Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. розглянув касаційну скаргу розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі № 916/1258/15-г господарського суду Одеського області за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. (суддя Горячук Н.О.) у задоволені позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Порт звернувся з позовом до суду з пропуском встановленого ст. 267 ЦК України 3-х річного строку позовної давності, оскільки перебіг цього строку почався з 18.02.2006 р. (з моменту отримання відповідачем листа), а тому граничним строком звернення позивача до суду з даним позовом є 18.02.2009 р., тоді як позивач з позовом до суду звернувся 25.03.2015 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні, так як строк позовної давності не переривався та не зупинявся.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 р. (судді: Шевченко В.В., Головей В.М., Журавльов О.О.) постановлено рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2015 року частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт": 25027 грн. 50 коп. боргу та 1675 грн. 35 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" 837 грн. 67 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні 2264 грн 10 к. пені з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити.

Скаржник доводить порушення ст. 35 ГПК України, ст.ст. 263, 264, 267 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки апеляційний суд невірно визначив, що момент з якого перебіг позовної давності зупинявся, дійшовши висновку, що зупинення перебігу відбулося не з часу введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а з дати публікації оголошення в офіційному друкованому виданні; вважає. що перебіг позовної давності почався 15.01.2008 р., тому на момент 25.03.2015 р. однорічний строк позовної давності для вимог про стягнення пені не сплинув.

Суд не врахував обставин вчинення боржником відповідних дій з визнання боргу, що зумовлювало переривання перебігу позовної давності 03.06.2010 р. та 04.07.2011 р.; обставин вжиття усіх заходів щодо стягнення заборгованості протягом усього часу з моменту виникнення боргу, тому у суду не було підстав вважати, що строк пропущено без поважних причин.

В порушення ст. 35 ГПК України суд не прийняв до уваги ухвалу господарського суду Одеської області від 03.06.2010 р. у справі № 21-2/6-08-285, якою встановлено факт наявності заборгованості, визнання боржником та розпорядником майна грошових вимог та не пропущення позовної даності на час розгляду цієї справи.

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулося до суду з заявою в якій вимоги касаційної скарги підтримало повністю, вимоги скарги державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" заперечує, просить врахувати судові рішення в аналогічних справах №№ 916/1258/15-г, 916/1260/15-г, 916/1262/15-г, 916/1263/15-г, 916/1260/15-г, розглянути справу без участі свого представника.

Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині стягненні 25027 грн 50 к. пені з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити повністю.

Скаржник доводить порушення судом норм ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки спірна заборгованість є поточною, заявлена у справі № 2/268-05-11729 неправомірно, тому на неї дії мораторію не поширюється, відтак, стягнення цієї суми неправомірне. Таким чином, вважає, що позивач повинен і мав можливість звернутися про стягнення спірної суми в позовному провадженні з дотриманням строків позовної давності, однак цього не зробив.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України в судове засіданні касаційної інстанції не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи суду не направляли.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 22.07.2005 р. між ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт", правонаступником якого є позивач та відповідачем укладено договір № 21 СП-116/220705 на проведення днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу ДП "ДБМТП" (далі договір) за яким відповідач зобов'язався виконати днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі ДП "ДБМТП", а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з проектною документацією, виданому позивачем технічному завданню та згідно з умовами договору.

На підставі п. 11.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2005 р. У разі якщо на момент закінчення строку дії договору сторонами не виконанні будь-які взаємні зобов'язання договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов'язань і проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник зобов'язаний уповноважити дорученням свого представника на підписання актів за формою Ф-2, довідок про вартість виконаних робіт, документів по промірним роботам, вирішення усіх питань, які можуть виникнути під час виконання робіт за договором, з наданням підрядчику відповідного доручення одночасно з підписанням договору.

Згідно п. 4.1. договору приймання замовником робіт, виконаних підрядчиком за календарний місяць, виконуються шляхом підписання повноважними представниками замовника і підрядчика акту виконаних робіт за формою Ф-2 із зазначенням об'єму вилученого ґрунту та довідки про вартість виконаних робіт. Акт приймання за формою Ф-2 та довідка складаються не пізніше 30 числа кожного календарного місяця на підставі виконавчих промірів, підписуються замовником протягом трьох робочих днів з дати вручення, яка письмово підтверджується сторонами. Підписані обома сторонами акти за формою Ф-2 та Довідка є підставою для оплати робіт згідно зі ст. 5 даного договору.

У п. 5.1. договору сторонами погоджено, що для підготовки до виконання днопоглиблювальних робіт за договором, замовник до початку виконання робіт перераховує на розрахунковий рахунок підрядчика 250000 грн., які зараховуються як оплата підрядчику за виконання днопоглиблювальних робіт.

