Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Мачульського Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі господарського суду м. Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Крук Олег Володимирович про стягнення 10 393, 70 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: П'ятецька Я.І. (представник за дов. від 01.07.2015 № 067-11/15),

третьої особи: не з'явився

ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 10 393,70 грн. витрат в порядку регресу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2015 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015, позов задоволено з огляду на обгрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 520, 521, 528 ЦК України, положення ЗУ "Про страхування" (85/96-ВР) , п.3 ст. 84 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2008 між ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) та Ілючок Ганною Євгенівною (страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту № ROXXAN21290122, за умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Daewoo Nexia", реєстраційний номер ВК9641АК, строк дії якого продовжувався відповідно до п. 9, зокрема з 30.01.2013 по 29.01.2014, про що свідчать меморіальні ордери.

09.08.2013 у селищі Деражне Костопільського району по вулиці Шевченка, сталася ДТП за участю мотоцикла ИЖ АЗ, реєстраційний номер 8686РВд, під керуванням Крук О.В. та автомобіля "Daewoo Nexia", реєстраційний номер ВК9641АК, під керуванням Ілючок Валерія Степановича, що підтверджується довідкою ВДАІ Костопільського РВ УМВС України в Рівненській області № 9246305 про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 20.08.2013 у справі № 564/2095/13-п встановлено, що в діях Крук О.В. вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд керуючись ст. 22 КУпАП, звільнив Крук О.В. від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Згідно Звіту № 16007 про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Daewoo Nexia", реєстраційний номер ВК9641АК, з урахуванням ПДВ складає 11 685, 90 грн.

ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" страховим актом № И-2918 від 10.09.2013 визнало нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 11393,70 грн., на підставі чого виплатило Ілючок Г.Є. майнове відшкодування у розмірі 11393,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2953 від 18.09.2013.

Цивільно-правова відповідальність водія Крук О.В., який є винним у ДТП, була застрахована ТДВ "Страхове товариство "Домінанта", поліс серії АС № 3606809, ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000, 00 грн., по майну - 50 000, 00 грн., франшиза становить 1 000, 00 грн., строк дії поліса з 08.08.2013 по 07.10.2013.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування за фактичні витрати страхувальнику до ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" перейшло право вимоги до відповідальної особи. При цьому, в законі не передбачено певного періоду часу протягом якого страховик має право в порядку регресу звернутися до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Крук О.В. застрахована ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" то відповідальною особою перед ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" за відшкодування страхової виплати є ТДВ "Страхове товариство "Домінанта".

22.10.2014 ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" з претензією № 22-10/02-05 про сплату страхового відшкодування у розмірі 11 393, 70 грн., у відповідь на яку ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" листом № 1512 від 29.10.2014 відмовило ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" у виплаті страхового відшкодування на підставі п. п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки останній звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування більш ніж через один рік з моменту скоєння ДТП.

Відповідно до ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, наряду з іншим і неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 37.1.4 Зкону ).

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, ст. 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" поширюються на страхувальника, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 6 ст. 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду, з огляду на що висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, про що свідчать його постанови від 07.08.2012 у справі № 12/207 та від 25.02.2015 у справі № 910/177/14.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 910/27491/14 залишити без змін.