910/7773/15-г Про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - 28.10.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року у справі № 910/7773/15-г за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення коштів,

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в сумі 1 188,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 18.09.2012 року № 585012-02-10-01 страхове відшкодування в сумі 6 271,91 грн., позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у розмірі страхового відшкодування, яке відповідачем сплачено частково в сумі 5 083,28 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року (судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 1 188,63 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 28.10.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 18.09.2012 року між ОСОБА_4 (страхувальник) та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 582012-02-10-01, за умовами якого застраховано транспортний засіб марки "BMW X1", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 3.2 договору страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу шкоду, що сталася внаслідок ризиків, позначених у цьому договорі як прийняті під страховий захист.

За умовами поговору страховими ризиками є: дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу.

24.12.2012 року в місті Києві у Голосіївському районі на пл. Московській Шляхопровід сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Subaru Forester", д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу "BMW X1", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.01.2013 року у справі № 752/434/13-п, якою ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення громадянином ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, який керуючи автомобілем "Subaru Forester", д/н НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем "BMW X1", державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Subaru Forester", д/н НОМЕР_2, застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АВ/9317906.

24.12.2012 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно із Звітом "Експерт-Сервіс" про визначення вартості відновлювального ремонту від 07.03.2013 року № 13/3/186/581325 вартість відновлювального ремонту автомобіля "BMW XI", д/н НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту зносу складає 5 083,28 грн.

За умовами договору добровільного страхування визначення розміру збитку здійснюється виходячи з рахунку СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування транспортного засобу.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ "АВТ Баварія" від 26.02.2013 року № 634810 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 11 033,24 грн.

Позивачем з вказаної суми частково були здійснені вирахування на загальну суму 4 761,33 грн., та на підставі Страхового акту від 19.04.2013 року № 1532-02 здійснено відшкодування завданої внаслідок спірної ДТП шкоди шляхом перерахування на рахунок СТО страхувальника ТОВ "АВТ Баварія" страхового відшкодування у сумі 6 271,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.04.2013 року № 4454.

27.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 3075, у якій просив відшкодувати ПрАТ "СК ВУСО" понесені ним збитки в сумі 6 271,91 грн.

02.09.2013 року за фактом настання страхового випадку, на виконання Полісу № АВ/9317906 та на підставі страхового акту від 16.08.2013 року № 17752Р/40/2013 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 5 083,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2013 року № 108523.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПрАТ "СК ВУСО" зазначає, що відповідачем недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1 188,63 грн. (6 271,91 грн. - 5 083,28 грн.).

Предметом даного судового розгляду є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Судом першої інстанції висновок про відмову в позові обгрунтовано тим, що відповідач має відшкодовувати збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування, в сумі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, зазначеного у Звіті експерта, з урахуванням зносу.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про стягнення недоплаченої частини страхового відшкодування виходив з того, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат за вирахуванням франшизи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки - у межах фактичних затрат.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 4, 16, 17, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

При цьому, зазначеним Законом не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14.

Пунктом 12.1 договору сторони узгодили, що страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі письмової заяви страхувальника (його представника) і страхового акту про визнання випадку "страховим/нестраховим", який складається страховиком на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір заподіяного збитку.

Крім того, за умовами договору підставою для визначення збитку є рахунок СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування транспортного засобу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9317906 встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн., позивачем було сплачено страхове відшкодування на рахунок СТО страхувальника в сумі 6 271,91 грн. на підставі страхового акта, з яких відповідачем сплачено 5 083,28 грн.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування в розмірі 6 271,91 грн. - у сумі фактичних затрат із вирахуванням франшизи, є законним й обгрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача недоплаченого страхового відшкодування в сумі 1188,63 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року - без змін.