922/3379/14 Про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - 21.10.2015 Прийняття

Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.06.2014 р. у справі № 2/02-158-14.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням компетенції органів Антимонопольного комітету України (т.1 а.с.7-13).

Відповідач у справі - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що рішення повністю відповідає чинному законодавству України, прийняте в межах компетенції без порушення прав та законних інтересів позивача (т.1 а.с.73-76).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2014 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.107-112).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів вчинення позивачем дій, визначених законом як зловживання монопольним становищем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.146-153).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідає чинному законодавству.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2015 р. прийняті у справі судові акти скасовані, справу направлено до господарського суду Харківської області для нового розгляду (т.2 а.с.29-33).

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 30.03.2015 р. в позові відмовлено повністю (т.2 а.с.173-183).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відповідності оскаржуваного рішення чинному законодавству.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2015 р. залишено без змін (т.3 а.с.64-74).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просив їх скасувати,прийняти нове рішення про визнання рішення відповідача недійсним.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (т.3 а.с.81-89).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлені наступні обставини.

Рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" від 12.06.2014 р. № 138-р/к від 12.06.2014 р. по справі № 2/02-158-14 визнано, що КП "Харківський метрополітен" за результатами діяльності протягом 2012-2013 років та станом на травень 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова з часткою 100 %.

Визнано, що КП "Харківський метрополітен", встановивши економічно необґрунтовану завищену вартість послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова за рахунок безпідставного включення витрат, які не стосуються змісту послуги, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на КП "Харківський метрополітен" штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є дійсність зазначеного рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано відмовив у задоволенні позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 15.1. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011 р. (v0015600-11) , установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Відповідно до статуту КП "Харківський метрополітен" підприємство створене з метою якісного задоволення потреб населення у безпечних перевезеннях по лініям метрополітену, задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої, як підприємницької, так і некомерційної, господарської діяльності.

Одним із видів платних послуг підприємства є послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену.

Отже, здійснюючи господарську діяльність, у розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" КП "Харківський метрополітен" є суб'єктом господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", товаром є предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права.

Таким чином, товаром є послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену.

Згідно ст. 1 Закону України "Про рекламу", реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Реклама може бути зовнішня, внутрішня, реклама на транспорті, в засобах масової інформації та інша.

Рекламні послуги це відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Реклама на транспорті - це реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Згідно з п. 15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (v0015600-11) норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, судами правильно не прийняті до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

Отже, органи Антимонопольного комітету України самостійно визначають ринки товарів та їх товарні межі.

У рішенні відділенням визначено як товар та товарні межі ринку послуги підприємства з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену.

Таким чином, погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену є послугою, яка надається підприємством на платній основі, та в процесі надання якої виникають певні зобов'язання та права між позивачем та споживачем цієї послуги і норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) застосовуються щодо дій підприємства на ринку вказаних послуг.

Відповідно до пунктів 1.2, 5.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, товарні межі ринку - це товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах яких споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Погодження дозволів на розміщення конструкцій зовнішньої реклами в м. Харкові здійснюється підприємством на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 29.12.2003 р. (2067-2003-п) , до 02.10.2013 р. - рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977, після 02.10.2013 р. - рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.10.2013 р. № 609, яким затверджені правила розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові.

Згідно з пунктом 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих правил.

Відповідно до пункту 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (робочий орган).

Згідно з Місцевими правилами робочим органом є відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради.

За змістом рішення № 977 та рішення № 609 розповсюджувач реклами на місцях комунальної власності повинен звернутись із заявою до робочого органу, отримати пріоритет на бажане місце та оформити належним чином дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

В силу пункту 16 Типових правил дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 23.06.2010 р. № 183/10, місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, знаходяться на балансі Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" і не передані у повне господарське відання, оперативне управління, користування (оренду) іншим комунальним підприємствам, установам, організаціям, надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між КП "Міський інформаційний центр" та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Отже, в межах м. Харкова повноваження укладати договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій має КП "Міський інформаційний центр".

Відповідно до п. 6.2 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові на вимогу власника або особи, що уповноважена надавати у користування місця, які перебувають у комунальній власності, заявник погоджує розташування спеціальних конструкцій з КП "Харківський метрополітен" - у разі розташування спеціальних конструкцій в технічній та/або охоронній зоні метро.

Перелік суб'єктів господарювання, з якими необхідно погодити дозвіл, визначається після обрання місця розташування рекламної конструкції та отримання в установленому порядку пріоритету за обране місце.

Отримання споживачами послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену, які надаються підприємством, є однією із складових частин отримання ними дозволу на розміщення реклами.

В даному випадку споживач не може перейти до іншого однорідного товару, тому що діючими нормативними актами чітко визначено, хто надає дозвіл і з ким його потрібно погодити, а послуги з погодження дозволу конкретного суб'єкта господарювання не можна замінити будь-якими іншими послугами.

Щодо визначення територіальних меж, судами зазначено, що у рішенні територіального відділення Антимонопольного комітету України визначено одну територіальну межу - м. Харків, в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену.

Згідно з п. 6.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, товарні межі ринку територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи) є неможливим або недоцільним.

Лінії проходження рухомого складу підприємства складаються з трьох ліній, розташованих у м. Харкові: Холодногірсько-заводської лінії (13 станцій); Салтівської лінії (8 станцій); Олексіївської лінії (8 станцій).

Уникнути в цьому випадку відносин з підприємством-позивачем отримувачу послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену неможливо.

Зважаючи на положення діючої нормативної бази, у заявника відсутня альтернативна можливість отримати погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у вищевказаних зонах у будь-яких організаціях, окрім підприємства-позивача. Отже, позивач не має конкурентів на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену, про що правомірно зазначено судами.

Під час прийняття територіальним відділенням Антимонопольного комітету України оскаржуваного рішення об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища визначені: підприємство та послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами саме у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену. Ринок послуг з розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові - це інший ринок, який, з огляду на обставини справи, не потребує проведення дослідження.

У рішенні територіального відділення Антимонопольного комітету України зазначено, що споживачі - розміщувачі зовнішньої реклами звертаються до підприємства з метою отримання погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами. Під час розрахунку вартості вищевказаної послуги включаються роботи щодо: погодження проектної документації; контроль виконання робіт із встановлення спеціальної конструкції для зовнішньої реклами; підготовка договору підряду для оплати послуг та акту виконаних робіт. Однак, під час звернення споживачів до позивача за отриманням послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену ними не замовляються вищенаведені види робіт. Отже, віднесення витрат на ці роботи до собівартості вказаних послуг є необґрунтованим.

Таким чином, в процесі розгляду адміністративної справи Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку товару встановлено вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 1, 6, 50, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що в даному випадку, у відповідності до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення відсутні.

Разом з цим, судами враховані вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 19.01.2015 р., та встановлено, що рішення відповідача від 25.04.2014 р. № 102-р/к, від 25.04.2014 р. № 103-р/к, від 29.04.2014 р. № 105-р/к, від 29.04.2014 р. № 107-р/к стосуються одного суб'єкта господарювання - КП "Харківський метрополітен", при цьому, в них визнані порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції дії позивача, які містять різний склад, відбувались на різних ринках, що мають різні товарні та територіальні межі.

В силу ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2015 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. у справі № 922/3379/14 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківський метрополітен" - без задоволення.