814/183/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків нараховано суму штрафу у розмірі 10 % за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 10.12.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Шеметенко Л.П.. судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі №814/183/16 за позовом Фермерського господарства "Кандибинське" до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Фермерського господарства "Кандибинське" (далі - ФГ "Кандибинське") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Очаківська ОДПІ) від 02.11.2015 №00013415.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 в позові відмовлено з тих підстав, що в даному випадку має місце не порушення строку сплати податкового зобов`язання визначеного податковим органом, а несвоєчасна сплата самостійно визначеного платником податкового зобов`язання, а тому положення пункту 35 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17.07.2015 (655-19) №655VIII в даному випадку не застосовуються.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що досліджуючи обставини декларування позивачем показників декларації, відповідач вийшов за межі обставин, які перевіряються під час камеральної перевірки, тобто діяв неправомірно. Крім того, суд дійшов висновку, що проведена відповідачем камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності показників з податку на додану вартість підпадає під заборону проведення перевірок, визначену у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (71-19) .

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Очаківська ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2016.

В обґрунтування своїх вимог Очаківська ОДПІ посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 71 Податкового кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (71-19) , зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення, за наслідками проведеної камеральної перевірки, прийнято на підставі та в межах, встановлених законодавством.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Очаківською ОДПІ проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року платником ФГ "Кандибинське", за результатами якої складено акт №570/14-25-15-006/34010488 від 27.10.2015.

На підставі названого акту перевірки, Очаківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2015 №00013415, згідно якого позивачу нараховано суму штрафу у розмірі 10 % за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 199 861,10 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 зазначеного Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 зазначеного Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 зазначеного Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

З 01.01.2017 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 (1797-19) наступного змісту: "предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах".

Таким чином, Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 (1797-19) до переліку питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, віднесено і своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки у лютому 2015 року досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов`язань. Контролюючий орган, здійснюючи перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань.

Водночас Верховний Суд не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що камеральні перевірки даних податкової звітності позивача з податку на додану вартість підпадають під визначену у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) заборону.

Аналіз пункту 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону свідчить про те, що запроваджені тимчасові обмеження проведення окремих видів податкових перевірок

не стосуються камеральних перевірок. Метою, з якою була прийнята ця норма Закону, є зменшення адміністративного навантаження на суб`єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів грн., а також ефективне використання ресурсів фіскальних органів під час проведення перевірок, що потребували значних зусиль як з боку контролюючих органів, так і платників податків. Однак проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження та не заважає нормальному перебігу їх господарської діяльності.

Разом з тим суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на те, що деякі помилкові висновки суду апеляційної інстанції права не призвели до неправильного вирішення справи. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують зазначеної Верховним Судом правової позиції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.