б3/160-10 Про часткове задоволення скарги ПАТ "Комерційний банк" на дії ліквідатора у справі про визнання боржника банкрутом - 18.08.2015 Прийняття

головуючого: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № Б3/160-10 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Закритого акціонерного товариства "Будіндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми "Домобуд" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" - Логвиненко Є.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі № Б3/160-10 скаргу ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" на дії ліквідатора від 14.02.2014 із доповненнями від 19.05.2014 задоволено частково.

Зобов'язано заставного кредитора боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні впроваджувально-інноваційні фінансові технології" повернути до складу ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми "Домобуд" грошові кошти у розмірі 228 000,00 грн., які отримані за рахунок продажу не заставного майна.

В решті вимог зазначених у скарзі ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" від 14.02.2014 із доповненнями від 19.05.2014 - відмовлено.

В задоволенні заяв ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ТОВ "Датомакс" про припинення повноважень ліквідатора ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" арбітражного керуючого Чабана Я.І. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № Б3/160-10 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі № Б3/160-10 - залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі № Б3/160-10 - залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 в частині незадоволених вимог ПАТ "КБ "Земельний капітал" та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № Б3/160-10, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "КБ "Земельний капітал" у повному обсязі та визнати незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Чабана Я.І. щодо розподілу та перерахування коштів, у загальному розмірі 5 222 000,00 грн., отриманих в результаті продажу майна ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд", а саме: об'єкту незавершеного будівництва за проектом автогаражний комплекс за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9б; об'єкту незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9а, секція 5; об'єкту незавершеного будівництва квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 36 на користь арбітражного керуючого Чабана Я.І. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні впроваджувально-інноваційні фінансові технології" (далі - ТОВ "СВІФТ"), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 26, 31, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2010 за заявою ЗАТ "Будіндустрія" порушено провадження у справі № Б3/160-10 про банкрутство ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" відповідно до вимог статей 1, 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду від 21.02.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" до якого включено: - ТОВ "СВІФТ" - 9 143 621,31 грн. (І черга); - ЗАТ "Будіндустрія" - 522 034,92 грн. (ІV черга); - ТОВ "-Хеліос-" - 515 200,00 грн. (ІV черга); - ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" - 2 218 285,35 грн. (ІV черга); 1 598 376,05 грн. (VІ черга); - ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж - 40 052,15 грн. (ІV черга); 118 542,02 грн. (VІ черга); - ОСОБА_6 - 780 225,00 грн. (ІV черга); - ОСОБА_7 - 416 750,00 грн. (ІV черга); - ОСОБА_8 - 581 381,25 грн. (ІV черга).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011 ТОВ проектно-будівельну фірму "Домобуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

14.02.2014 ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Чабана Я.І., в якій просило господарський суд: 1) визнати незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Чабана Ярослава Ігоревича щодо розподілу та перерахуванню коштів, отриманих в результаті продажу майна ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд", а саме: об'єкту незавершеного будівництва за проектом автогаражний комплекс за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9б; об'єкту незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9а, секція 5; об'єкту незавершеного будівництва квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 36 на користь арбітражного керуючого Чабана Я.І. та ТОВ "СВІФТ"; 2) ТОВ "СВІФТ" повернути до ліквідаційної маси ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" суму у розмірі 4 593 000,00 грн.; 3) арбітражному керуючому Чабану Я.І. повернути до ліквідаційної маси ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" суму у розмірі 629 000,00 грн.

19.05.2014 представник ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" подав до господарського суду Дніпропетровської області Доповнення до скарги на дії арбітражного керуючого Чабана Я.І., в яких зазначив, що загальні витрати щодо продажу заставного майна склали 482 000,00 грн., у зв'язку з чим, просив господарський суд: 1) визнати незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Чабана Ярослава Ігоревича щодо розподілу та перерахуванню коштів, отриманих в результаті продажу майна ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд", а саме: об'єкту незавершеного будівництва за проектом автогаражний комплекс за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9б; об'єкту незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9а, секція 5; об'єкту незавершеного будівництва квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 36 на користь арбітражного керуючого Чабана Я.І. та ТОВ "СВІФТ"; 2) зобов'язати ТОВ "СВІФТ" повернути до ліквідаційної маси ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" суму у розмірі 4 593 000,00 грн.; 3) зобов'язати арбітражного керуючого Чабана Я.І. повернути до ліквідаційної маси ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" суму у розмірі 580 000,00 грн.