За умовами п.5.2. договору оплата за виконані роботи виконується замовником на підставі підписаних обома сторонами акту виконаних робіт за формою Ф-2 та довідки про вартість виконаних робіт, не пізніше трьох банківських днів.

З метою забезпечення своєчасного виконання вищенаведених днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу, ДП "Дніпро-Бузький МТП" виступило поручителем відповідно до ряду тристоронніх договорів поруки.

26.01.2006 р. між ДП "Дніпро-Бузький МТП", відповідачем та ТОВ "Ранг" укладено договір поруки № 260106 (далі договір поруки) на забезпечення виконання зобов'язань за раніше укладеним шляхом обміну листами від 25.01.2006 р. № 032/42 та № 7-16/03-2006 договором постачання паливно-мастильних матеріалів, укладеним між ТОВ "Ранг" та відповідачем.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки ДП "Дніпро-Бузький МТП" зобов'язався відповідати перед ТОВ "Ранг" за виконання зобов'язань Управлінням за договором постачання, у разі невиконання або неналежного виконання Управлінням цих зобов'язань.

Згідно п. 2.1. договору поруки, передбачені договором зобов'язання ДП "Дніпро-Бузький МТП" перед ТОВ "Ранг" обмежуються сплатою суми основного боргу в розмірі не більше 30.000 грн.

На виконання договорів постачання паливно-мастильних матеріалів і договору поруки, ТОВ "Ранг" поставило відповідачеві за заявками останнього дизельне паливо та мастильні матеріали на загальну суму 25.027 грн. 50 коп., які отримані відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, вартості та кількості отриманого товару та цей факт не заперечується останнім.

Відповідач за поставлене дизельне паливо та мастильні матеріали загальною вартістю 25027 грн. 50 коп. не розрахувався, у зв'язку з чим на виконання взятих на себе зобов'язань ДП "Дніпро-Бузький МТП", як поручитель, оплатив дизельне паливо та мастильні матеріали, які отримало Управління від ТОВ "Ранг" для виконання днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу ЛП "ДБМТП" в загальній сумі 25027 грн. 50 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 163 від 10.02.2006 р. на суму 25027 грн. 50 коп. за 7050 л. дизельного палива, що не заперечується жодною із сторін у справі.

Згідно п. 3.9 договору поруки до ДП "Дніпро-Бузький МТП", який виконав зобов'язання Управління, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, тобто відповідно до п. 3.9. договору поруки та приписам ч. 2 ст. 556 ЦК України до ДП "Дніпро-Бузький МТП" перейшли права ТОВ "Ранг" вимагати від відповідача оплату 25.027 грн. 50 коп. за отримане останнім дизельне паливо та мастильні матеріали.

17.02.2006 р. ДП "Дніпро-Бузький МТП" направив на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату боргу у сумі 25.027 грн. 50 коп. за отримане останнім дизельне паливо та мастильні матеріали. Названа претензія отримана відповідачем 18.02.2006 р. та залишена без задоволення та відповіді, що не заперечується останнім.

Оскільки, відповідач до сьогоднішнього часу не розрахувався за поставлене дизельне паливо загальною вартістю 25027 грн. 50 коп., то касаційна інстанція визнає правомірним висновки про те, що у відповідача існує борг перед позивачем по оплаті отриманого дизельного палива та мастильних матеріалів у названій сумі.

Згідно п. 1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 972 від 01.08.2008 р. ДП "Дніпро-Бузький МТП" 17.02.2009 р. реорганізовано шляхом його приєднання до ДП "Миколаївський морський торговельний порт".

Відповідно до п. 2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 972 від 01.08.2008 р. та статуту позивача, який затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 264 від 01.03.2009 р. встановлено, що Порт є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП "Дніпро-Бузький МТП", внаслідок чого останній правомірно звернувся з цим позовом до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом, а тому до спірних правовідносин сторін повинний бути застосований загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно ст. 257 ЦК України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (v0010600-13) зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Отже, враховуючи вищевикладене, перебіг позовної давності за зобов'язаннями відповідача оплатити отримане паливо вартістю 25027 грн. 50 коп., як правильно встановив суд, розпочався з 18.02.2006 р.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 01.03.2006 р., 04.04.2006 р. та 06.09.2006р. підписав акти звірки взаємних розрахунків, в яких визнав свій борг перед позивачем у сумі 25027 грн. 50 коп. і пеню, тому з цих дат відбулося переривання строку позовної давності та її перебіг починався заново, згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України.

Отже, з моменту підписання відповідачем останнього акту звірки взаємних розрахунків від 06.09.2006 р. перебіг 3-х річного строку позовної давності почався з початку, внаслідок чого колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що граничним строком звернення позивача до суду за захистом своїх прав є 06.09.2009 р..

