Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів: Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська компанія" на рішення від 19.02.2015 господарського суду міста Києва та на постанову від 02.06.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/26413/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська компанія" до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про стягнення 668132,00 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивача Кобилецький О.І. (дов. від 19.11.2014 № б/н); відповідача Гулейков І.Ю. (дов. від 29.04.2015 № 120); Талалуєва Н.В. . (дов. від 20.04.2015 № 108); Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.08.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Дунаєвська Н.Г.

У грудні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівська компанія" (надалі - ТОВ "Олександрівська компанія") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (надалі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") про стягнення 668132,00 грн. збитків за незаконне списання з поточного рахунку позивача та перерахування на користь третіх осіб грошових коштів на підставі платіжних доручень № 391 від 10.07.2013 та № 392 від 10.07.2013, які були оформлені неналежним чином.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі № 910/26413/14 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів: Отрюх Б.В. - головуючий, судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ТОВ "Олександрівська компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та не правильно застосовано норми матеріального права, і зокрема, п. 18.4. ст. 18, п. 22.6. ст. 22, п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки надано невірну правову оцінку обов'язкам банку при проведенні переказу, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідч не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення збитків у розмірі 668132,00 грн., які завдані як зазначає позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, шляхом несанкціонованого втручання у роботу системи дистанційного банківського обслуговування клієнтів iPOBS позивача. Так, 10.07.2013 невстановленими особами Банку (відповідачу) надіслано 2 платіжних доручення на списання коштів з поточного рахунку позивача, які в той же день були виконані відповідачем. Платіжні доручення про перерахування коштів на користь суб'єктів господарювання у реквізиті "Призначення платежу" не містили інформацію про документ, на підставі якого такий платіж здійснюється (договір, рахунок, акт тощо), що давало підстави Банку повернути зазначені платіжні доручення без виконання, проте Банк виконав зазначені платіжні доручення, чим допустив незаконне списання грошових коштів з рахунку позивача на загальну суму 668132,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам від 10.07.2013.

Як встановлено судами, 24.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банк) та ТОВ "Олександрівська компанія" (Клієнт) укладений Договір банківського рахунку № Т047- 013010937, згідно умов якого Банк (відповідач) відповідно до чинного законодавства України, відкриває Клієнту (позивачу) поточний/і рахунок/и в національній та/або в іноземній валюті/ах (далі - Рахунок/ки) та здійснює розрахунково-касове обслуговування позивача - приймання і зарахування на рахунок/ки грошових коштів, що надходять Клієнту, виконання розпоряджень Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка/ів та проведення інших операцій за рахунком/ами. Розрахунково-касове обслуговування позивача здійснюється протягом операційного часу, визначеного в тарифах банку, що являються Додатком № 1 до Договору (п. 1.1. Договору.

24.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банк) та ТОВ "Олександрівська компанія" (Клієнт) укладена Додаткова угода № 2 до вказаного Договору, відповідно до умов якої Банк передає Клієнту за його письмовою заявою програмно-технічний комплекс "Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів ІРОВБ", а також надає послуги по її обслуговуванню та здійснює розрахункове обслуговування Клієнта на умовах, визначених Договором, з урахуванням особливостей, передбачених цією Додатковою угодою № 2 (п. 1.1. Додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктом 4.3. Додаткової угоди № 2 до Договору банківського рахунка Клієнт зобов'язується:

- забезпечити конфіденційність та належне зберігання програмного забезпечення системи, документів, що відносяться до захисту електронних розрахунків, ключам носіїв ЕЦП уповноважених осіб клієнта таким чином, щоб виключити можливість втрати контролю над ними - їх розголошення, псування, крадіжки, втрати, несанкціонованого копіювання, використання не уповноваженими особами клієнта, а також доступу до них сторонніх осіб, тощо;

- у випадку псування, крадіжки, втрати, несанкціонованого копіювання ЕЦП, розкриття, тощо, хоча б одного з носіїв ЕЦП негайно припинити роботу в системі і невідкладно сповістити про це Банк всіма можливими способами, в тому числі обов'язково у письмовій формі, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про їх несанкціоноване використання;

- без письмового дозволу Банку або всупереч вимогам документації, наданої Клієнту, згідно п. 2.2 цієї Додаткової угоди, не вносити будь-яким чином зміни у надане йому програмне забезпечення. Зараження програмними "вірусами" або порушення цілісності програмного забезпечення внаслідок недбальства або некомпетентності уповноважених осіб Клієнта вважається порушенням Клієнтом цієї Додаткової угоди.

