922/2280/15 Про стягнення вартості використаної електричної енергії - 22.10.2015 Прийняття

головуючого судді суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Владимиренко С.В., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 922/2280/15 господарського суду Харківської області за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго" до комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Закаблуков А.С, дов. від 01.09.2015

У квітні 2015 року акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 17135 від 28.04.2015), яка була прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2015, просила стягнути з відповідача 157 856,52 грн вартості електричної енергії за березень 2015 р., 6 219,25 грн плати з компенсації перетікання реактивної енергії за березень 2015р., 36 583,68 грн пені, 15 378,72 грн індексу інфляції та 1 874,63 грн три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 70517 від 05.08.2010 щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості електричної енергії та інших нарахувань, передбачених договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2015 (суддя Буракова А.М.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради на користь АК "Харківобленерго" 36 583,68 грн пені, 15 378,72 грн індексу інфляції, 1 874,63 грн три відсотки річних та 4 358,26 грн судового збору. В частині стягнення вартості електричної енергії в розмірі 157 856,52 грн та плати з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 6 219,25 грн провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Повернуто Акціонерній компанії "Харківобленерго" з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 15 495,74 грн, сплаченого за платіжним дорученням № 7590 від 02.04.2015, про що винесено відповідну ухвалу суду.

Припиняючи провадження у справі на підставі 1-1 ст. 80 ГПК України, суд виходив з того, що предмет спору в частині стягнення вартості електричної енергії в розмірі 157 856,52 грн та плати з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 6 219,25 грн відсутній, оскільки вказані суми були сплачені після звернення позивача з позовом у даній справі.

Разом з цим, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії № 70517 від 05.08.2010.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 (склад колегії суддів: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.) у задоволенні апеляційної скарги КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради відмовлено, а рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2015 залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі комунальне підприємство "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.08.2010 між акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та комунальним підприємством "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області (споживач, відповідач) укладено договір на постачання електричної енергії № 70517 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 9.4. договору, він набирає законної сили з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Згідно з п. 9.4. договору договір пролонгований на 2015 рік.

В п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

В п.п. 2.3.1., 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов'язався виконувати умови договору, та, зокрема, взяв на себе обов'язок здійснювати своєчасно оплату постачальнику вартості електричної енергії та оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п.п. 1, 4.5. 5 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду. Цей рахунок має бути оплачений протягом 10 банківських днів з дня його отримання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем було нараховано відповідачу до сплати за березень місяць 2015 року 1 450 249,52 грн вартості використаної електричної енергії, з яких: 989 858,37 грн - заборгованість за минулі розрахункові періоди станом на 01.03.2015, 460 391,15 грн - вартість електроенергії, нарахована за березень 2015 р.

Також позивачем було нараховано 6 219,25 грн плати за перетікання реактивної електроенергії, з яких: 2 806,28 грн - заборгованість за минулі розрахункові періоди станом на 01.03.2015, 3 412,97 грн - плата за перетікання реактивної електроенергії за березень 2015 р.

Вартість використаної електричної енергії, виставлена до сплати відповідачу за березень 2015р., була частково оплачена відповідачем позивачу відповідно до платіжних доручень № 17 на суму 710 574,00 грн від 18.03.2015 та № 18 від 19.03.2015 на суму 581 819,00 грн. Оплата спожитої електричної енергії була здійснена на виконання Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.02.2015 та від 17.03.2015 укладених між учасниками розрахунків: Головним управління Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської ОДА, КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради, Енергопостачальною компанією Акціонерною компанією "Харківобленерго" та ДП "Енергоринок". (т.1, а.с. 106-112, 127, 129).

Таким чином, у відповідача перед позивачем за березень 2015 року склалася заборгованість у розмірі 164 075,77 грн, з якої:

- 157 856,52 грн - вартість електричної енергії (1 450 249,53 грн - 1 292 393,00 грн (сплачена сума) = 157 856,52 грн) та

- 6 219,25 грн - плата за перетікання реактивної енергії.

На вказану загальну суму заборгованості (164 074,77 грн) позивачем було нараховано 36 583,68 грн пені, 15 378,72 грн індексу інфляції та 1 874,63 грн три відсотки річних.

Стягнення вказаних сум основного боргу та сум пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних є предметом спору у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем після порушення провадження у даній справі була здійснена оплата за використану електричну енергію та оплата за перетікання реактивної енергії відповідно до платіжних доручень № 19 від 07.05.2015 та № 515 від 15.05.2015, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 157 856,52 грн та плати з перетікання реактивної енергії у розмірі 6 219,25 грн на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних з огляду на наступне.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) .

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) , який був чинним станом на березень 2015 р. (п.1.1. Порядку).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2.

Однак, суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги та не надали належної оцінки тому, що оплата вартості використаної електричної енергії за березень 2015 р. була здійснена відповідачем позивачу на виконання Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 09.04.2015, укладеного між учасниками розрахунків, а саме: сторони № 1 - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, сторони № 2 - Департаменту фінансів Харківської ОДА, сторони № 3 - КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради, сторони № 4 - Енергопостачальна компанія Акціонерна компанія "Харківобленерго" та сторони № 5 - ДП "Енергоринок". (т.1, а.с. 124)

В пунктах 4, 5 вказаного Спільного протокольного рішення від 09.04.2015 сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, уклавши Спільне протокольне рішення від 09.04.2015 сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 70517 від 05.08.2010.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пп. 4.2.1. п. 4.2. договору про постачання електричної енергії від 05.08.2010, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Спільним протокольним рішенням від 09.04.2015.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13 та від 23.09.2015 у справі № 917/2519/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували викладеного, не з'ясували чи був проведений розрахунок за поставлену електроенергію за березень 2015 р. своєчасно, тобто, у строки, передбачені Спільним протокольним рішенням від 09.04.2015., та, відповідно, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Крім того, поза увагою судів залишились і обставини оплати відповідачем послуг за перетікання реактивної електричної енергії. Судами не було з'ясовано, чи була проведена вказана оплата на виконання умов Спільного протокольного рішення від 09.04.2015, чи оплату було здійснено відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 70517 від 05.08.2010, не встановили, чи була така оплата проведена своєчасно. Не встановивши вказаних обставин, суди не з'ясували, чи є підстави для нарахування сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму заборгованості за перетікання реактивної електроенергії за березень 2015 р.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів в частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін у справі, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Крім того, судам слід взяти до уваги, що огляду на вимоги частини першої статті 4- 7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) ).

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 922/2280/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради на користь АК "Харківобленерго" 36 583,68 грн пені, 15 378,72 грн індексу інфляції та 1 874,63 грн трьох відсотків річних, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.