Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Бондар С.В., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Система" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.15 у справі № 922/3185/14 господарського суду Харківської області за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Система"

за участю Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про стягнення суми

за участю представників від: позивача Рахильчук О.В. (дов. від 12.02.15) відповідача Мележик Л.Г. (дов. від 13.10.15)

Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції звернувся до господарського суду Харківської області з поданням про затвердження мирової угоди між сторонами зведеного виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.15 (суддя Яризька В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Лакізи В.В., суддів: Гетьман Р.А., Пулю О.А.), відмовлено в прийнятті до розгляду подання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про затвердження мирової угоди. При цьому суди виходили з того, що нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачено право або обов'язок державного виконавця звертатися до суду з заявою про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами в процесі виконання судового рішення. Крім того, заява, в якій об'єднані вимоги за кількома виконавчими документами у різних справах, підлягає поверненню на підставі пункту 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та задовольнити подання шляхом затвердження мирової угоди на стадії виконання рішень господарського суду Харківської області за позовом ДНВП "Об'єднання Комунар" до ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Система".

Скарга обґрунтована тим, що відповідно до п. 7.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) при відкритому зведеному виконавчому провадженні сторони у виконавчому провадженні позбавлені можливості звертатися до суду з відповідною заявою, у зв'язку з чим вказаним правом наділений державний виконавець.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.14 у справі № 922/3185/14 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Система" на користь Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" основну заборгованість у сумі 245681,14 грн., пеню в сумі 15265,15 грн., 3% річних у сумі 5002,97 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5318,99 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" зайво сплачений платіжним дорученням № 5703 від 24.09.14 судовий збір у сумі 4737,84 грн.

17.10.14 господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення у справі № 922/3185/14.

26.05.15 Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції до господарського суду Харківської області подано подання від 26.05.15 № 11706, в якому він просив задовольнити подання шляхом затвердження мирової угоди на стадії виконання рішень господарського суду Харківської області за позовом ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Система" до ДНВП "Об'єднання комунар" про стягнення суми боргу в розмірі 783199,03 грн. (вх.21431).

Як вбачається з вказаного подання на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 40028659 від 24.09.13 про примусове виконання наказів господарського суду Харківської області, а саме:

- наказ по справі № 5023/3254/12 від 24.09.12 про стягнення з ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Система" на користь ДНВП "Об'єднання комунар"

суми боргу в розмірі 471770,64 грн. основного боргу; 1 747,35грн. відсотків річних, 8751,73 грн. пені, 16 005,16 грн. штраф та 9 965,50 грн. витрат із сплати судового збору;

- наказ по справі № 922/2714/13 від 14.08.13 про стягнення з ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Система" на користь ДНВП "Об'єднання комунар" суми боргу в розмірі 23 430,15 грн. основного боргу; 678,55 грн. відсотків річних, 2340,09 грн. пені та 1 720,50 грн. витрат із сплати судового збору;

- наказ по справі № 922/2666/13 про стягнення з ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Система" на користь ДНВП "Об'єднання комунар" суми боргу в розмірі 224 078,00 грн. основного боргу; 8 841,55 грн. відсотків річних, 18 185,68 грн. пені та 5022,11 грн. витрат із сплати судового збору;

- наказ по справі № 922/3034/13 про стягнення суми боргу в розмірі 29056,17 грн. основного боргу; 666,51 грн. відсотків річних, 1901,43 грн. пені та 1 720,50 грн. витрат із сплати судового збору;

- наказ по справі № 922/2665/13 про стягнення суми боргу в розмірі 6984,00 грн. основного боргу; 1 426,33 грн. витрат із сплати судового збору;

- наказ по справі № 922/3185/14 про стягнення суми боргу в розмірі 245681,14 грн. основного боргу; 5002,97 грн. відсотків річних, 15265,15 грн. пені та 5318,99 грн. витрат із сплати судового збору.

05.05.15 від стягувача ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Система" надійшла заява про укладення мирової угоди на стадії виконання та порушено питання про звернення до суду про визнання мирової угоди.

Судами відмовлено в прийнятті до розгляду подання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про затвердження мирової угоди. При цьому суди виходили з того, що нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачено право або обов'язок державного виконавця звертатися до суду з заявою про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами в процесі виконання судового рішення. Крім того, заява, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами у різних справах, підлягає поверненню на підставі пункту 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне. Суд не повинен формально підходити до вирішення спору. При прийнятті рішення мають бути встановлені дійсні обставини справи, а рішення має не лише по формі, а й по суті, бути законним. Розмиття, вихолощення формою суті є недопустимим, воно замінює собою поняття про мету та дух закону. Це призводить до підміни понять, що підриває основу суспільних відносин, віру суспільства у справедливість суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Судом може бути затверджено мирову воду на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідного з Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, всі сторони виконавчого провадження (стягувач, боржник) досягли згоди щодо бажання реалізувати своє право на укладення мирової угоди на стадії виконавчого провадження, з метою реального виконання рішення. (Так, зі змісту матеріалів справи, зокрема, листів, мирової угоди, апеляційної та касаційної скарг, відзиву на апеляційну скаргу, вбачається воля позивача та відповідача на укладення мирової угоди та на подання її суду для затвердження). Зазначеним спростовуються доводи суду про неналежність особи, яка подала на затвердження мирову угоду. Але враховуючи те, що має місце зведене виконавче провадження (сторони якого втім є однаковими), то сторони вирішили погасити борг по ряду судових рішень шляхом передання одного об'єкта нерухомості в рахунок виконання зобов'язання по всіх судових рішеннях, які перебувають на виконанні в органах ДВС.

Таким чином, доводи судів про те, що не підлягає розгляду заява, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами у різних справах, перешкоджає реалізації сторонами права на укладення мирової угоди, оскільки неможливо один об'єкт нерухомості (який передається стягувачу в рахунок погашення боргу за рядом судових рішень) розділити між 6 виконавчими провадженнями. Тобто, в даному випадку процедура перешкоджає праву, що є недопустимим.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження. За змістом пунктами п.п. 3.8 - 3.8.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за N 489/20802 від 02.02.12 (z0489-12) , неможливим є одночасне існування зведеного виконавчого провадження та окремих виконавчих проваджень по виконанню кожного окремого судового рішення. Тому звернення до суду, рішення якого було останнім (з числа тих, що виконуються у зведеному виконавчому провадженні) із поданням про затвердження мирової угоди є допустимим в такому випадку (якщо сторони по всіх судових рішеннях, які перебувають на виконанні, є ідентичними).

В даному випадку, у зв'язку зі формальністю підходу суди фактично самоусунулись від обов'язку досліджувати мирову угоду та обставин, які можуть бути перешкодою для її укладення та виконання.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.12 (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.12 (v0006600-12) також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів процесуального законодавства, що є підставою для скасування ухвали та постанови у справі та направлення справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Система" задовольнити частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 28.05.15 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.15 у справі № 922/3185/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.