Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Гольцової Л.А. (доповідач), суддів: Іванової Л.Б., Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудінвестиція" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 910/8791/14 Господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_4 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудінвестиція"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхпромторг" про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства за участю представників:

позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5;

відповідача-1: Сіра К.С.;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/8791/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Босий В.П., судді - Стасюк С.В., Цюкало Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чорна Л.В., судді - Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/8791/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 910/8791/14 скасовано, а справу № 910/8791/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 910/8791/14 (суддя - Чебикіна С.О.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 910/8791/14 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", оформлене протоколом від 15.08.2012 та визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", оформлене протоколом від 26.10.2012. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Крім того, позивач подав письмові пояснення, промову на дебатах та заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Шляхбудінвестиція" та ТОВ "Шляхпромторг".

Розглянувши зазначене клопотання про забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що воно не обґрунтоване відповідно до ст. 66 ГПК України, зокрема, яким чином невжиття таких заходів (накладення арешту на майно ТОВ "Шляхбудінвестиція" та ТОВ "Шляхпромторг") може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши клопотання дійшла висновку про їх відхилення, оскільки, у відповідності до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

З касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду також звернувся відповідач-1, в якій він просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача-2 не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", позивач був учасником товариства та діяв від свого імені та від імені 710 акціонерів ЗАТ "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" на підставі статуту та наданих йому повноважень у відповідності до протоколу загальних зборів акціонерів №3 від 10.09.1997. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (№15966243), 30.10.2012 проведено державну реєстрацію припинення ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" шляхом реорганізації, а саме поділу на новоутворені юридичні особи ТОВ "Шляхбудінвестиція" та ТОВ "Шляхпромторг".

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" від 03.06.2008, 12.08.2008, 14.08.2008, 09.06.2009, 15.12.2009, 22.12.2011, 29.12.2011, 06.02.2012, 28.05.2012, 15.08.2012, 16.08.2012, 26.10.2012 та 30.10.2012.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , ЦК України (435-15) та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" від 03.06.2008, 12.08.2008, 14.08.2008, 09.06.2009, 15.12.2009, 22.12.2011, 29.12.2011, 06.02.2012, 28.05.2012, 16.08.2012 та 30.10.2012 задоволенню не підлягають з огляду на недоведеність їх існування.

Що стосується позовних вимог відносно рішень загальних зборів ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" від 15.08.2012 та 26.10.2012, то місцевий господарський суд зазначив, що оскільки протоколом загальних зборів учасників товариства від 25.06.2010 № 19 ОСОБА_4 було виключено зі складу учасників товариства і зазначене рішення є чинним, не визнане недійсним у встановленому порядку, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що рішеннями від 15.08.2012 та 26.10.2012 порушено права та обов'язки позивача, оскільки на момент їх прийняття позивач вже не був учасником товариства.

Апеляційний господарський суд не погодився з такою позицією суду першої інстанції та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", оформлене протоколом від 15.08.2012 та визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", оформлене протоколом від 26.10.2012.

Суд виходив з того, що виключення позивача зі складу засновників (учасників) ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" повинно було відбуватись із дотриманням вимог ч. 1 ст. 60 та ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства". Оскільки документи в підтвердження того, що всі питання порядку денного в оскаржуваних рішеннях, оформлених протоколами від 15.08.2012 та 26.10.2012 ставилися за 25 днів до початку зборів відсутні, що є порушенням вимог ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", то позивач на момент прийняття зазначених рішень товариства був його учасником, а тому прийняття рішень за його відсутності без належного повідомлення позивача про їх проведення є підставою для визнання цих рішень недійсними.

При цьому, судами залишено без розгляду доповнення до позовної заяви позивача від 10.07.2014, 25.07.2014 та 29.10.2014, оскільки, на думку судів, дані документи є одночасно заявами про зміну підстав та предмета позову.

Зазначеними документами позивач просив додатково до заявлених в позові вимог визнати недійсними рішення товариства, оформлені протоколами №28 від 16.11.2008, №1-12 від 10.01.2012, №3-12 від 18.05.2012, №18 від 25.06.2010, №2-12 від 16.01.2012, б/н від 26.10.2012, №3-12 від 26.06.2012, №19 від 25.06.2010, б/н від 15.08.2012, б/н від 25.06.2010, 29.10.2014 та просив визнати недійсним договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 10.01.2012, 13.07.2011, 29.06.2012 та 16.01.2012.

Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що вищезазначені заяви позивача слід залишити без розгляду, оскільки заявлені позивачем в цих заявах вимоги стосуються предмета спору, заявленого при поданні позовної заяви.

Крім того, підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, судами перевіряючи поданий ОСОБА_4 позов на предмет його відповідності розділу VIII ГПК України (1798-12) та ст. 12 ГПК України, не дослідив повноваження зазначеної особи згідно з установчими документами ТОВ "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" на звернення до суду з даним позовом.

Зокрема, суд не з'ясував, ОСОБА_4 при зверненні з даним позовом захищає свої особисті права, як засновника, акціонера, учасника, Генерального директора, Голови зборів, Президента товариства.

Статтею 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі, в т.ч., справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Суди під час нового розгляду справи дійшли висновку, що ОСОБА_4 при зверненні з даним позовом захищає свої особисті права, як засновника, акціонера, учасника, Генерального директора товариства.

Проте, попередні судові інстанції так і не визначили, ОСОБА_4 звертаючись з позовом виступає в якості засновника чи акціонера, чи учасника, чи Генерального директора товариства.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Оскільки, в силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудінвестиція" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 910/8791/14 скасувати.

Справу № 910/8791/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.