Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Поліщука В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу УПФУ України в м. Сумах

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 в частині відмови щодо кредиторських вимог УПФУ України в м. Сумах у сумі 40 134,60 грн та в частині припинення провадження по справі щодо кредиторських вимог УПФ України в м. Сумах по справі № 920/137/13-г за заявою Компанії Айвекс Інк. про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш",-

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.01.2015 у справі № 920/137/13-г (суддя Костенко Л.А.) визнано поточні вимоги кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника ПАТ "Будшляхмаш" в розмірі 971073,61 грн. з включенням до 4 черги реєстру вимог кредиторів. В задоволенні вимог в розмірі 40134,60 грн. - відмовлено.

Провадження у справі № 920/137/13-г в частині вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про включення кредиторських вимог в сумі 682156,76 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів - припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від

05.03.2015 по справі № 920/137/13-г / колегія суддів у складі : Шутенко І.А., Кухар В.І., Плахов О.В./ ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі УПФУ України в м. Сумах просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 в частині відмови щодо кредиторських вимог УПФУ України в м. Сумах у сумі 40 134,60 грн та в частині припинення провадження по справі щодо кредиторських вимог УПФ України в м. Сумах по справі № 920/137/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги управління з відшкодування пільгових пенсій за жовтень 2015 за списком №1 та № 2 в сумі 40134,60 грн. та в частині припинення провадження у справі в частині вимог УПФ України в м. Сумах про включення кредиторських вимог в сумі 682156,76 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів, посилаючись на те, що оскаржувані судові акти постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ліквідаційна процедура по даній справі про банкрутство ПАТ "Будшляхмаш" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній після 19.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.01.2013 порушено провадження по справі № 920/137/13-г, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою господарського суду від 16.09.2014 по справі № 920/137/13-г боржника - Публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ковезу А.І.

В ході ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПАТ "Будшляхмаш" до господарського суду Сумської області від кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах надійшла заява № 22271/11-11 від 27.10.2014 про визнання грошових вимог в розмірі 1011208,21 грн. та включення кредиторських вимог в сумі 682156,76 грн. до шостої черги в реєстр вимог кредиторів.

Господарським судом Сумської області частково задоволено наведену заяву та визнано поточні вимоги кредитора в розмірі 971073,61 грн. з включенням до 4 черги реєстру вимог кредиторів.

Відмовляючи в задоволенні вимог в розмірі 40134,60 грн та припиняючи провадження у справі № 920/137/13-г в частині включення кредиторських вимог в сумі 682156,76 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів суд першої інстанції виходив з того, що вимоги в сумі 40134,60 грн заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах за період, який настав після визнання боржника банкрутом, отже задоволенню не підлягають, а вимоги в сумі 682156,76 грн вже розглядались як конкурсні, отже їх розгляд підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Харківський апеляційний господарський суд переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 99 - 101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін, прийшов до правильного висновку, що ухвала Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 в частині відмови щодо кредиторських вимог УПФУ України в м. Сумах у сумі 40 134,60 грн та в частині припинення провадження по справі щодо кредиторських вимог УПФ України в м. Сумах по справі № 920/137/13-г прийнята у відповідності до вимог ГПК України (1798-12) та вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 ст. 38 Закону про банкрутство встановлено, що з дня

прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

В ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство (2343-12) , отже у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Отже, заборгованість, заявлена Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, № 2 за період з 17.01.2013 (порушення провадження у справі про банкрутство) по 16.09.2014 (прийняття постанови про визнання боржника банкрутом) в розмірі 971073,61 грн. правомірно визнана як поточна та включена, у відповідності до статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до четвертої черги реєстру вимог кредиторів "Будшляхмаш".

Висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд про те, що заборгованість, заявлена Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, № 2 в період з 16.09.2014 по 25.10.2014, з огляду на вище наведені вимоги Закону, не є поточною, оскільки виникла після прийняття постанови господарським судом першої інстанції про визнання боржника банкрутом, відповідає вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 № 6/108-09, від 08.04.2014 № 10/Б-711, № 6/108-09, від 13.05.2014 № 5021/321/12, а також Вищого господарського суду України від 23.10.2013 у справі № 5021/1639/2011, від 28.05.2013 у справі № 11/Б-1042(377/7-10) та від 15.01.2014 у справі № 6/156-06.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.12.2013 по справі № 920/137/13-г у задоволенні заяви № 30172/13-10 від 11.11.2013 Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання кредиторських вимог на суму 682156,76 грн. до боржника ПАТ "Будшляхмаш" було відмовлено, у зв'язку з тим, що заява УПФ з кредиторськими вимогами до боржника подана до суду після закінчення строку, встановленого для їх подання, який є граничним і поновленню не підлягає.

Оскільки наведені вимоги є конкурсними, відповідно до статей 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону що діяла до 19.01.2013) і є погашеними в силу Закону (ч. 2 ст. 14 цього Закону), то висновок судів попередніх інстанцій про припинення провадження в частині рогляду вимог УПФ України в м. Сумах в розмірі 682156,76 грн, на підставі ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідає вимогам Закону.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та ухвала Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 по справі про банкрутство ПАТ "Будшляхмаш" постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції та апеляційній постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-10 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 в частині відмови щодо кредиторських вимог УПФУ України в м. Сумах у сумі 40 134,60 грн та в частині припинення провадження по справі щодо кредиторських вимог УПФ України в м. Сумах по справі № 920/137/13-г - залишити без змін.