10.07.2013 засобами системи дистанційного банківського обслуговування iFOBS в банк надійшли:

- платіжне доручення № 391 від 10.07.2013 на суму 440249,00 грн. про перерахування коштів на користь ТОВ "Альва-Сервіс" з призначенням платежу "*;32594722; 13050200; орендна плата за землю за 08-12,2013. Термін сплати 30.07.2013. Сплачується повністю. Без ПДВ" ;

- платіжне доручення № 392 від 10.07.2013 на суму 227883,00 грн. про перерахування коштів на користь фізичної особи-підприємця Давлетенко Рамана Ігоровича з призначенням платежу "*;32594722; 13050200; орендна плата за землю за 08,2013р. Термін сплати 30.08.2013. Сплачується повністю. Без ПДВ".

Зазначені платіжні доручення були оформлені відповідно до норм чинного законодавства, в тому числі містили всі вказані обов'язкові реквізити, були підписані дійсними електронно-цифровими підписами уповноважених осіб ТОВ "Олександрівська компанія " Іванова О.В. і Швалової JI.A. та надійшли до банку протягом операційного часу, зовнішні ознаки реквізиту призначення платежу були наявні в обох випадках, а тому банк виконав платіжні доручення в день їх надходження.

Разом з тим, 10.07.2013 до Банку надійшов лист від ТОВ "Олександрівська компанія" за № 10/7 з повідомленням про неможливість користування комп'ютером в результаті дії вірусів.

Відповідно до пункту 6.2. Додаткової угоди № 2 до Договору банківського рахунка, Банк не несе відповідальності, зокрема,

- за несанкціоноване перерахування коштів та/або банківських металів з рахунку/ів Клієнта, яке сталося внаслідок втрати контролю останнім за програмним забезпеченням системи, носіями ЕЦП уповноважених осіб Клієнта;

- недотримання Клієнтом вимог інформаційної безпеки банку під час роботи у системі.

В пункті 6.3. Додаткової угоди № 2 до Договору банківського рахунка сторони погодили, що Клієнт несе всю відповідальність за достовірність і точність оформлення всіх документів з використанням ЕЦП уповноважених осіб, які передані в банк під час дії цієї Додаткової угоди з використанням системи

Згідно з пунктом 6.4. Додаткової угоди № 2, у випадку встановлення фіктивності оформленого за допомогою ЕЦП електронного платіжного документу, збитки, заподіяні одній із сторін в результаті здійсненої на підставі такого фіктивного документу операції, підлягають відшкодуванню за рахунок сторони, яка оформила такий фіктивний документ/сторони, що ініціювала здійснення відповідної операції на підставі такого фіктивного документу.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

За змістом ст. 1.24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Відповідно до ст. 22.6 вказаного Закону, обслуговуючий платника банк (тобто, у даному випадку Відповідач) у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи згідно з ЄДРПОУ/реєстраційним (обліковим) номером платника податків і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Відповідно до пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національно Банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) (надалі - Інструкція № 22), банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Згідно з пунктом 1.7. Інструкції № 22 (z0377-04) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів, згідно з Главами 5 та 12 цієї Інструкції.

В пункті 2.10. Інструкції № 22 (z0377-04) визначено, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Відповідно до пункту 11.5. Інструкції № 22 (z0377-04) під час здійснення розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування ("клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо) застосовуються електронні розрахункові документи.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах дистанційного обслуговування, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Згідно з пунктом 11.8. Інструкції № 22 (z0377-04) під час використання систем дистанційного обслуговування клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. При цьому законодавець не вказує на конкретний перелік інформації, яку повинен вказати платник у реквізиті "Призначення платежу", а саме платник визначає достатність зазначеної інформації.

В пункті 1.19. Інструкції № 22 (z0377-04) передбачено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Водночас, відповідно до пункту 3.8 Інструкції № 22 (z0377-04) саме платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при виконанні платіжних доручень № 391 від 10.07.2013 та № 392 від 10.07.2013 банк діяв виключно в порядку, передбаченому вищевказаними Інструкцією та Законами, тому вина відповідача та правові підстави для притягнення його до відповідальності відсутні, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суди дійшли правомірного висновку, що банк, отримавши засобами системи дистанційного банківського обслуговування iFOBS електронні платіжні документи, здійснивши їх перевірку щодо повноти, цілісності та достовірності цих документів відповідно до вимог пункту 22.6. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, правомірно виконав вказані платіжні доручення, перерахувавши належні позивачу грошові кошти на користь третіх осіб.

В силу приписів ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що докази несанкціонованого списання коштів з вини банку в матеріалах справи відсутні, а відповідно протиправна поведінка та вина відповідача суду не доведена, що виключає відшкодування банком завданих позивачу збитків.

З огляду на вищевикладене, Вищий господарський суд України із висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки вони відповідають чинному законодавству і матеріалам справи.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані.

За встановленого, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів у даній справі відсутні, а тому касаційна скарга ТОВ "Олександрівська компанія" залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі № 910/26413/14 залишити без змін.