Скаргу на дії ліквідатора, з врахуванням доповнень, обґрунтовано тим, що ліквідатором не дотримано вимог пп.в п.1 ч.1 ст. 31, ст. 32 Закону про банкрутство, якими до закінчення реалізації всієї ліквідаційної маси, дозволяється оплата за рахунок коштів отриманих від реалізації її частки, виключно на оплату праці арбітражного керуючого, а саме передчасно, до закінчення реалізації всієї ліквідаційної маси, погашено кредиторську заборгованість заставного кредитора за рахунок коштів, які було отримано від реалізації частки майна банкрута та порушено вимоги ст. 26, ст. 31 вказаного Закону, якими передбачено відшкодування витрат пов'язаних з реалізацією заставного майна та вимог заставного кредитора виключено за рахунок коштів отриманих від продажу безпосередньо такого майна, а саме ліквідатором неправомірно відшкодовано витрати пов'язані з реалізацією заставного майна та погашено вимоги заставного кредитора за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, яке не є заставним.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 у справі № Б3/160-10, зокрема, відмовлено у задоволенні скарги ПАТ КБ "Земельний капітал" від 14.02.2014 та доповнень до неї від 19.05.2014 про визнання незаконними дій арбітражного керуючого (ліквідатора) Чабана Я.І. щодо розподілу та перерахування коштів, отриманих в результаті продажу майна ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 у справі № Б3/160-10 апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 у справі № Б3/160-10 скасовано.

Скаргу ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" від 14.02.2014 (з Доповненнями до неї від 19.05.2014) задоволено частково. Визнано незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Чабана Ярослава Ігоревича щодо розподілу та перерахуванню коштів, отриманих в результаті продажу майна ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд", а саме: об'єкту незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9а, секція 5, ТОВ "СВІФТ". В задоволенні інших вимог по заяві ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" від 14.02.2014 (з Доповненнями до неї від 19.05.2014) відмовлено.

Зобов'язано ліквідатора вжити заходів по поверненню до ліквідаційної маси майна боржника об'єкту незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9а, секція 5, відчуженого за Договором купівлі продажу № 14-Лот 2 від 20.09.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2014 у справі № Б3/160-10 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 у справі № Б3/160-10 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

постанова суду касаційної інстанції від 04.11.2014 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог ст. 43, ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, не встановили докладно в ухвалі та постанові, що є складовими суми 4 593 000,00 грн., яка перерахована в рахунок часткового задоволення вимог заставного кредитора ТОВ "СВІФТ", не з'ясували чи включено до даної суми кошти, які було отримано в результаті реалізації майна, що не знаходиться в заставі.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 23.04.2015 та судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02.06.2015 встановлено, що ліквідатором на відкритих торгах (аукціоні) 30.08.2013 та 20.09.2013 реалізовано частину майна банкрута на загальну суму 5 222 000,00 грн.

Грошові кошти, які отримано від продажу частини майна банкрута, ліквідатором спрямовано на погашення вимог першої черги задоволення, а саме - на оплату послуг ліквідатора в розмірі 49 000,00 грн., відшкодування витрат останнього, які пов'язано з провадженням у справі про банкрутство в розмірі 580 000,00 грн. та часткове погашення вимог кредитора ТОВ "СВІФТ", які є забезпеченими заставою майна банкрута на суму 4 593 000,00 грн.

Господарським судом встановлено, що грошові кошти за реалізацію майна, яке не перебувала в заставі в розмірі 707 000,00 грн., отримані ліквідатором на відкритих торгах (аукціоні) 20.09.2013 за продаж об'єкту незавершеного будівництва за проектом житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 36.

Решту грошових коштів було отримано ліквідатором за реалізацію заставного майна, яке було реалізовано наступним чином, зокрема:

30.08.2013 на відкритих торгах (аукціоні) реалізовано: - об'єкт незавершеного будівництва за проектом автогаражний кооператив, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9б, що знаходиться у заставі ТОВ "СВІФТ". Майно реалізовано за 1 515 000,00 грн., які 30.08.2013 отримано ліквідатором від організатора аукціону ТБ "Придніпров'є" згідно видаткового касового ордеру № 30/08/13 від 30.08.2013;

20.09.2013 на відкритих торгах (аукціоні) реалізовано: - об'єкт незавершеного будівництва за проектом житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 9а, секція 5, який знаходиться в заставі ТОВ "СВІФТ" за 3 000 000,00 грн..

Рішенням комітету кредиторів від 31.08.2013 затверджено порядок розподілу коштів від реалізації заставного майна на відкритих торгах 30.08.2013 для погашення кредиторської заборгованості та витрат, пов'язаних з проведення аукціону наступним чином: 150 000,00грн. - оплата послуг товарної біржі за проведення відкритих торгів; 1 365 000,00грн. - погашення кредиторських вимог заставного кредитора - ТОВ "СВІФТ".

