.07.2015 є протиправною.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов наступних висновків:

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.ст. 6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ч. 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приймаючи рішення про відмову в позові, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір відступлення права вимоги не може бути визнаний недійсним із підстав відсутності волевиявлення боржника під час укладення договору, оскільки згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без його згоди.

Статтею 512 ЦК визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

За змістом ст.ст. 514, 516 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З наведених норм матеріального права вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Так, господарськими судами було надано оцінку посиланням позивача на те, що при укладенні договору про відступлення права вимоги відповідачами порушено п.п. 7.5, 11.1, 13.2 договору підряду.

Відповідно до п. 7.5 договору сторони передбачили порядок оплати робіт, що виконується підрядником та здійснюється замовником в порядку, зазначеному у додаткових угодах до цього договору; згідно з п. 11.1 - без попередньої письмової згоди іншої сторони ні замовник, ні підрядник не вправі надавати копії або іншим чином розкривати умови цього договору третім особам; відповідно до п. 13.2 - зміни і доповнення до цього договору можуть вноситися лише у письмовій формі з ініціативи будь-якої сторони за погодженням з іншою.

Господарські суди врахували вказані умови договору підряду і зазначили про те, що вказані пункти договору підряду не містять вимоги про обов'язковість заміни боржника у зобов'язанні лише за його згодою. При цьому, правові наслідки порушення однією з сторін умов договору щодо конфіденційності (п. 11.1) не є тотожними правовим наслідкам порушення умов договору в разі заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника.

Твердженням позивача про те, що укладений між відповідачами договір є по суті договором факторингу, господарськими судами було також надано оцінку і відхилено з огляду на те, що відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів, така послуга надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором і його істотною умовою є обов'язковість платності за відступлення права грошової вимоги, та мету отримання додаткового доходу. При цьому, факторинг відноситься до фінансових послуг, які можуть надавати лише банки чи юридичні особи, які є фінансовими установами.

Проте, як встановлено господарськими судами, у п. 2.1 договору про відступлення права вимоги вартість відступлення права вимоги оцінена у 100% від суми заборгованості боржника перед первісним кредитором. Пунктом 2.2 договору передбачено, що новий кредитор зобов'язувався на протязі 90 банківських днів після підписання сторонами даного договору, зокрема, провести оплату вартості відступлення права вимоги у безготівковій формі на рахунок первісного кредитора.

Отже, з огляду на те, що в порядку господарського судочинства підлягає захисту саме порушене право, а згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України за загальним правилом волевиявлення боржника не береться до уваги в разі заміни кредитора у зобов'язанні й інше не встановлено в основному договорі, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, Вищий господарський суд України вважає, що висновок попередніх судових інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору про відступлення права вимоги є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарським судом першої інстанції безпідставно не задоволено його клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на те, що відмовляючи у задоволенні клопотання позивача господарським судом зазначено, що питання, які позивачем було поставлено на вирішення експерту, не стосуються предмета спору та не впливають на вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно з ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.