6/51 Про визнання поточних кредиторських вимог до боржника - 27.08.2015 Прийняття

головуючого: Удовиченка О.С. суддів: Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на постанову та на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 господарського суду Сумської області від 02.04.2015 у справі № 6/51 господарського суду Сумської області за заявою до ДПІ у Тростянецькому районі Сумської області ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" про визнання банкрутом ліквідатор Воловик Євгенія Миколаївна В судове засідання представники не з'явились

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.04.2015 (суддя Соп'яненко О.Ю.), яка постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (колегія суддів: Пуль О.А., Білоусов Я.О., Плахов О.В.) залишена без змін, заяву № 10907/10/18-11-10-02-28 від 17.11.2014 Охтирської ОДПІ про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 22849,51 грн. - задоволено частково; визнано вимоги Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області до ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" в сумі 2687,24 грн. єдиного соціального внеску та включено їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, в іншій частині в задоволенні заяви - відмовлено.

Охтирська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 та ухвалу господарського суду Сумської області від 02.04.2015 в частині невизнання кредиторських вимог Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області в сумі 20162,27 грн., прийняти нове рішення про визнання кредиторських вимог Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області в сумі 22 849,51 грн.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, зокрема: ст. 1, ст. 23, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції 30.06.1999., ст. 102 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.07.2003 порушено провадження у справі № 6/51 про визнання ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" банкрутом.

Постановою господарського суду Сумської області від 17.12.2007 боржника ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи п. 11 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ (4212-17) , до спірних правовідносин застосовуються положення Закону в редакції, чинній до 19.01.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2014 року до місцевого господарського суду надійшла заява Охтирської ОДПІ про визнання кредиторських вимог на суму 22 849,51 грн. ( № 10907/10/18-11-10-02-28 від 17.11.2014)

Вимоги, заявлені кредитором складаються з:

- податку з власників транспортних засобів на суму 11659,81 грн., з яких: 10606,00 грн. основного платежу та 1053,81 грн. пені;

- пені, нарахованої за несплату фіксованого сільськогосподарського податку, в сумі 389,51 грн.;

- пені, нарахованої за несплату збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 40,21 грн.;

- пені, нарахованої за несплату орендної плати з юридичних осіб, в сумі 6729,1 грн.;

- єдиного соціального внеску на суму 4030,86 грн.

Судами встановлено, що зазначені вище вимоги виникли за період з 31.08.2007 року по 01.10.2014 року.

Відмовляючи кредитору у визнанні вимог на суму 20162,27 грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кредиторські вимоги з податку з власників транспортних засобів на суму 11659,81 грн., нараховані в період з 15.10.2007 по 15.01.2008, а відповідно до вимог ст. 102, п.101.1 ст. 101 Податкового кодексу України строк давності по стягненню податку з власників транспортних засобів минув, отже не підлягають визнанню. Кредиторські вимоги Охтирської ОДПІ в частині нарахованої пені в сумі 389,51 грн., 6729,1 грн., 40,21 грн., заявлені за період після визнання боржника банкрутом, тому відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) не підлягають визнанню, оскільки з моменту відкриття ліквідаційної процедури штрафні санкції не нараховуються. Кредиторські вимоги з єдиного соціального внеску на суму 4030,86 грн. частково визнані судом, оскільки встановлено, що підприємство-банкрут за період з липня-грудня 2013 нарахувало єдиного соціального внеску в розмірі 6040,98 грн., який частково в розмірі 3353,74 грн. сплатило самостійно, отже визнанню підлягала сума 2687,24 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитор - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена кредитором пеня, нарахована після визнання ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимог Охтирської ОДПІ в частині нарахованої пені на загальну суму 7158,84 грн.

Щодо вимог по єдиному соціальному внеску на фонд оплати послуг залучених на договірній основі працівників в розмірі 4030,86 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підприємство-банкрут за період липень-грудень 2013 року нарахувало єдиний соціальний внесок на фонд оплати послуг залучених на договірній основі працівників в розмірі 6 040,98 грн., який частково в розмірі 3353,74 грн. був сплачений. Судом встановлено, що заборгованість підприємства-банкрута по вказаному внеску складає 2687,24 грн., що підтверджується доданим до заяви корінцем вимоги № Ю-1-25 від 05.02.2014, в якому зазначено, що станом на 05.02.2014 заборгованість ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" по сплаті єдиного соціального внеску складає 2687,24 грн. Судом першої інстанції встановлено, що після 05.02.2014, нарахувань банкрутом єдиного соціального внеску не здійснено, а тому правомірно визнано вимогу Охтирської ОДПІ про збільшення кредиторських вимог по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 1343,62 грн. необґрунтованою.

Щодо вимог Охтирської ОДПІ в частині сплати податку з власників транспортних засобів на суму 11659,81 грн., з яких: 10 606,00 грн. основного платежу та 1053,81 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що основна сума боргу, яка визначена контролюючим органом, в розмірі 10606,00 грн. виникла з 15.10.2007 року по 15.01.2008 року.

Згідно до ст. 102.2 Податкового кодексу України (2755-17) контролюючий орган має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше - за днем її фактичного подання.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного в п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 101.1 Податкового кодексу України (2755-17) безнадійний податковий борг, у т.ч. пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягають списанню.

Отже, вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи, що строк давності по стягненню податку з власників транспортних засобів на суму 11659,81 грн. минув, суд першої інстанції правомірно відмовив Охтирській ОДПІ в задоволенні заяви в цій частині.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не підтверджують неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема: ст. 1, ст. 23, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції 30.06.1999., ст.ст. 101, 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.