У справі господарського суду Одеської області № 2/268-05-11729 про банкрутство Управління Порт в місячний строк з дня опублікування оголошення № 161 від 01.09.2006 р. в газеті "Голос України" про порушення провадження вказаної справі про банкрутство відповідача заявило грошові вимоги до яких увійшла і сума заборгованості за цим позовом шляхом подання заяви № 1711/01-04 від 27.09.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2008 р. провадження у справі було припинено, у зв'язку з тим, що судові рішення на користь ініціюючого кредитора МПП "Дарт" не набрали законної сили, а тому вищевказані обставини справи не потребують доказування згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Згідно п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) названий Закон і Господарський процесуальний кодекс (1798-12) не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом (1798-12) порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Так як, на час публікації в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення провадження у справі № 2/268-05-11729 про банкрутство відповідача (01.09.2006 р.) на суму 424647 грн. 88 коп., до якої і увійшла спірна сума у розмірі 25027 грн. 50 коп. боргу і пеня строк позовної давності ще не почав свій перебіг, так як в акті звірки взаємних розрахунків від 06.09.2006 р. відповідач в черговий раз визнав свій борг і пеню перед позивачем, а також враховуючи те, що строк позовної давності в процесі розгляду справи про банкрутство відповідача № 2/268-05-11729 зупинявся з 01.09.2006 р. по 15.01.2008 р., так як в цей період часу Порт був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження на підставі вищенаведеного законодавства України, то початком перебігу строку позовної давності по вимогам щодо стягнення з відповідача 25027 грн. 50 коп. боргу і пені слід вважати дату 15.01.2008 р., так як згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 3 статті 263 ЦК України).

Встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04.08.2009 р. в газеті "Урядовий кур'єр" № 139 (4045) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача.

01.09.2009 р. Порт звернувся до місцевого суду із заявою про вимоги до боржника у справі про банкрутство на суму 424647 грн. 88 коп., до якої і увійшла спірна сума у розмірі 25027 грн. 50 коп. і пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2010 р. у справі № 2/6-08-285 позивача визнано кредитором відповідача з грошовими вимогами до нього на суму 429.372 грн. 94 коп., до якої і увійшла спірна сума боргу в розмірі 25027 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р., яка набрала законної сили 29.12.2014 р. відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від цієї дати, провадження у справі про банкрутство ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" № 2/6-08-285 припинено та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вищенаведене свідчить про те, що строк позовної давності в процесі розгляду справи про банкрутство відповідача № 2/6-08-285 зупинявся і з 04.08.2009 р. по 29.12.2014 р., так як в цей період часу Порт був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження на підставі вищенаведеного законодавства України.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 25.03.2015 р.

Вищенаведені обставини справи свідчать про те, що перебіг строку позовної давності за вимогами позивача щодо стягнення з відповідача 25027 грн. 50 коп. боргу і пені відбувався з 15.01.2008 р. по 04.08.2009 р. (дата публікації в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача), тобто на протязі 1 року 06 місяців та 19 днів, а з 04.08.2009 р. по 29.12.2014 р. (дата набрання законної сили ухвали господарського суду Одеської області від 18.11.2014р. про припинення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів) цей строк зупинявся та продовжився з 30.12.2014 р. (дата припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності), а тому цей 3-х річний строк на час пред'явлення позову (25.03.2015 р.) ще не сплинув (3 роки - 1 р. 06 м. 19 дн. = 1 р. 05 м. 11 дн.; 30.12.2014 р. + 1 р. 05 м. 11 дн. = 11.06.2016 р.), так як цей строк спливає 11.06.2016 р.

При викладених обставинах колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що відповідач відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, повинний сплатити позивачеві 25027 грн. 50 коп. боргу, відтак, доводи скарги державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" визнає невірними, такими, що не спростовують правильності наведених правових висновків.

У п. 5.1 договору поруки сторонами передбачена сплата пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, а тому позивач вважає, що відповідач повинний сплатити йому 2264 грн.10 коп. пені за період з 16.02.2006 р. по 26.08.2006 р. згідно вимог ч. 6 ст. 231 ГК України.

Але, при цьому позивачем не враховано те, що до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлений скорочений строк позовної давності тривалістю 1 рік.

Як зазначалося вище перебіг строку позовної давності за вимогами позивача щодо стягнення з відповідача 25027 грн. 50 коп. боргу і пені відбувався з 15.01.2008 р. по 04.08.2009 р., тобто на протязі 1 року 06 місяців та 19 днів, а тому заявлені після названої дати вимоги щодо стягнення пені слід вважати пред'явленими після спливу річного строку позовної давності, внаслідок чого суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню з підстав визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України, тобто внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Доводи скарги державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" не доводять неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, а також порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції, тому відхиляються.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 р. у справі № 916/1258/15-г господарського суду Одеського області залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.