805/1684/16-а Про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату земельного податку з юридичних осіб - 16.07.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі № 805/1684/16-а за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату земельного податку з юридичних осіб,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Підприємство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулось до суду з позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 10 червня 2016 року №244-23 про сплату земельного податку з юридичних осіб на суму 52048.39 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно норм Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) у позивача були відсутні зобов`язання сплачувати земельний податок, а тому прийняття та надання відповідачем податкової вимоги щодо сплати за землю є протиправним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу відповідача у справі від 10 березня 2016 року № 244-23 на суму 52048,39 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем у спірній вимозі була нарахована позивачу орендна плату за землю за період січень - лютий 2016 року - тобто за період, протягом якого проводилась антитерористична операція. Зазначив, що норми статей 6, 7 Закону №1669 мають пряму дію, та не вимагають додаткового отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю та дійшов висновку, що у спірному періоді (січень - лютий 2016 року) був звільнений від сплати орендної плати за користування земельними ділянками.

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що самостійно узгоджена позивачем сума грошового зобов`язання з земельного податку набула статусу податкового боргу яку позивач не сплатив, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем спірної вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Слов`янського регіонального виробничого управління КП "Компанія "Вода Донбасу" (код ЄДРПОУ 35397869) зареєстроване платником податків, місцезнаходження: 84112, м. Слов`янськ, вул. Університетська, буд. 13.

16 березня 2016 року позивачем отримано податкову вимогу № 244-23 від 10 березня 2016 року зі сплати земельного податку з юридичних осіб в розмірі 52 048,39 гривень, рішення № 4420/10/05-22-23 від 12 березня 2016 року про опис майна у податкову заставу та акт опису майна № 43/05-22-23 від 12 березня 2016 року.

25 березня 2016 року позивачем було подано скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області на податкову вимогу № 244-23 від 10 березня 2016 року, рішення №4420/10/05-22-23 від 12 березня 2016 року про опис майна у податкову заставу та на акт опису майна № 43/05-22-23 від 12 березня 2016 року.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 1989/10/05-99-17-01 від 19 квітня 2016 року спірна податкова вимоги була залишена без змін, а рішення №4420/10/05-22-23 від 12 березня 2016 року про опис майна у податкову заставу та акт опису майна № 43/05-22-23 від 12 березня 2016 року - скасовані.

Частково не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 29 квітня 2016 року направив скаргу Голові Державної фіскальної служби України за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 12290/6/99-99-17-01-15 від 03 червня 2016 року, згідно якого скарга позивача залишена без задоволення.

Відповідно до заперечень відповідача № 11872/10/05-22-10-013 від 05 липня 2016 року позивачем не сплачені узгоджені податкові зобов`язання за січень - лютий 2016 року, у зв`язку з чим утворилась податкова заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у сумі 52 048,39 гривень.

Позивачем були подані відповідачу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки або комунальної власності) № 9022145770 від 29 березня 2016 року та № 9022145137 від 29 березня 2016 року з додатками, відповідно до яких позивач, зобов`язався щомісячно сплачувати орендну плату за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана обставина сторонами не заперечується.

Відповідачем було прийнято спірну вимогу, відповідно до якої, сума податкового боргу платника податків за грошовим зобов`язанням з орендної плати за землю становить 52 048,39 гривень за основним платежем.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на те, що відповідно до статті 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відповідач не має законних підстав виносити податкову вимогу про сплату суми податкового боргу 52048,39 гривень, у тому числі за основним платежем - земельний податок з юридичних осіб 52048,39 гривень, який виник у 2016 році, оскільки впродовж цього періоду позивача було звільнено від сплати за користування земельною ділянкою у зв`язку з проведенням на території м. Слов`янськ Донецької області області антитерористичної операції.

9. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 4.1.4 пункту 4.1. статті 4.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

10.2. Підпункт 14.1.147 пункту 14.1. статті 14.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

10.3. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10.4. Пункт 286.2 статті 286.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

10.5. Пункт 287.3 статті 287.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

11. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VІІ (1669-18) (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

11.2. Стаття 6.

Під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

11.3. Стаття 10.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

11.4. Пункт 5 статті 11.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

12. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) .

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053" (1079-2014-р) .

12.3. Пунктом 11 Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р (1275-2015-р) визначено, що м. Слов`янськ відноситься до населених пунктів, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (1669-18) прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

14. Під час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що свідчить про відсутність факту податкового обов`язку в цій частині.

15. Підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб`єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.

16. На момент декларування податкового зобов`язання, його узгодження та винесення спірної податкової вимоги позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями, оцінка спірних взаємовідносин має здійснюватися з урахуванням комплексного правового регулювання, як положеннями Податкового кодексу України (2755-17) , так і нормами Закону № 1669.

17. Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669 не передбачено.

18. Згідно з частиною третьою статті 11 Закону №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не скористався правом податкової пільги за платежем земельний податок та орендна плата за землю з юридичних осіб шляхом подання уточнюючого розрахунку про зменшення задекларованої суми податкового зобов`язання, а тому був зобов`язаний самостійно сплатити суму податкових зобов`язань у спосіб та строки, визначені Податковим кодексом України (2755-17) .

Проте такий висновок колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується, та свідчить про те, що позивач користується правом, встановленим статтею 6 Закону №1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

У межах спірних правовідносин має місце звільнення на період проведення антитерористичної операції обов`язку сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форм власності.

Доводи податкового органу щодо відсутності порядку застосування податкових пільг є неприйнятними з огляду на пряму дію положень статті 6 Закону №1669 та положення податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку.

Сертифікат Торгово-промислової палати України із засвідченням форс-мажорних обставин" мав значення до затвердження Переліків, після чого ці обставини стали загальновідомими, та його наявність встановлена статтею 10 Закону №1669 для звільнення від відповідальності, у той час як спірним питанням у справі є звільнення платника податку від обов`язку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що самостійно узгоджена позивачем сума грошового зобов`язання з земельного податку набула статусу податкового боргу яку позивач не сплатив, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем спірної вимоги.

21. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що звільнення позивача від сплати земельного податку на підставі статті 6 Закону №1669, з огляду на здійснення ним, на час виникнення спірних правовідносин, діяльності у період проведення антитерористичної операції та на території проведення антитерористичної операції, доводить, відсутність правових підстав для винесення податковим органом позивачу спірної податкової вимоги від 10 березня 2016 №244-23.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 57, 286, 287 Податкового кодексу України, норми Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) , дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року підлягає задоволенню.

23. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

24. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).