Рішенням комітету кредиторів від 23.09.2013 затверджено порядок розподілу коштів від реалізації заставного майна (3 000 000,00 грн.) та майна, що не перебувало в заставі (707 000,00 грн.), у загальному розмірі 3 707 000,00 грн. наступним чином: 49 000,00 грн. - оплата послуг арбітражного керуючого, 340 000,00грн. - витрати по сплаті послуг товарної біржі за проведення відкритих торгів; 90 000,00 грн. - витрати по проведенню технічної інвентаризації; 3 228 000,00грн. - погашення кредиторських вимог заставного кредитора - ТОВ "СВІФТ".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки законом не передбачено право заставного кредитора на першочергове погашення його вимог за рахунок коштів, які отримано від реалізації майна банкрута, яке не є предметом застави, в разі, якщо коштів отриманих від реалізації його заставного майна виявилось недостатньо для покриття його вимог у повному обсягу. Вимоги заставного кредитора до банкрута, які залишились не погашеними після реалізації його заставного майна не вважаються заставними та відповідно підлягають віднесенню їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, у якій і має відбуватись погашення цієї заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти в розмірі 228 000,00 грн., які отримано від реалізації майна яке не знаходилось в заставі, направлено на погашення вимог заставного кредитора неправомірно, у зв'язку з чим, вони підлягають поверненню до ліквідаційної маси, тому скаргу банку на дії ліквідатора в цій частині господарський суд задовольнив.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02.06.2015 погодився із висновком господарського суду про часткове задоволення скарги ПАТ "КБ "Земельний капітал" на дії ліквідатора щодо розподілення ліквідатором коштів одержаних від продажу майна банкрута, що не перебувало в заставі та зобов'язання заставного кредитора боржника - ТОВ "СВІФТ" повернути до складу ліквідаційної маси ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" грошові кошти у розмірі 228 000,00 грн., які отримані за рахунок продажу не заставного майна.

Оскаржувана постанова суду другої інстанції мотивована тим, що в силу вимог ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, що не є предметом застави не підлягають направленню на погашення вимог кредитора, які забезпечені заставою, тому одержавши грошові кошти в розмірі 707 000,00 грн. за реалізацію майна, яке не перебувало в заставі, на відкритих торгах (аукціоні) 20.09.2013 з продажу об'єкту незавершеного будівництва за проектом житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 36, ліквідатором безпідставно було перераховано частину одержаних коштів у сумі 228 000,00 грн. ТОВ "СВІФТ".

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що решту грошових коштів, одержаних від продажу майна, що не є предметом застави, у сумі 479 000,00 грн. ліквідатором, на думку суду другої інстанції, було правомірно, так як не суперечить вимогам Закону (2343-12) та відповідає відповідному рішенню комітету кредиторів, спрямовано на погашення вимог першої черги, зокрема оплату послуг ліквідатора у сумі 49 000,00 грн., оплату послуг товарної біржі за проведення відкритих торгів у сумі 340 000,00 грн., оплату витрат на проведення інвентаризації майна банкрута в ліквідаційній процедурі у сумі 90 000,00 грн.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги скаржника за апеляційною скаргою про зобов'язання ТОВ "СВІФТ" повернути до ліквідаційної маси банкрута грошові кошти у розмірі 4 365 000,00грн., а арбітражного керуючого Чабана А.І. повернути до ліквідаційної маси банкрута грошові кошти у розмірі 580 000,00 грн., які одержані за результатами продажу майна банкрута на вищенаведених торгах є безпідставними, оскільки, договори купівлі-продажу майна банкрута, укладені за результатами торгів (аукціону) з продажу майна банкрута від 30.08.2013 та 20.09.2013 судом недійсними не визнавалися (доказів не надано) та в силу вимог ст. 204 ЦК України є правомірними.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із висновком суду першої інстанції, що виявлення вищенаведеної невідповідності дій ліквідатора вимогам Закону про банкрутство щодо розподілу одержаних у ліквідаційну масу грошових коштів не є достатньою підставою для визнання незаконними дій ліквідатора у вказаному скаржником обсягу та припинення повноважень ліквідатора ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" арбітражного керуючого Чабана Я.І., враховуючи можливість їх усунення. Суд першої інстанції, зобов'язавши в оскаржуваній ухвалі заставного кредитора боржника - ТОВ "СВІФТ" повернути до складу ліквідаційної маси ТОВ проектно-будівельної фірми "Домобуд" грошові кошти у розмірі 228 000,00 грн., які отримані за рахунок продажу не заставного майна, усунув негативні для інших кредиторів наслідки безпідставного перерахування ліквідатором зазначених коштів заставному кредитору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, в порушенням вимог ст. 43 ГПК України, винесені, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , виходячи з наступного.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до 19.01.2013, ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно частини 1 статті 25 зазначеного Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із положень ст.ст. 25, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються, зокрема:

вимоги, забезпечені заставою;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати;

витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 31 вищевказаного Закону вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові встановлено, що ліквідатором на відкритих торгах (аукціоні) 30.08.2013 та 20.09.2013 реалізовано частину майна банкрута на загальну суму 5 222 000,00 грн., які спрямовано на погашення вимог першої черги задоволення, а саме на оплату послуг ліквідатора в розмірі 49 000,00 грн., відшкодування витрат останнього, які пов'язано з провадженням у справі про банкрутство в розмірі 580 000,00 грн. та часткове погашення вимог кредитора ТОВ "СВІФТ", які є забезпеченими заставою майна банкрута на суму 4 593 000,00 грн.

