Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Бондар С.В., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.15 у справі № 911/1417/15 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" про стягнення суми за участю представників від: позивача Данилевський О.М. (дов. від 18.04.14) відповідача не з'явилися, були належно повідомлені,

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" 25397,21 грн. штрафу, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 12/949-ТЕ-17 від 28.08.12.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.15 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Сітайло Л.Г., суддів: Пашкіної С.А., Пономаренка Є.Ю.), позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2235,70 грн. штрафу та 321,66 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що штраф у розмірі 4471,40 грн. нарахований правомірно, але він підлягає зменшенню та 50% відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, а штраф у розмірі 20925,81 грн. нарахований неправомірно, оскільки сторони змінили умови оплати заборгованості у відповідній частині, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 215/30.

Не погоджуючись із судовими актами частині відмови у стягненні штрафу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 4-2, 43, 83- 84 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, а тому в частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.08.12 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Баришівкатепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/949-ТЕ-17.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 512399,95 грн. Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши: 63877,18 грн. 21.12.12, 149582,66 грн. 27.12.12. Решта коштів у сумі 298940,11 грн. перерахована позивачу на підставі договору про організацію взаєморозрахунків № 215/30 від 14.02.14.

Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині своєчасного проведення грошових розрахунків належним чином не виконав, допустивши порушення строків оплати вартості газу, поставленого за жовтень та грудень 2012 року понад 30 днів, позивач просить суд стягнути з відповідача 25 397,21 грн. штрафу з підстав п. 7.2 договору, з яких: 4 471,40 грн. штрафу за порушення строків оплати газу, поставленого у жовтні 2012 та 20 925,81 грн. штрафу за порушення строків оплати газу, поставленого у грудні 2012.

Визнаючи обґрунтованим нарахування штрафу у сумі 4471,40 грн., суди виходили з того, що в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач вартість газу, поставленого, зокрема, у жовтні 2012 року, оплатив з порушенням погоджених сторонами строків, відтак обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення договірних зобов'язань в цій сумі. Даний висновок скаржником у касаційній скарзі не заперечується, а тому, не перевіряється судом касаційної інстанції.

Щодо суми штрафу в 20925,81 грн., то її визнано судами безпідставною з огляду на наступне. 14.02.14 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.14 № 30 (30-2014-п) "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації та Управлінням фінансів Баришівської районної державної адміністрації, Баришівською районною державною адміністрацією, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Баришівкатепломережа" укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 215/30, предметом якого була організація та проведення між сторонами взаєморозрахунків відповідно до статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

За умовами зазначеного договору, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором № 12/949-ТЕ-17 від 28.08.12 на суму 298940,11 грн. (газ, поставлений у грудні 2012 року). Відповідно до пунктів 11, п. 16 вказаного договору, сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перерахувати кошти наступній стороні. Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовного предмета спору. Як встановлено судом, та визнається сторонами у справі у повному обсязі, розрахунок за поставлений природний газ у грудні 2012 вартістю 298940,11 грн. відбувся у повному обсязі та порядку, передбаченому договором про організацію взаєморозрахунків, тому суди визнали, що відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки відповідач не порушив своїх зобов'язань щодо порядку оплати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки судів, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 215/30 сторони, тим самим, змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий у грудні 2012 та, на який був нарахований штраф, що є предметом розгляду у даній справі, а відтак для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків, передбачених ст. 230 ГК України, необхідно щоб оплата за газ, поставлений у грудні 2012, була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За змістом приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, враховуючи наведені нормативні та договірні приписи, суди дійшли правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20925,81 грн. штрафу, нарахованого на заборгованість по оплаті газу, поставленого у грудні 2012 та оплаченого в порядку, передбаченому договором про організацію взаєморозрахунків, не відповідає вимогам статей 611, 612 ЦК України, ст. 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає. Аналогічна правова позиція про відсутність правових підстав для стягнення неустойки за порушення грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого газу у разі укладення договору про організацію взаєморозрахунків, викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.14 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012.

В своїй касаційні скарзі позивач вважає неправомірною відмову в позові в цій частині, але наполягає на тому, що судами зменшено на 20928,81 грн. пеню в порядку ст. 551 Цивільного кодексу України. Втім, дані доводи не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки судами в цій частині цілком правомірно відмовлено саме за безпідставністю, а не у порядку зменшення неустойки.

Судами дійсно використане право на зменшення неустойки, передбаченої ст. 551 Цивільного кодексу України, та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшено правомірно нарахований штраф у сумі 4471,40 грн. на 50% до 2235,70 грн. при цьому суди виходили з того, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, а заборгованість за договором сплачена у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даними висновками судів. Так, зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України (яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення) та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання) вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У даному випадку судами правомірно враховано незначний розмір штрафу (предметом оскарження є сума 2235,70 грн.), факт повної оплати товару та скрутний фінансовий стан відповідача. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.15 у справі № 911/1417/15 залишити без змін.