910/22605/14 Про внесення змін до договору на поставку продукції, шляхом укладення додаткових угод - 21.10.2015 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у справі № 910/22605/14 Господарського суду міста Києва за позовом дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит плюс" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про внесення змін до договору

за участю представників сторін:

позивача - Мандриковьский М.В. дов. від 22.05.2015 р.,

відповідача - Близнюкова С.І. дов. від 20.03.2015 р.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 20.10.2015 розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: головуючий - Полянський А.Г., судді - Коробенко Г.П., Мачульський Г.М.

У судовому засіданні 07.10.2015 р. було оголошено перерву на 21.10.2015 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року (судді - Гулевець О.В., Демидов В.О., Стасюк С.В.) в задоволенні позову дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит плюс" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про внесення змін до договору відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ДП "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2014 року між дочірнім підприємством "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит плюс" (постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) було укладено договір № 160 (3)14УК на поставку продукції.

Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість договору, з урахуванням супутніх послуг, становить 85 022 900,00 (вісімдесят п'ять мільйонів двадцять дві тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.) гривень, в т.ч. ПДВ - 14 170 483,33 грн.

17.09.2014 року на адресу відповідача позивачем був направлений лист вих. № 3/248 щодо внесення змін до умов договору шляхом укладання додаткових угод, у зв'язку з настанням обставин, які істотно змінилися. В обґрунтування своїх пропозицій позивач посилався на те, що згідно даних НБУ за період з квітня 2013 року по серпень 2014 року вартість іноземної валюти в Україні зросла майже на 60 відсотків. На час укладення договору сторони не передбачали, що обставини та умови виконання договору зміняться настільки, що виконання договору на визначених ними умовах не буде можливим. Істотною зміною обставин позивач вважає стрімке зростання вартості іноземної валюти в Україні, зріст інфляції, що вплинуло на умови поставки продукції в порівнянні з обставинами, що існували на час укладання між сторонами вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору необхідним є одночасна наявність таких чотирьох умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору; 2) зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються, тобто події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. При цьому, прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Пунктом 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" (va001600-14) роз'яснено, що зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовного національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що посилання позивача є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору і виходили, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 року № 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Законодавством України не передбачено незмінність курсу гривні до іноземних валют.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що укладаючи договір на поставку товару, сторони могли передбачати ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не було доведено наявності істотної зміни обставин, а також, одночасно всіх чотирьох умов, у разі настання яких, відповідно до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України, договір може бути змінений за рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.