855/278/19 Про визнання протиправною постанову Центральної виборчої комісії "Про скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України", та скасування зазначеної постанови Центральної виборчої комісії - 15.07.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови,

10 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати постанову Центральної виборчої комісії від 8 липня 2019 року № 1544 "Про скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" протиправною;

- скасувати постанову Центральної виборчої комісії № 1544 від 8 липня 2019 року "Про скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" в частині скасування реєстрації кандидата у народні депутати по одномандатному виборчому округу № 18 ОСОБА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що ним не підписувалося та не направлялося до Центральної виборчої комісії жодних заяв про відмову балотуватися, а за фактом вчинення невідомими особами діянь по виготовленню та використанню підробної заяви про його відмову балотуватися позивачем подано заяву до правоохоронних органів.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірної постанови, з посиланням на те, що 4 липня 2019 року до Центральної виборчої комісії засобами поштового зв`язку надійшла нотаріально засвідчена заява ОСОБА_1 про відмову балотуватися. При цьому колегією суддів не встановлено жодних обставин недотримання відповідачем вимог частини другої статті 2 КАС України, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів недостовірності чи підробки спірної заяви у відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення не надано.

Не погоджуючись з рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що відповідач не прийняв до уваги, а суд не дослідив інформацію стосовно повідомлення ОСОБА_1 у телефонній розмові представнику ЦВК про неподання ним заяви про відмову від балотування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому відповідачем зазначено, що оскільки заява посвідчена нотаріально, сумніву не виникало щодо бажання позивача відмовитися від балотування.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з мотивів, що викладені в ній.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених в відзиві на апеляційну скаргу, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів ВС встановила наступні обставини підтверджені доказами.

Постановою Центральної виборчої комісії від 18 червня 2019 року № 1047 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" ОСОБА_1 зареєстровано кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 18.

В подальшому, до Центральної виборчої комісії 4 липня 2019 року засобами поштового зв`язку надійшла заява від 3 липня 2019 року в якій зазначено, що ОСОБА_1 відмовляється балотуватися кандидатом у народні депутати України. Підпис на заяві засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. (бланк серія ННЕ № 996479) (а.с.26).

На підставі зазначеної заяви, постановою Центральної виборчої комісії від 8 липня 2019 року №1544 "Про скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" скасовано реєстрацію позивача, як кандидата у народні депутати України.

Також 8 липня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла ще одна заява, в якій позивач вказав, що 5 липня 2019 року близько 14:00 годині отримав телефонний дзвінок з номерів телефону НОМЕР_1, НОМЕР_2 від помічника члена ЦВК ОСОБА_3, з повідомленням про те, що на адресу ЦВК надійшла нотаріально засвідчена заява від його імені про відмову балотування по округу № 18. В ході розмови якої повідомлено ЦВК про неподання ОСОБА_1 такої заяви. За фактом кримінально карних діянь по виготовленню та використанню невідомими особами підробної заяви, ОСОБА_1 подано до Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУПН у Вінницькій області заяву про кримінальне правопорушення.

Незважаючи на інформацію, передану в телефонній розмові співробітнику ЦВК про те, що ОСОБА_4 не відмовлявся від балотування, відповідач прийняв оскаржувану постанову.

Не погоджуючись із постановою відповідача від 8 липня 2019 року № 1544 "Про скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року", ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права кожному громадянину належить право та можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні й забезпечують свободу волевиявлення виборців (пункт 3 статті 21 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року).

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Пунктом 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" визначено, що комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Так, частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею переліку документів серед яких, зокрема, - автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості (пункт 2).

Пунктом 1 частини п`ятої статті 61 Закону України "Про вибори народних депутатів України" зазначений вичерпний перелік підстав для скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати.

Однією з підстав, відповідно до якої Центральна виборча комісія приймає рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати є звернення кандидата у депутати не пізніш як за дванадцять днів до дня голосування із письмовою заявою про відмову балотуватися.

Тобто, вказана норма передбачає одночасну наявність декількох обов`язкових умов, які б надавали право відповідачу вирішувати питання про скасування реєстрації кандидата у депутати, зокрема серед них :

- наявність письмової заяви кандидата;

- заява має бути подана не пізніш як за дванадцять днів до дня голосування;

- із заявою повинен звернутися кандидат у депутати.

Одним із принципів реалізації пасивного виборчого права є диспозитивність - юридична категорія, яка характеризує можливість вільного розпорядження суб`єкта права його правами.

Законодавець для реалізації зазначеного принципу визначив обов`язкову особисту подачу документів для реєстрації особи кандидатом у депутати у порядку самовисування та скасування реєстрації кандидата у разі звернення кандидата до ЦВК із письмовою заявою.

Таким чином, однією з обов`язкових умов скасування реєстрації кандидата у депутати є не лише наявність письмової заяви, а й підтвердження факту волевиявлення кандидата реалізувати таку заяву. Тобто, що заява надана ЦВК безпосередньо кандидатом, відповідає його волевиявленню і кандидат усвідомлює наслідки подання такої заяви.

Відповідач та суд першої інстанції свої рішення мотивували тим, що нотаріально засвідчена заява позивача виключає будь-які сумніви щодо наявності в нього бажання відмовитися від балотування кандидатом у народні депутати України.

Як вбачається зі змісту самої заяви, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І.В. засвідчила лише справжність підпису ОСОБА_1 у цій заяві (тобто підтверджено одну з трьох вищенаведених умов для скасування реєстрації).

