813/6173/14 Про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість - 16.07.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Петробуд" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 (головуючий суддя Кухтей Р.В., судді: Яворський І.О., Нос С.П.) у справі №813/6173/14 (876/1401/15) за позовом Приватного підприємства "Петробуд" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі місті Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2014 року Приватне підприємство "Петробуд" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі місті Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дії відповідача в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" за квітень 2014 року в сумі 4866464,36грн;

- визнати протиправними дії відповідача в частині безпідставно сформованого податкового зобов`язання по взаєморозрахунках із Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" за квітень 2014 року на загальну суму 4866464,36грн;

- визнати протиправними дії відповідача в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 271720,60грн;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 №0003342204 та №0003352204.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" здійснювалось на підставі належних первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених господарських операцій, фактичне придбання товару та виконання підрядних робіт, чим спростовується висновок податкового органу про порушення добросовісним платником - Приватним підприємством "Петробуд" положень податкового законодавства. Також позивач вказує на протиправність дій податкового органу щодо проведення перевірки господарської діяльності Приватного підприємства "Петробуд" та безпідставність висновків контролюючого органу викладених в акті від 13.08.2014 про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. Платник стверджує, що посилання відповідача на безтоварність проведених взаємовідносин між сторонами є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано правомірністю збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застування штрафних санкцій з огляду на те, що фактичне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджено належними первинними документами обов`язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. За встановлених обставин суди дійшли висновку, що укладені між сторонами правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків з метою отримання прибутку. Також відмовляючи у задоволені позову, суди дійшли висновку про безпідставність заявлених позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" за квітень 2014 року в сумі 4866464,36грн, про безпідставність формування податкового зобов`язання по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" за квітень 2014 року на загальну суму 4866464,36грн та про заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 271720,60грн з огляду на те, що жодних доказів існування порушення вказаними діями прав позивача, останнім надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство "Петробуд" звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Галицькому районі місті Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Приватного підприємства "Петробуд" з питань з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" за період березень-квітень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3., 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" за квітень 2014 року в сумі податку на додану варітьсь 4866464,36грн; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно сформовано податкові зобов`язання по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" за квітень 2014 року на загальну суму податку на додану варітьсь 4866464,36грн; пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану за квітень 2014 року на суму податку на додану 271720,60грн; статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, внаслідок ненадання позивачем до перевірки затребуваних контролюючим органом первинних документів.

За результатами поведеної перевірки відповідачем складено акт від 13.08.2014 №1012/23-04/32126959 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 №0003342204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 339651,25грн, в тому числі: 271721,00грн за основним платежем та 67930,25грн за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами та №0003352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "інші фінансові санкції" за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510,00грн.

Фактичною підставою для визначення вказаної суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" з огляду на відсутність належного документального підтвердження товарності проведених господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказує, що ненадання позивачем до перевірки первинної документації на підтвердження фактичного виконання договірних відносин, предметом яких є підрядні послуги та придбання товарно-матеріальних цінностей, є свідченням невідповідності задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарських операцій з їх фактичним проведенням. На думку контролюючого органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" (замовник) було укладено договір підряду, предметом якого є виконання будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул. Волинська, 10. Серед іншого, підпунктами 3.2, 3.3 пункту 3 Договору передбачено обов`язок підрядника по забезпеченню робіт його витратними матеріалами та проектною документацією.

Також, у спірному періоді, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Серед іншого, пунктом 2 вищевказаного Договору визначено, що якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій первинній документації, яка встановлює вимоги до його якості або зразкам, що підтверджується товаро-супровідними документами, які передаються постачальником разом із товаром. Згідно пунктом 3 вищевказаного Договору зазначено, що кількість товару та його асортимент, що підлягає поставці, визначається Специфікацією, яка додається на кожну партію товару.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Приватне підприємство "Петробуд" вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на те, що належними первинними документами, які було проігноровано судами, складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій, в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок поведених операцій з його господарською діяльністю. Позивач звертає увагу, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Також, позивач вказує, що судами не було надано належної оцінки доводам щодо протиправності дій головного державного ревізора-інспектора, який проводив перевірку господарської діяльності позивача та складав акт від 13.08.2014 з висновками про порушення Приватним підприємством "Петробуд" податкової дисципліни, адже, на думку позивача, саме дії цієї особи призвели до неповноти встановлення обставин та висновку щодо нереальності відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій позивача з його контрагентами.

9. У свою чергу Державна податкова інспекція у Галицькому районі місті Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" з огляду на безтоварний характер проведених операцій з огляду на відсутність їх документального підтвердження є обґрунтованим. Судами при постановленні рішень правомірно не взято до уваги формально складені первинні документи, а акцентовано увагу на обставинах, що вказують на удаваність спірних господарських операцій. Орган доходів і зборів просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 44.3 статті 44.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї ж статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим же Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

10.3. Пункт 121.1 статті 121.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього ж Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

10.4. Пункт 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.7. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.8. Пункт 201.1 статті 201.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

13. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

14. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

16. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

17. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

18. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

20. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття судами рішень).

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди першої та апеляційної інстанцій в процесі розгляду даної справи, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем", дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Зокрема, судами прийнято рішення з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; відсутність у спірних договорах змісту та обсягу господарських операцій; неможливість встановлення підстав визначення вартості реалізованого позивачу товару та надання послуг; відсутність документального підтвердження кошторисів використаних матеріальних ресурсів при проведенні ремонтно-будівельних робіт, проектної та дозвільної документації (ліцензій) на виконання підрядних робіт; ненадання журналів обліку проведених ремонтно-будівельних робіт; відсутність документального підтвердження специфікацій щодо кількості придбаного позивачем товару та його асортименту, зокрема, сертифікатів якості та відповідності; відсутність документального підтвердження договірних відносин на перевезення вантажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Україна", яке значиться в товарно-транспортних наданих перевізником товару; ненадання доказів на підтвердження отримання вантажу, його оприбуткування, відвантаження/розвантаження та зберігання; відсутність документів на підтвердження факту придбання товарів та послуг з метою та в цілях господарської діяльності; недоведеність економічної доцільності проведених операцій.

24. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надані позивачем епізодичні первинні документи складені без порядку та послідовності їх оформлення, не є належними доказами фактичного проведення договірних відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем", зокрема, такі документи не підтверджують рух активів позивача, зміни зобов`язань чи власного капіталу підприємства, а також фактичне придбання товарів та послуг з метою та в цілях їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Судами обґрунтовано зазначено, що лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості та достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності.

25. Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

26. Формальна наявність договорів, видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені Приватним підприємством "Петробуд" доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

28. Посилання Приватного підприємством "Петробуд" в касаційній скарзі на ненадання судами попередніх інстанцій оцінки протиправності дій головного державного ревізора-інспектора, який проводив перевірку позивача та складав акт від 13.08.2014 №1012/23-04/32126959 з висновками про порушення останнім положень податкового законодавства, не приймаються судом касаційної скарги до уваги, оскільки дії вказаної особи не оскаржувалися з точки зору реалізації функцій та повноважень такої посадової особи, та які фактично відповідають його професійним обов`язкам та проведені в межах наданих чинним податковим законодавством повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диференціал-4", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем", а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

30. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України (2755-17) , Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Приватного підприємства "Петробуд" без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).