Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року у справі № 920/1991/14 Господарського суду міста Києва за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Думівське", Сумська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м. Київ, про визнання угоди недійсною,

за участю представників сторін:

позивача - Афанасієв Р.В. (дов. б/н від 20.05.15);

відповідача - Колібаба А.Е., Сицько А.А. (дов. № 2015/105 від 3.06.15),

У грудні 2014 року позивач СТОВ "Думівське" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "АТ Каргілл" про визнання угоди недійсною.

Вказував, що 18.11.14 між ним (постачальником) та ТОВ "АТ Каргілл" (покупцем) був укладений договір поставки № 74887, згідно якого він зобов'язався передати покупцю у власність кукурудзу врожаю 2014 року в кількості 3 771 тон. за ціною 2 480 грн. за 1 тону на загальну суму 9 350 080 грн., а покупець - прийняти товар та здійснити його оплату на умовах та в строки, що визначені договором.

19.11.14 СТОВ "Думівське" склав тристоронній акт приймання-передачі товару № 00000000045, а ТОВ "ТД "Альянс-Медіа" вніс відповідні зміни в реєстрі складських документі на зерно прийняте на зберігання.

19.11.14 СТОВ "Думівське" надіслав ТОВ "АТ Каргілл" рахунок № 76 на сплату 9 353 183,81 грн., з урахуванням ПДВ, в т.ч. 6 285 744,24 грн. за зерно кукурудзи в кількості 3 771,439 тон та 1 508 575,60 грн., як доплата за якість, обумовлена договором, за реквізитами: код 23641279, р/р 26008500052150 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", код банку 300614.

Зазначав, що йому стало відомо про те, що 21.11.14 відповідач сплатив кошти за поставлений товар не на підставі рахунку СТОВ "Думівське" № 76 від 19.11.14 за зазначеними в ньому реквізитами, а використовуючи фіктивний рахунок № 260058903001, відкритий на ім'я СТОВ "Думівське" у Філії "ПРУ"АТ"Б"Фінанси та Кредит в м. Полтава.

28.11.14 ТОВ "АТ Каргілл" повідомив СТОВ "Думівське" про те, що договір № 74887 від 18.11.14, в наявній у постачальника редакції, покупцем не укладався, від його імені без його згоди діяли треті особи, які не бажали настання реальних правових наслідків для сторін договору. Між сторонами укладався договір поставки в іншій редакції та на інших умовах, який не підписувався постачальником.

Посилаючись на ту обставину, що договір поставки № 74887 від 18.11.14 укладений СТОВ "Думівське" під впливом помилки щодо природи правочину, а договір поставки в редакції відповідача позивачем не підписувався, позивач просив визнати недійсним договір поставки № 74887 від 18.11.14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2015 року (суддя Яковенко А.В.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено виконання ним своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, тому правові підстави до визнання договору поставки недійсним відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року (колегія суддів у складі: Зубець Л.П. - головуючий, Мартюк А.І., Іоннікової І.А.) рішення залишено без змін.

постанова обґрунтована посиланнями на те, що договір поставки № 74887 від 18.11.14 є неукладеним, тому не може бути визнаний недійсним.

У касаційній скарзі ТОВ "АТ Каргілл", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України та ст.ст. 101, 103, 104 ГПК України, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини висновків про те, що спірний договір є неукладеним, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на договір поставки № 74887 від 18.11.14 (т. 1, а.с. 32-33), проте розглядаючи даний спір, суди надавали правову оцінку договору поставки № CVP 74887 від 18.11.14 (т. 1, а.с. 49), наданій відповідачем. Надані сторонами договори мають різну редакції, зокрема, щодо кількості, якості, вартості та порядку розрахунку.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено виконання ним своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, тому правові підстави до визнання договору поставки недійсним відсутні.

Переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні різні примірники договору поставки від 18.11.14, укладеного між сторонами щодо поставки одного й того самого товару (зерно кукурудзи), які мають різну загальну кількість товару (п. 2.1 договорів), різні умови щодо якості товару по ДСТУ 4521:2006 (п. 2.2 договорів), різну ціну товару за 1 тону і загальну вартість товару (п.п. 3.1, 3.2 договорів), різний момент переходу права власності на товар (п. 4.2 договорів), різний порядок розрахунків (п. 5. 1 договорів), тощо.

Примірник договору поставки, наданий позивачем, укладений від імені покупця (відповідача) директором торгівельного відділу ОСОБА_11, тоді як наданий відповідачем примірник договору містить відомості про його укладення від імені відповідача торгівельним представником в Сумській області ОСОБА_12, яка діяла на підставі довіреності № 2014155 від 02.06.14.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами не було погоджено істотні умови спірного договору, зокрема, щодо кількості, якості та ціни товару, моменту переходу права власності на товар, як того вимагають положення ст. 628 ЦК України, що свідчить про те, що договір є неукладеним.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що позивач відкривав в банківській установі рахунок на який відповідачем було перераховано 7 542 893,09 грн. на виконання умов договору поставки.

Відтак, не можна дійти беззаперечного висновку про те, що спірний договір поставки було виконано.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення сторонами договору поставки та з якого моменту.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що вищевикладене не впливає на суть прийнятого місцевим господарським судом рішення у даній справі, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не може бути визнаний недійсним.

Разом з тим, залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині виклав висновки про те, що договір поставки № 74887 від 18.11.14 є неукладеним, що несе за собою відповідні правові наслідки, тобто фактично змінив оскаржуване рішення місцевого суду.

До повноважень суду апеляційної інстанції положеннями ст. 103 ГПК України віднесено: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції, як така, що винесена з порушення норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року у справі № 920/1991/14 скасувати.

3. Справу № 920/1991/14 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.