922/905/15 Про повернення в натурі територіальній громаді міста в особі міської ради безпідставно набуте майно - 30.07.2015 Прийняття

У лютому 2015 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Дара-Прогрес", просила зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,3106 га, яка розташована по вул. Морозова, 6 у м. Харкові та стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна у розмірі 433 057,59 грн. (а.с. 4-8).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на приписи ст. ст. 1212- 1215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2015 року (суддя Інте Т.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року (головуючий Слободін М.М., судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) (а.с. 191-200) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 97-102).

Оскаржені судові акти мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 433 057,59 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову (а.с. 210-216).

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати № 03-05/1275 від 21.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач) (а.с. 207).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року касаційну скаргу Харківської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2015 року (а.с. 208-209).

У судове засідання 30.07.2015 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 10296806 від 04.10.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на нежитлові будівлі літ. "Я-1" загальною площею 295,6 кв.м; літ. "Ю-2" загальною площею 436,3 кв.м; нежитлове приміщення № 2 в літ. "К1-1" загальною площею 336,0 кв.м; нежитлове приміщення № 1 в літ. "К1-1" загальною площею 222,4 кв.м належить приватному підприємству "Дара-Прогрес" (а.с. 34-35).

18.11.2014 року Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки по вул. Морозова, 6 у м. Харкові, за результатами якої складено акт (а.с. 13-14).

Згідно зазначеного акту відповідач з 03.10.2013 року і по теперішній час використовує земельну ділянку без оформлення права власності або користування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Як зазначалось вище та встановлено судами, згідно договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, приватне підприємство "Дара-Прогрес" є власником нежитлових будівель літ. "Я-1" загальною площею 295,6 кв.м; літ. "Ю-2" загальною площею 436,3 кв.м; нежитлових приміщень № 2 в літ. "К1-1" загальною площею 336,0 кв.м; № 1 в літ. "К1-1" загальною площею 222,4 кв.м, які розташовані на земельній ділянці за адресою: вул. Морозова, 6, м. Харків.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 03.10.2013 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 03.10.2013 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Судами встановлено, що відповідач, набувши право власності на вищезазначене нерухоме майно фактично користується, у зв'язку з цим, земельною ділянкою, без якої існування нерухомого майна та його експлуатація є неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи те, що наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомості, належного на праві власності приватному підприємству "Дара-Прогрес" унеможливлює використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних потреб або інших цілей, а вимога про зобов'язання відповідача у примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності на вказані будівлі, гарантованого статтею 41 Конституції України, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання приватного підприємства "Дара-Прогрес" повернути в натурі спірну земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка не є такою, що набута безпідставно у розумінні приписів ст. 1212 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необгрунтованість позову і в частині стягнення з відповідача доходів отриманих від такого майна.

Крім того, як зазначено місцевим та апеляційним господарськими судами, Харківською міською радою не доведено отримання приватним підприємством "Дара-Прогрес" реального доходу у розмірі 433 057,59 грн.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.