Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Бондар С.В., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.15 у справі № 910/29482/14-г господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер"

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників від: позивача Дубчак С.Є., Іщенко В.В. (довіреності від 30.03.15) відповідача не з'явилися, були належно повідомлені,

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер", в якому просило:

- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Телеканал "ІНТЕР" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, безкоштовно надати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" право на відповідь під час вечірньої програми "Подробиці Інтер" у формі аудіовізуального поширення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.14 щодо змісту сюжету про діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 20.10.14 наступними словами: "20.10.14 на телеканалі "Інтер" транслювалася інформаційна передача "Подробности", один із сюжетів якої був присвячений діяльності Публічного акціонерного товариства "Укрнафта". ПАТ "Укрнафта" заявляє, що телеканал "Інтер" поширив стосовно Товариства відомості, які не відповідають дійсності.

Інформація про Товариство була подана у спотвореному вигляді, з перекручуванням фактів та обставин, що негативно відображається на його діловій репутації. У зв'язку з цим ПАТ "Укрнафта", діючи в інтересах трудового колективу та акціонерів, керуючись ст. 65 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", вважає за необхідне скористатися правом на коментар та повідомити наступне.

Товариство здійснює свою господарську діяльність у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Господарська діяльність ПАТ "Укрнафта" перебуває під наглядом державних контролюючих органів, які в межах наданих повноважень, з встановленою законодавством періодичністю, проводять планові та позапланові перевірки Товариства.

Поширена у сюжеті інформація про порушення Товариством правил здійснення господарської діяльності, неефективного управління менеджментом господарськими процесами, внаслідок чого держава начебто недоотримала прибуток, є лише припущеннями його автора, що ґрунтуються на інформаційних матеріалах та коментарях з сумнівних або заангажованих джерел інформації.

Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що у процесі підготовки сюжету представники телеканалу "Інтер" не зверталися до Товариства із запитами чи пропозиціями надати відповідні коментарі з приводу зазначених у сюжеті обставин, що, на наш погляд, у результаті й призвело до спотворення відомостей про Товариство.

ПАТ "Укрнафта" закликає телеканал "Інтер" та його журналістів у подальшому дотримуватися основних засад журналістської етики і принципів роботи з інформацією, поважати право глядачів на об'єктивну та правдиву інформацію та не порушувати права та законні інтереси Товариства" (з урахуванням поданого позивачем клопотання від 18.02.15);

- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Телеканал "ІНТЕР" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, розмістити запис оприлюднення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.14 для необмеженого доступу глядачів на офіційному веб-сайті ресурсу "Подробиці "ІНТЕР".

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.15 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Скрипки І.М., суддів: Самсіна Р.І.,

Гончарова С.А.), позов задоволено частково. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Телеканал "Інтер" протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, безкоштовно надати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" право на відповідь під час вечірньої програми "Подробиці Інтер" у формі аудіовізуального поширення коментаря Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.10.14 щодо змісту сюжету про діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 20.10.14, який додано до заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" від 24.10.2014 № 10/2151. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що відповідачем порушено право позивача на відповідь, передбачене ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію".

Не погоджуючись із рішенням та постановою в частині задоволення позову, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, в позові в цій частині відмовити. Скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено, що поширена щодо нього інформація є недостовірною, а тому він не має права на відповідь згідно із ч.1 ст. 65 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" та зміст реалізації права на відповідь позивача щодо аудіовізуального поширення коментарю щодо змісту сюжету про діяльність ПАТ "Укранафта" суперечить ч.1 ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та п.5 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.09 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) .

В частині відмови в позові судові акти не оскаржуються, а тому не перевіряються та не переглядаються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якій заперечує проти її доводів, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 20.10.14 о 20:00 в ефірі телеканалу "ІНТЕР" відбулась трансляція передачі "Подробиці ІНТЕР", в якій було поширено аудіовізуальну інформацію, що стосується діяльності Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

В позовній заяві позивач стверджує, що оціночні судження, поширені Приватним акціонерним товариством "Телеканал "ІНТЕР" щодо Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у вказаній передачі є однобокими, неконкретними, такими, що формують у громадськості негативну думку про товариство.

Як свідчать матеріали справи, 27.10.14 з метою реалізації права на відповідь, без вимоги про спростування інформації щодо якої надається відповідь, ПАТ "Укрнафта" звернулось до ПрАТ "Телеканал "Інтер", повідомивши Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, з письмовою заявою від 24.10.14 № 10/2151. До заяви було додано коментар, який позивач просив оприлюднити з метою обґрунтування безпідставності поширених відомостей, надавши їм власну оцінку.

27.10.14 позивач звернувся до ПрАТ "Телеканал "Інтер" із запитом від 27.10.14 № 10/2156 про надання копії запису вказаної передачі.

Відповідач на вищезгадані звернення позивача надіслав лист від 30.10.14 № 905/I, в якому вказав про відхилення заяви ПАТ "Укрнафта", оскільки коментар ПАТ "Укрнафта", доданий до заяви від 24.10.14 № 10/2151 не відповідає загальноприйнятому порядку реалізації права на відповідь, визначеного ч.1 ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Відповідач зазначив, що за змістом коментар, доданий до заяви від 24.10.14 № 10/2151 свідчить про бажання спростувати інформацію, поширену 20.10.14 ПрАТ "Телеканал "Інтер", зокрема, реалізувати право, визначене ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", що не відповідає вимогам самої заяви від 24.10.14.

Відповідачем не збережено та не надано суду копії запису передачі, в якій поширено інформацію про ПАТ "Укрнафта".

Задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача надати позивачу безкоштовний ефірний час для поширення коментаря, текст якого викладений вище, суди виходили з того, що ПАТ "Укрнафта" в строк, встановлений ч.3 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", звернулося з заявою від 24.10.14 № 10/2151 та коментарем, в якій не просило на підставі ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" спростувати поширену ПрАТ "Телеканал "Інтер" інформацію, а навпаки наполягало на забезпеченні реалізації права на відповідь, передбаченого ст. 65 вказаного закону, відповідач необґрунтовано вважав, що позивач бажає реалізувати право на спростування інформації та безпідставно відхилив заяву позивача на відповідь.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів передчасними, оскільки текст коментаря, який має бути поширений в ефірі відповідача не стосується інформації, стосовно якої у позивача, як він сам зазначає, виникло право на відповідь (дана інформація ним же самим вказана у позовній заяві а.с. 9-10).

Так, позивач вважав, що мають бути прокоментовані виловлювання щодо:

- перерахування до бюджету лише двох мільйярдів гривень та збереження попереднього менеджменту по результатам зборів акціонерів;

- обсяги видобутку та розвідки нафти на підприємстві не ростуть, а стратегія її розвитку незрозуміла;

- в 2013 році офіційний прибуток компанії зменшився в одинадцять з половиною разів при тому, що ціна на нафту була стабільно високою, а видобуток нафти знизився лише на десять відсотків;

- головою правління компанії залишився Пітер Ванхеке, який за інформацією відповідача, уже декілька років не з'являвся в Україні та отримує зарплату 2 мільйони доларів у рік.

Натомість коментар, який за висновками судів, має бути поширений позивачем в ефірі відповідача ніяким чином не коментує ці висловлювання, оскільки стосується лише нагляду державних контролюючих органів за господарською діяльністю ПАТ "Укрнафта" (при цьому позивач не посилався на те, що відповідач стверджував зворотне), сумнівності та заангажованості джерел інформації відповідача, відсутності звернень журналістів до позивача за коментарями, перекручення відповідачем фактів (без зазначення, яких конкретно фактів, та якими даним факти є насправді, на думку позивача), на недотримання журналістами відповідача в даному репортажі основних засад журналістської етики і принципів роботи з інформацією, неповага ними прав глядачів на об'єктивну та правдиву інформацію та прав і законних інтересів позивача.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому, відповідно до ч.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації (а не щодо будь-якої інформації з приводу тієї ж особи та з приводу діяльності журналістів, як це має місце в даному випадку) та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Тобто основна різниця між реалізацією права на відповідь (коментар) та спростуванням інформації полягає в тому, що в першому випадку оприлюднені обставини та факти визнаються правдивими (а не спотвореними, перекрученими, заангажованими, недоведеними та такими, що є лише припущенням, як це має місце в даному випадку), але коментуються з іншої точки зору, а у другому випадку - такі факти (які позивач вважає спотвореними, перекрученими, заангажованими, недоведеними та такими, що є лише припущенням) визнаються недостовірними.

В даному випадку текст, який має бути оголошений в ефірі, абсолютно (по жодному пункту) не стосується висловлювань, про бажання прокоментувати які заявляв позивач у своїй позовній заяві. Він не визнає їх правдивими та не коментує їх, не вказує, якими дані факти є насправді, та у системному взаємозв'язку із чим вони мають розглядатися, або як тлумачитися.

Більше того, за своїм змістом даний текст не є коментарем взагалі, а є спростуванням інформації шляхом простого неаргументованого її заперечення, хоча формально позивач заявляє про те, що не просить спростувати поширену відповідачем інформацію на підставі ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами були порушені правила доказування та розподілення обов'язків доказування. Так, відповідно п.1 додатку до РЕЗОЛЮЦІЇ (74)26 "Про право на відповідь - стан особи відносно преси", ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи від 2 липня 1974, будь-яка фізична або юридична особа, а також інші органи, незалежно від їхнього громадянства та місцезнаходження, якщо про них ішлося в газеті, журналі, передачі по радіо чи телебаченню або в будь-якому іншому засобі інформації періодичного характеру, можуть використати право на відповідь з метою спростування фактів, що стосуються цієї особи або органу, якщо, за їхнім твердженням, факти, що стали надбанням громадськості, є неправдивими. Але в такому випадку ця особа зобов'язана довести неправдивість цих фактів. Дана позиція узгоджується зі національним законодавством України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А відповідно до ч.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням.

Тобто фактично в даному випадку суди позов задовольнили, зобов'язали відповідача допустити до ефіру коментар позивача, який по-суті (за своїм змістом) є спростуванням поширеної інформації, але при цьому звільнили позивача від обов'язку доказування недостовірності інформації, керуючись формальними міркуваннями (тим, що своє спростування позивач просто назвав "коментар").

Згідно із ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27.02.09 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) (далі - постанова) роз'яснив судам, що при розгляді зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Також, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 19 Постанови).

Суди попередніх інстанцій вищевказаних вимог закону та роз'яснень не врахували та не звернули уваги на необхідність розрізняти коментар та спростування, факти та оціночні судження, а також те, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо,

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.12 (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові акти ухвалені у справі тим вимогами не відповідають, а тому підлягають скасуванню, в частині задоволення а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду м. Києва. В частині відмови в позові судові акти не оскаржуються, а тому не перевіряються та не переглядаються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню в цій частині без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 17.03.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.15 у справі № 910/29482/14-г скасувати в частині задоволення позову, справу № 910/29482/14-г в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва. В решті рішення господарського суду міста Києва від 17.03.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.15 у справі № 910/29482/14-г залишити без змін.