686/651/17 Про призначення особі пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії військовослужбовцям - 16.07.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ), Хмельницького обласного військового комісаріату (далі - Хмельницький облвійськкомат) про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Хмельницького облвійськкомату

на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2017, ухвалену у складі судді Логінової С.М. та

постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Драчук Т.О., суддів Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П., -

І. РУХ СПРАВИ

1. 13.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому висловив прохання:

зобов`язати Хмельницький облвійськкомат підготувати подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (z0135-07) (далі - Порядок № 3-1);

зобов`язати ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) з 17.09.2016.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у зв`язку із бездіяльністю відповідачів щодо призначення йому пенсії, гарантованої пунктом 11 статті 1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-ІV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" (далі - Закон № 1763-IV (1763-15) ) та пунктом "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ в редакціях, які діяли на час звільнення зі служби, він позбавлений свого права на соціальну гарантію з боку держави, права на пенсію.

2. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 14.03.2017 задовольнив позовні вимоги.

3. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 14.06.2017 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про зобов`язання ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, в цій частині ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позовної вимоги відмовив.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишив без змін.

4. 27.06.2017 Хмельницький облвійськкомат звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.07.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 з 01.08.1988 по 02.02.2005 проходив безперервну військову службу в Збройних Силах СРСР, а в подальшому в Збройних Силах України (далі - ЗСУ), в тому числі й на офіцерських посадах. Позивач має військове звання "капітан", остання штатна посада перед звільненням у запас - старший офіцер (з соціально-психологічного забезпечення бойової готовності та морально-психологічної підготовки, психолог).

Згідно із наказом начальника Генерального штабу ЗСУ Міністра оборони України (далі - Міноборони) (по особовому складу) від 30.12.2004 № 391 позивач звільнений у запас за підпунктом "в" пункту 67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ (у зв`язку зі скороченням штатів, а також у зв`язку з реформуванням ЗСУ).

Наказом командира військової частини А 0553 Міноборони від 02.02.2005 № 27 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Хмельницького облвійськкомату. Станом на січень 2017 року загальний трудовий стаж ОСОБА_1 склав 28 років.

17.09.2016 позивачу виповнилося 45 років, у зв`язку з чим 28.11.2016 позивачем направлено на адресу Хмельницького облвійськкомату заяву про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Порядку 3-1.

Листом від 12.12.2016 №7-3119 Хмельницький облвійськкомат повідомив позивача, що відповідно до матеріалів особової справи його вислуга років на день звільнення з військової служби складає 16 років 06 місяців 01 день, у зв`язку з чим у позивачу відсутнє право на призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) .

ОСОБА_1 не погодившись з вказаною відмовою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням ЗСУ при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закон № 1763-IV, чинного на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідачів, у зв`язку з чим останніми протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

11. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходив з того, що документи для призначення пенсії ОСОБА_1 до ГУ ПФУ не надходили, у зв`язку з чим вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки на момент подання позову відповідачем не вчинено дій або бездіяльності щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії, основною умовою для її призначення відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, є досягнення на день звільнення з військової служби 45-річного віку та наявності вислуги 20 календарних років. Проте на момент звільнення позивача з військової служби він досяг лише 33-річгного віку, а не 45, як передбачено чинним законодавством.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду першої інстанції у не скасованій частині та постанови суду апеляційної інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Законом № 1763-IV (1763-15) встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності ЗСУ в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

16. Згідно з пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV (у редакції на час звільнення позивача зі служби та на час звернення за призначенням пенсії) військовослужбовцям, які звільняються зі ЗСУ у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

17. Статтею 3 цього ж Закону дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням ЗСУ після 01.01.2004.

18. Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-XII.

19. Законом України від 04.04.2006 № 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (3591-15) [набрав чинності з 29.04.2006; (далі - Закон № 3591-IV (3591-15) )] внесено зміни до Закону № 2262-XII (2262-12) . Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема доповнено пунктом "в", відповідно до якого пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності у них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону № 1763-IV (1763-15) .

20. Пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) , який набрав чинності з 01.10.2011) передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються зі ЗСУ у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

21. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002 (v005p710-02) зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

22. Виходячи із положень пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

23. Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV, чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідачів.

24. Станом на момент звернення за призначенням пенсії заявнику виповнилося 45 років, що в сукупності з відповідною вислугою років сформувало підстави для призначення пенсії.

25. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій при вирішенні даної категорії справ, зокрема, у постановах від 06.02.2012 (справа № 21-322а11) та від 01.07.2014 (справа № 21-244а14).

26. При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про передчасність позовних вимог до ГУ ПФУ, з огляду на те, що Хмельницький облвійськкомат не вчинив дій, передбачених Порядком № 3-1, а відтак у пенсійного органу не виникло підстав для призначення пенсії позивачу. Отже, на момент виникнення спірних відносин орган, який призначає пенсію не вчиняв дій або бездіяльності направлених на порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

27. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

28. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції у не скасованій апеляційним судом частині, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

30. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.