Господарськими судами встановлено, що грошові кошти за реалізацію майна, яке не перебувала в заставі в розмірі 707 000,00 грн., отримані ліквідатором на відкритих торгах (аукціоні) 20.09.2013 за продаж об'єкту незавершеного будівництва за проектом житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 36.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив, що за рахунок грошових коштів, одержаних від продажу майна, що не є предметом застави, у сумі 479 000,00 грн. ліквідатором погашено вимоги першої черги, зокрема оплату послуг ліквідатора у сумі 49 000,00 грн., оплату послуг товарної біржі за проведення відкритих торгів у сумі 340 000,00 грн., оплату витрат на проведення інвентаризації майна банкрута в ліквідаційній процедурі у сумі 90 000,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи із вимог ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти від продажу майна банкрута, що знаходиться у заставі кредитора та включається до складу ліквідаційної маси цього банкрута, можуть використовуватись виключно для першочергового задоволення вимог саме цього кредитора заставодержателя.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що за рахунок коштів від продажу заставного майна, які спрямовуються на погашення вимог заставного кредитора в процедурі ліквідації, можливо погасити лише витрати, які пов'язані з утриманням, збереженням, а також продажем такого заставного майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій в ухвалі та постанові, в порушення вимог ст. 43, ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, не надали належної правової оцінки доводам скаржника - ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" щодо порушення ліквідатором вимог ст. 26, ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено відшкодування витрат пов'язаних з реалізацією заставного майна та вимог заставного кредитора виключено за рахунок коштів отриманих від продажу безпосередньо такого майна.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не встановив в оскаржуваній ухвалі, за рахунок яких коштів відбулось погашення витрат ліквідатора у ліквідаційній процедурі, зокрема, витрат, які пов'язані з утриманням, збереженням, а також продажем заставного майна.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановивши, що за рахунок грошових коштів, одержаних від продажу майна, що не є предметом застави, у сумі 479 000,00 грн. ліквідатором погашено вимоги першої черги, зокрема, оплату послуг товарної біржі за проведення відкритих торгів у сумі 340 000,00 грн., в порушення вимог ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, не врахував, що відшкодування витрат, які пов'язані з утриманням, збереженням, а також продажем заставного майна повинно здійснюватись за рахунок коштів отриманих від продажу безпосередньо такого майна.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що в силу вимог ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, що не є предметом застави не підлягають направленню на погашення вимог кредитора, які забезпечені заставою, тому, одержавши грошові кошти в розмірі 707 000,00 грн. за реалізацію майна, яке не перебувало в заставі, на відкритих торгах (аукціоні) 20.09.2013 з продажу об'єкту незавершеного будівництва за проектом житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 36, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що ліквідатором безпідставно було перераховано частину одержаних коштів у сумі 228 000,00 грн. заставному кредитору - ТОВ "СВІФТ".

Щодо доводів ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" про порушення ліквідатором вимог ст. 31 Закону про банкрутство при розподілі грошових коштів за результатами реалізації ліквідаційної маси боржника, а саме, що ліквідатор повинен був розподіляти грошові кошти від реалізації ліквідаційного майна тільки після повного розпродажу майна, суд касаційної інстанції зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються, зокрема: вимоги, забезпечені заставою; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, з огляду на відсутність у положеннях Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) норм, якими встановлено заборону на погашення вимог кредиторів до закінчення реалізації ліквідаційної маси у повному обсягу, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що правові підстави вважати неправомірними дії ліквідатора щодо часткового погашення кредиторських вимог після реалізації частини майна банкрута до моменту повної реалізації майна банкрута - відсутні.

Разом з тим, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 23.04.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 02.06.2015 у справі № Б3/160-10 підлягають скасуванню повністю, в зв'язку з тим, що предметом заяв ТОВ "Датомакс" та ПАТ "КБ "Земельний капітал" щодо неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків, зокрема є неправомірний, на думку заявників, розподіл та перерахування коштів, отриманих від продажу майна банкрута, а справа № Б3/160-10, в даному випадку, підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.