Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення та постанову господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 924/1188/14 за позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України доприватного підприємства "Аграрна компанія 2004" тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна академія аграрних наук України про стягнення 142 662, 85 грн за участю представників сторін:

від позивача: Дзекар С.С. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року у справі № 924/1188/14 позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національна академія аграрних наук України про стягнення 142 662,85 грн. - задоволено. Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України 120 600,00 грн. основного боргу, 6 780,03 грн. 3% річних, 15 282,82 грн. інфляційних втрат, 2 853,26 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.04.2012 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" укладений договір № 1 виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого, господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський виробник на свій ризик зобов'язувався виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки з господарством.

Виробництво здійснюється на виробничих потужностях господарства. Дані виробничі потужності є потужностями в розумінні ст.ст. 14.1.234 та 14.1.235, 209.6 Податкового кодексу України (2755-17) (п.1.2. договору).

В п. 1.6 договору сторони погодили, що строк виробництва - до 15.09.2012 року.

Сільськогосподарський товаровиробник здійснює розрахунок з господарством в день закінчення збирання врожаю (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 7.1. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Строк цього договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та закінчується у строк, визначений п.1.6 даного договору (п.7.2. договору). Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.7.3. договору).

Договір підписано сторонами, скріплено їх печатками та погоджено із виконавчим директором Інституту кормів та с.г. Поділля НААН.

29.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 11 про сплату заборгованості за договором виробництва сільськогосподарської продукції № 1 від 27.04.2012 року та договорами поставки № 28.03/09, № 28.03/10, № 28.03/11 від 28.03.2011 року, в якій просить сплатити суму заборгованості, в тому числі, і за договором № 1 виробництва сільськогосподарської продукції від 27.04.2012 року в розмірі 120600,00 грн. із розрахунку 600грн. х 201 га.

18.02.2015 року позивач надіслав приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" оригінал акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 13 від 14.01.2014 року згідно договору № 1 виробництва сільськогосподарської продукції від 27.04.2012 року для підписання. При цьому зазначив про зобов'язання відповідача погасити заборгованість в сумі 120 600,00 грн. за договором виробництва сільськогосподарської продукції № 1 від 27.04.2012 року.

Проте, відповідач вищевказану заборгованість не сплатив в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у сукупності наданих доказів та пояснень, судом встановлено факт надання позивачем послуг за укладеним між сторонами договором належним чином та у встановлений строк, доказів протилежного відповідачем не надано, так як і не доведено погашення існуючої заборгованості, в зв'язку з чим суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Як вказувалось вище, між сторонами 27.04.2012 укладено договір № 1 виробництва сільськогосподарської продукції, згідно умов договору, позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги зі сприяння вирощуванню сільськогосподарської продукції на землях, належних ДП ДГ "Зоря" на праві постійного користування площею 201 га, а відповідач, в свою чергу прийняв на себе обов'язок оплатити позивачу надані послуги з розрахунку 600 грн. за один гектар.

Судами також встановлено, що дійсність вказаного договору підтверджена рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.12.2014 року у справі № 924/1450/14, яке набрало законної сили.

Позивачем на підтвердження виконання договору надано довідку виконавчого комітету Пироговецької сільської ради № 75 від 11.06.2014 року, лист Управління агропромислового розвитку Хмельницької районної державної адміністрації № 01/1-24//7.

Крім того, в матеріалах справи наявні претензії про сплату заборгованості, рахунок на оплату заборгованості за договором, оригінал підписаного з боку позивача акту приймання-передачі із доказами їх надіслання ПП "Аграрна компанія 2004", що в свою чергу підтверджує те, що позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням здійснити оплату наданих за договором послуг в розмірі 120 600,00 грн.

З моменту укладення договору та станом на даний час відповідач будь-яких зауважень чи заперечень стосовно виконання договору, а також стосовно оплати вказаної суми не висловлював позивачу, будь-яких претензій щодо виконання договору ПП "Аграрна компанія 2004" також не надсилалось.

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини 1 статті 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Згідно із ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

При цьому, сам договір як джерело матеріального права безпосередньо породжує права та обов'язки сторін та підлягає застосуванню в повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 року № 911/27/25/13-г).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач, в строк передбачений договором взяті на себе зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 120600,00 грн. дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу.

Крім того, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди правомірно стягнули з відповідача 6780,03 грн. -3% річних та 15282,82 - інфляційних втрат.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши у відповідності до ст. 32, 33 ГПК України подані сторонами докази, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 року у справі № 924/1188/14 залишити без змін.