Вказана обставина може підтверджувати лише факт написання заяви кандидатом, проте ніяким чином не вказує на те, що ця заява була направлена до ЦВК за волевиявленням самого кандидата і кандидат бажав, щоб вказана заява була розглянута ЦВК із застосуванням відповідних наслідків.

Надані Суду докази підтверджують, що відповідач, з метою перевірки волевиявлення, повідомив позивача про наявність заяви від імені ОСОБА_1 про відмову від балотування.

Так, відповідачем надано копії телефонограми та листа на адресу позивача в яких запропоновано позивачу, для прийняття обґрунтованого рішення, повідомити ЦВК до 7 липня 2019 року чи можна вважати заявою такою, що подана відповідно до частини п`ятою статті 61 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Проте, жодного доказу, що позивач надав відповіді в яких підтвердив написання ним заяви та направлення її для розгляду до ЦВК відповідач не надав, як і доказів отримання позивачем листа ЦВК від 5 липня 2019 року №2136-6048.

Вказане спростовує висновки суду першої інстанції та доводи ЦВК щодо відсутності сумнівів у відповідача з приводу волевиявлення позивача відмовитися від балотування.

Крім того, Суд приймає до уваги також те, що відповідач обізнаний із можливістю зловживання правами суб`єктами виборчого процесу при відмови від балотування. Так, Шостим апеляційним судом у справі №855/260/19 визнано протиправною бездіяльність ЦВК щодо нерозгляду заяви кандидата про відмову в балотуванні, не зважаючи на те, що така заява була підтверджена нотаріальною заявою.

В свою чергу, позивач стверджує, що в телефонній розмові повідомив працівника ЦВК про те, що ніяких заяв не писав і не надсилав до ЦВК для розгляду. Вказані аргументи позивача належними та допустимими доказами не підтверджено.

На виконання вимоги ухвали Суду, у судове засідання з`явився позивач для надання особистих пояснень. Позивач підтвердив обставини, що викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, зазначивши, що заяву про відмову від балотування він не писав та до ЦВК не направляв. У телефонній розмові 4 липня 2019 року з представником ЦВК, яка повідомила про надходження від його імені заяви про відмову від балотування, позивач наголосив на тому, що такої заяви не писав та до ЦВК не направляв.

Надані відповідачем порядок денний засідання ЦВК 08 липня 2019 року та витяг із стенограми цього засідання не вказують на те, що відповідачем підтверджено волевиявлення позивача відмовитися від балотування.

Виходячи зі змісту телефонограми та листа, які направляв відповідач позивачу 5 липня 2019 року (а.с. 32,33) позивач повинен був підтвердити факт написання та подання позивачем заяви відповідно до частини п`ятою статті 61 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Не отримавши такого підтвердження, та доказів отримання позивачем листа від 5 липня 2019 року №2136-6048, відповідач розглянув заяву та скасував реєстрацію кандидата у депутата ОСОБА_1, самостійно визначивши заяву такою, що подана у відповідності до вимог законодавства.

Суд першої інстанції зазначив, що таке рішення відповідача є обґрунтованим, в тому числі через те, що позивач у визначений термін не спростував факту подання спірної заяви.

Колегія суддів зауважує на те, що судом першої інстанції не здобуто будь-яких доказів на підтвердження того, що заяву на адресу ЦВК направлено позивачем або за його волевиявленням іншою особою. Тому такий висновок не може обґрунтовувати правомірність прийнятого відповідачем рішення.

Крім того, Суд приймає до уваги, що розгляд заяви відбувся на 4 день її надходження, з п`яти, як це визначено частиною другою статті 15 Закону України "Про Центральну виборчу комісію". Тобто у відповідача був ще день для розгляду заяви, протягом якого можливо було з`ясувати у позивача необхідну інформацію щодо розгляду спірної заяви.

Надані суду докази, зокрема заява позивача від 8 липня 2019 року підтверджує, що позивач письмово на 4 день повідомив ЦВК про те, що із заявою про відмову від балотування не звертався та надав докази звернення до правоохоронних органів через такі дії невідомих йому осіб. Проте, така заява надійшла до ЦВК вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Також колегія суддів вказує на те, що скасування реєстрації депутата за його заявою, не є єдиним варіантом її вирішення. У разі не підтвердження відповідачем вищенаведених Судом умов скасування реєстрації, відповідач також міг і відмовити в задоволенні заяви позивача.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач передчасно прийняв оскаржуване рішення не пересвідчившись у волевиявленні позивача внаслідок чого позивач протиправно позбавлений можливості реалізувати своє пасивне виборче право.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України. В силу статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 3 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено рівність виборчого права. Вибори депутатів є рівними: громадяни України беруть участь у виборах депутатів на рівних засадах. Усі кандидати у народні депутати України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

На підставі викладеного Суд оцінюючи в сукупності докази, аргументи щодо порушення ЦВК приписів частини другої статті 2 КАС України при прийнятті спірної постанови на предмет її обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, апеляційний суд встановив, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення, діяв всупереч вимог, визначених Конституцією та Законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо та без дотриманням принципу рівності перед законом.

На наведені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову.

При цьому, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання адміністративного позову до суду, а також апеляційної скарги, позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. та 1152, 60 грн. відповідно.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позову, ВС дійшов до висновку про необхідність стягнення з ЦВК судового збору в розмірі 1921 грн.

Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 315, 316, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постановим задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 8 липня 2019 року № 1544 "Про скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" в частині скасування реєстрації кандидата у народні депутати по одномандатному виборчому округу № 18 ОСОБА_1 .

Стягнути з Центральної виборчої комісії (01133, м. Київ, вул. пл. Лесі Українки,1; код ЄДРПОУ 21661450 за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та за подання позовної заяви у розмірі 1921 грн.