2а-29/10/0870 Про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 10.12.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 у справі № 2а-29/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, за участю прокуратури Запорізької області, про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило суд стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 3005676,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд України ухвалою від 22.12.2016 відкрив провадження за заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 у справі № 2а-29/10/0870.

У зв`язку з припиненням діяльності Верховного Суду України заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що переглядається, судами було встановлено, що 14.11.2008 позивачем подано, а 17.11.2008 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі отримано податкову декларацію з ПДВ №14942 за жовтень 2008 року, розрахунок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів №14940, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ №14938, довідку щодо залишку суми від`ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду № 114941, розрахунок суми бюджетного відшкодування №14939, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування №14937.

Відповідно до зазначених документів, позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування у жовтні 2008 року суму ПДВ у розмірі 8872612,00 грн., яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запоріжалюмінторг" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2008 року, про що складено довідку №107/08-08/32573524 від 30.12.2008.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 у справі №2а0870/657/11, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2013 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0000440808/0, №0000450808/0; від 18.08.2010 року №0000440808/1, №0000450808/1; від 01.11.2010 року №0000440808/2, №0000450808/2, які були прийняті СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі за наслідками перевірки, результати якої викладено в акті №202/08-08/32573524 від 07.06.2010, зокрема, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 3005676,00 грн.

Проте контролюючий орган після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення не виконав свого обов`язку зі складення та подання відповідного висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а невідшкодовані суми ПДВ рахуються як бюджетна заборгованість.

Враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено правомірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, але не відшкодованої у встановленому законом порядку, з огляду на положення підпунктів 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) , якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у спірному розмірі.

У заяві про перегляд судового рішення Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС посилається на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 16.09.2016 (справа № 21-881а15), від 27.10.2015 (справа №21-1145а15), від 02.12.2015 (справа №21-2650а15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 200 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (39-2011-п) .

Так, в аналогічних справах за правовідносинами, що склались протягом 2012-2015 років, Верховний Суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 16.09.2015у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14).

За правовою позицією Верховного Суду України цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за правовою позицією Верховного Суду України визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 за позовом з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість відступила від зазначеного висновку Верховного Суд України з огляду на те, що такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства, проте такі на час розгляду вказаної справи, з урахуванням також змін до норм податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не є ефективним способом захисту, який забезпечує поновлення порушеного права платника податку, а відтак саме стягнення з Державного бюджету України через органи Державного казначейства України на користь платника податків заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ є ефективним способом захисту, який забезпечує поновлення порушеного права платника податків.

Системний аналіз наведених вище положень правових норм дає підстави для висновку, що Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин та фактично обґрунтовано погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" та стягнення з Державного бюджету України на користь останнього спірної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.