Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів: Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвська Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" на рішення від 16.03.2015 господарського суду міста Києва та на постанову від 03.06.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/29626/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" до 1) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва", про внесення змін до договору В судове засідання прибули представники сторін: позивача Кіян А.В. (дов. від 25.12.2014 № б/н); відповідача-1 Захарченко К.П. (дов. від 29.12.2014 № 062/02/07-11629); відповідача-2 не з'явились; Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.08.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Дунаєвська Н.Г.

У грудні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" (надалі - ТОВ "Девілон Груп") звернулося до господарського суду з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Департамент, відповідач-1) та Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва" (надалі - КП "ШЕУ Шевченківського району міста Києва", відповідач-2) про внесення змін до Договору № 56 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.12.2011 (з наступними змінами і доповненнями).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/29626/14 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (колегія суддів: Скрипка І.М. - головуючий, судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.), у задовленні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ТОВ "Девілон Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки надано невірну правову оцінку укладеному між сторонами договору без урахування частини 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідчі не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників позивача, відповідача-1 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, що 29.12.2011 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської місткої державної адміністрації) (Орендодавець), ТОВ "Девілон Груп" (Орендар) та Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва" (Підприємство) укладений Договір № 56 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, згідно умов якого Орендодавець на підставі Рішення Київради від 24.12.2009 № 917/2986 (ra0917023-09) та протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 27.09.2011 № 96 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: підземний пішохідний перехід вул. Мельникова/станція М."Лук'янівська" для змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (п. 1.1. Договору).

За рішенням Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" від 15.03.2012 № 198/7535 (ra0198023-12) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто орендодавець за договором, перейменоване в Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 2.13. зазначеного Рішення).

Згідно з пунктом 2.1. Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 5,12 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.10.2011 становить 43200,00 грн. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва".

В пункті 9.1. Договору сторони погодили, що цей Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 29.12.2011 до 27.12.2014.

Відповідно до пунктів 9.4., 9.7. Договору цей договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; в інших випадках, передбачених законом. У разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

29.12.2011 між сторонами Договору оренди № 46 від 29.12.2011 підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна загальною площею 5,12 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, підземний пішохідний перехід вул. Мельникова/станція М."Лук'янівська", Б/Н.

18.12.2014 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про внесення змін до договору оренди, до якої було приєднано Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди № 56 від 29.12.2011 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, згідно з якою пропонувалося викласти пункт 9.1. Договору в наступній редакції, а саме: "Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29.12.2011 до 29.12.2016".

У відповідь 21.01.2015 відповідач-1 направив позивачу листа за вих. № 062/07/19-439 від 19.01.2015 про припинення Договору № 56 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.12.2011, у зв'язку з закінченням строку його дії; крім того, зауважено про неможливість внесення змін до цього Договору, оскільки орендарем не надано документації, визначеної у пункті 12.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яка є необхідною для вирішення питання про продовження такого строку - зміни істотної умови, зокрема, нового звіту про незалежну оцінку майна, як це передбачено ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Звертаючись з позовом про внесення змін до Договору оренди позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що він є суб'єктом малого підприємництва, що підтверджується штатним розписом і даними фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, а тому, у договір мають бути внесені зміни щодо подовження строку його дії з трьох років на п'ять років, оскільки відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) термін договору оренди не може бути меншим ніж п'ять років, при цьому у пункті 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

За змістом частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звертаючись до відповідача-1 з заявою про внесення змін до Договору оренди № 56 від 29.12.2011 в частині його істотної умови - терміну, позивачем направлено на адресу відповідача лише Дотаткову угоду.

Разом з тим, відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди визначено термін, на який укладається договір та орендну плату.

В силу приписів ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди.

Пунктом 12.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 (ra0034023-11) , передбачено, що метою розгляду питання про зміну істотних умов договору оренди орендар подає заяву, три підписані ним примірники змін до договору та, у випадках, визначених законом, звіт про оцінку об'єкта оренди до Головного управління, райдержадміністрації або підприємства, яке є орендодавцем до закінчення строку дії договору.

Відповідно до пункту 12.4. вказаного Положення орендарю може бути відмовлено в зміні істотних умов договору оренди у випадку якщо: орендоване майно необхідне для власних потреб територіальної громади міста Києва; орендар не виконував або порушував умови договору оренди, в тому числі в частині своєчасної сплати орендної плати, цільового використання об'єкта; прийнято рішення про реконструкцію об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим неможлива подальша експлуатація об'єкта оренди; об'єкт оренди включений до переліку об'єктів, які зарезервовані для розміщення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, оргінізацій; прийнято рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів майна, які не можуть бути об'єктами оренди; прийнято рішення про приватизацію об'єкта оренди.

Враховуючи підстави за яких орендарю може бути відмовлено в зміні істотних умов договору оренди, неналежне оформлення заяви про зміни договору оренди, допущене позивачем, не є підставою для відмови у зміні істотних умов договору.

Разом з тим, відповідачем-1 відмовлено у зміні істотних умов договору, з посиланням на припиненням договору оренди, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено (п. п. 9.1., 9.4. Договору), про що повідомив позивача, з дотриманням строків встановлених договором (п. 9.7. Договору), що відповідає приписам частини 1 ст. ст. 651 Цивільного кодексу України, якою встановлено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, тому відсутні правові підстави для внесення зімн у договір за рішенням суду.

При цьому судами правомірно відхилено доводи позивач щодо автоматичного продовження Договору оренди на підставі частини 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у зв'язку з тим, що термін дії спірного договору закінчився 27.12.2014, оскільки листом за вих. № 062/07/19-439 від 19.01.2015 відповідач-1 повідомив позивача про припинення Договору оренди та необхідність повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI від 15.12.2009 (1759-17) , термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

За змістом пункту 5 Перехідних положень, вони поширюються на договори укладенні до набрання чинності цим законом (30.12.2009), тоді як спірний договір було укладено 29.12.2011.

В частині 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України від 15.12.2009 № 1759-VI (1759-17) ) передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Судами встановлено, що перед укладанням договору оренди, а саме, 01.12.2011, вже після внесення змін у законодавство щодо терміну договору оренди, позивач звернувся до Головного управління комунальної власності м. Києва з листом за вих. № 38 від 01.12.2011, в якому просив продовжити дію договору оренди до 3 (трьох років), на умовах попередніх договорів оренди (Договір оренди № 73 від 13.10.2008) підземного пішохідного переходу, зокрема, за адресою: вул. Мельникова, б/н ст. м. "Лук'янівська", а отже менший термін договору запропонований позивачем і погоджений сторонами, тому визначений сторонами строк договору не можн бути змінений у судовому порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що орендар, користуючись правом наданим наведеними нормами запропонував менший термін дії договору ніж встановлено ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а орендодавець підписавши договір погодив таку пропозицію. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для внесення змін до договору за рішенням суду та правомірно відмовили у позові.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Крім цього, всі доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів у даній справі відсутні, а тому касаційна скарга ТОВ "Девілон Груп" залишається без задоволення, при цьому судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/29626/14 залишити без змін.