Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А., суддів: Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. та на рішення господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. у справі № 911/223/15 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп-ЛКБ" (надалі - ТОВ "Інтердісп-ЛКБ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (надалі - ТОВ "Артель") про стягнення 376 830 грн. за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - ОСОБА_4

У січні 2015 року ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Артіль" та просило суд, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з останнього 340 000 грн. основного боргу, 50 895,30 грн. пені, 188 733,80 відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 0602/2 від 06.02.2013 р., укладеного між ними, в частині належної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. (суддя Лопатін А.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Хрипун О.О., Корсакова Г.В.) рішення господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Артель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2015 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Демидова А.М., Шевчук С.Р.) касаційну скаргу ТОВ "Артель" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 18.08.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.08.2015 р. № 02-05/586 у зв'язку з виходом з відпусток суддів Плюшка І.А. та Самусенко С.С., для розгляду справи № 911/223/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плюшка І.А., суддів: Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача).

До початку судового засідання, 18.08.2015 р. від ТОВ Артель" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких заявник просив суд скасувати прийняті рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги (з урахуванням додаткових пояснень), перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.02.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 0602/2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах даного договору поставки.

Згідно з п. 2.1. Договору позивач поставляє товар окремими партіями. Кількість, вартість та умовами поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами перед кожною поставкою та визначаються на основі специфікацій або накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна орієнтовна вартість даного товару поставки становить 10 000 000 грн., в т.ч. ПДВ.

У відповідності з п. 3.3. Договору позивач зобов'язався оплачувати кожну партію товару на умовах 100 % попередньої оплати, якщо інше не встановлено у специфікаціях або накладних, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, вказаний у розділі 10 даного договору поставки.

За умовами п. 3.4. Договору, у випадку, коли товар передано Відповідачу без попередньої оплати та оформленої відповідним чином специфікації, Відповідач здійснює оплату такого товару протягом семи календарних днів від дати, вказаної у видатковій накладній.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку порушення відповідачем узгоджених строків оплати, встановлених даним договором, відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, а також 120 відсотків річних від суми заборгованості за ст. 625 ЦК України.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 416 548,26 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

У свою чергу, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати поставленого товару здійснив лише частково, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 376 830 грн., з вимогою про стягнення якої позивач і звернувся до господарського суду Київської області.

При цьому, після подачі позову відповідачем було сплачено частково суму заборгованості в розмірі 36 830 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, на яку позивачем був зменшений розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що строк здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк не встановлений самим договором, а оскільки п. 3.4. Договору передбачено строк оплати поставленого товару у випадку, коли товар передано покупцю без попередньої оплати, то судами вірно визначено строк оплати за спірними накладними, наявними в матеріалах справи та дослідженими судами.

З огляду на зазначене, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати поставленого товару, підставно та правомірно задовольнили заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача 340 000 грн. основної заборгованості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося, пунктом 6.3. Договору передбачено, що у випадку порушення Відповідачем узгоджених строків оплати, встановлених даним договором, Відповідач сплачує Позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 120 відсотків річних від суми заборгованості за ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними та обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача пені в сумі 50 895,30 грн. та відсотків річних в сумі 188 733,80 грн.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується з позицією Київського апеляційного господарського суду про те, що відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання місцевому суду доказів сплати 10 000 грн. (25.03.2015 р.), а решта коштів в розмірі 105 000 грн. взагалі була сплачена ним після прийняття оскаржуваного рішення судом, з огляду на що апеляційним судом дані докази правомірно не були взяті до уваги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами були прийняті рішення та постанова з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням всіх обставин справи та вірним встановленням відповідних фактів на підставі поданих до суду доказів, з огляду на що вказані судові акти підлягають залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. та рішення господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. у справі № 911/223/15 залишити без змін.