Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В. Цвігун В.Л. розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у справі № 916/358/15-г господарського суду Одеської області за позовом докомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир Одеської єпархії Української православної церкви про стягнення 941 811, 29 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.04.2015 р. (суддя Зайцев Ю.О.) позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" задоволені частково. Стягнуто з Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир Одеської єпархії Української православної церкви на користь Комунального підприємства "Теплопостачання м. Одеси" заборгованість у сумі 318 956 грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 379 грн. 83 коп. В решті позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що наданими позивачем матеріалами підтверджується факт того, що відповідачем за спірний період була спожита теплова енергія, але в порушення умов договору та норм чинного законодавства за неї не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість за надані позивачем послуги підлягають стягненню. Однак судом першої інстанції було за клопотанням відповідача застосовано строк позовної давності та за період з 01.02.2012 року по 01.01.2015 року стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 318 985,06 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. (судді: Колоколов С.І, Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2015 р. залишено без змін.

Позивач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник доводить, що судом неправильно застосовано позовну давність, оскільки не звернули належної уваги на надані представником КП "ТМО" докази про здійснені відповідачем оплати (копії виписок з банківських установ), в яких чітко зазначені відомості про періоди за які здійснюється оплата - призначення здійснених платежів; висновки судів попередніх інстанцій про відсут ність підстав для переривання строку позовної давності через відсутність ві домостей із зазначенням періодів платежів відповідача не відповідають обставинам справи, оскільки такі відомості були надані при розгляді справи у першій інстанції. Вважає, що у зв'язку із здійсненням відповідачем часткових оплат за послуги, строки позовної давності переривались.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 05.10.2015 р. № 05-05/1784 для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію у складі суддів: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку, що касаційні скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом позивачем - Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" на виконання рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 № 1173-V "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг в м. Одеса", були надані послуги по поставці, отриманню та споживанню теплової енергії.

01.10.2007 між сторонами, КП "Теплопостачання міста Одеси" (постачальник) та Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир Одеської єпархії Української православної церкви (споживач) був укладений Договір № 6048 на постачання теплової енергії, предметом якого є те, що теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами та терміни, передбачені договором.

Розділом 3 договору передбачені права та обов'язки споживача. Так, споживач зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (3.2.1); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (3.2.2). При припиненні (обмеженні) теплопостачання в зв'язку з порушенням споживачем умов договору відшкодувати витрати теплопостачальної організації по припиненню та поновленню теплопостачання у відповідності до калькуляції на проведення робіт (3.2.16).

Відповідно до п.4.2.1 Договору, теплопостачальна організація зобов'язалась забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1. Повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п. 4.2.3 договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання теплової енергії визначається: за показниками приладу обліку.

Згідно пунктів 6.1, 6.3., 6.5., 6.6 договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів 285,39 грн. за 1 Гкал. На розрахунковий рахунок теплопостачальної організації. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця, наступного за розрахунковим. Щомісячно Споживач та Теплопостачальна організація до 15 числа після розрахункового періоду складають акт звіряння взаєморозрахунків. Згідно п. 10.1 вказаного договору останній набув чинності з 01.10.2007 р. та діє до 31.12.2008 р.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору).

Додатком 1 до договору сторони погоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу (відповідачу) на об'єкти, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд.4-А, жіночий монастир. Додатком № 3 до договору сторонами узгоджено умови припинення подачі теплової енергії.

У зв'язку з встановленням споживачем приладу обліку теплової енергії, облік споживання теплової енергії останнім за період з 01.10.2007 року по 01.01.2015 року підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними обома сторонами звітами про спожиту теплову енергію за Договором № 6048.

Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період КП "Теплопостачання міста Одеси" на оплату теплової енергії були виставлені відповідачу щомісячні рахунки-фактури на оплату послуг.

З наявних в матеріалах справи копії виписок з банківської установи по комунальному підприємству вбачається, що відповідачем частково сплачувались за отримані від позивача послуги за Договором № 6048.

Позивач доводить, що заборгованість перед теплопостачальною організацією складає 941 811,29 грн.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України (435-15) . Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст. 277 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У період з 09.09.2010 та 01.06.2010 року сторонами до Договору № 6048 від 01.10.2007 року були підписані Додаткові угоди №№ 2,3, якими погоджені зміни банківських реквізитів теплопостачальної організації та п.2 угод зазначено, що інші умови Договору, які не були змінені додатковими угодами, залишаються без змін.

Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Приписами частини 1 статті 260 Кодексу встановлено, що для визначення строків позовної давності застосовуються правила статей 253 - 255 цього Кодексу, тобто календарний порядок обчислення цих строків, починаючи з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано початок перебігу строку ч. 1 статті 253 Кодексу.

Згідно ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 260 Кодексу заборонено змінювати порядок обчислення строків позовної давності, за домовленістю сторін. Початок перебігу позовної давності встановлений приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, виходячи з положень наведених норм строк позовної давності починає свій перебіг від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та закінчується у строк визначений законодавством або договором, який має бути укладений у письмовій формі та відповідати загальним вимогам до договорів, які підлягають укладанню у письмовій формі.

Такимч чином суд дійшов правомірного висновку, що в даному випадку строк позовної давності про стягнення основної заборгованості за спірний період, відповідно до ст. 257 ЦК України, становить 3 роки.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи виписок з банку по погашенню заборгованості відповідачем, визнав, що з даних відомостей не вбачається період за який здійснювалась проплата, у зв'язку з чим позивачем не доведено, що здійснені часткові оплати відповідача зараховувались за період, на який було заявлено строк позовної давності.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку про сплив позовної давності, оскільки як позивач у встановлені законом строки для захисту свого права або інтересу не звернулися з позовом.

Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги не спростовують правильності правих висновків суду про застосування позовної давності, зводяться до вимог переоцінити докази, що виходить за межі касаційного перегляду справи, тому відхиляються.

Враховуючи встановлені обставини, висновки суду першої та апеляційної інстанції слід визнати законними, обґрунтованими, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. та рішення господарського суду господарського суду Одеської області від 14.04.2015 р. у справі № 916/358/15-г господарського суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.