855/271/19 Про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії - 15.07.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.) від 10 листопада 2015 року,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просив суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Львівській області, яка виразилася у відмові включити до вислуги років позивача для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22 серпня 2002 року по 09 лютого 2009 року;

1.2. зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області зарахувати позивачу до вислуги років вищевказаний стаж роботи;

1.3. зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років з 10 лютого 2009 року по 31 березня 2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22 серпня 2002 року по 09 лютого 2009 року;

1.4. зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату відпускних, лікарняних, премій з 10 лютого 2009 року по 31 березня 2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22 серпня 2002 року по 09 лютого 2009 року.

2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем порушено його право на включення до вислуги років періоду роботи в органах Державної митної служби на посадах державного службовця, так як це передбачено пунктом "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) .

2.1. Позивач вважає, що дане порушення призвело до недоплати йому надбавки за вислугу років, відпускних, лікарняних та премій.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року №813/1807/15 позов задоволено повністю.

3.1 Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Львівській області, яка виразилась у відмові включити до вислуги років позивача для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 року по 09.02.2009 року.

3.2. Зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 р. по 09.02.2009 року.

3.3. Зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області здійснити позивачу надбавки за вислугу років з 10.02.2009 року по 31.03.2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 р. по 09.02.2009 року.

3.4. Зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату відпускних, лікарняних, премій з 10.02.2009 року по 31.03.2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 року по 09.02.2009 року.

4. Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) , передбачені гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад стосовно практичної реалізації норм пункту "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) .

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року апеляційні скарги ГУ ПФУ у Львівській області та ГУ ДФС у Львівській області задоволені.

5.1. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 813/1807/15 скасована.

5.2. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

6. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на день подання позову до суду ще не набув права на пенсію на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) і продовжує працювати, то відсутні підстави для зарахування стажу для призначення пенсії по вислузі років.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

7. 23 листопада 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, якою він просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року.

8. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки і твердження суду апеляційної інстанції суперечать матеріалам справи і є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

9. У касаційній скарзі скаржник вказує, що Львівським апеляційним адміністративним судом при постановленні рішення по справі не взято до уваги, що до правовідносин, які виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для військовослужбовців та інших осіб, то такі ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших нормативно-правових актах.

10. Одночасно скаржник зазначає, що врахування спірного стажу до його вислуги років впливає не тільки можливість скористатися правом на зарахування стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугою років, але на виплату надбавки, нарахування відпускних, лікарняних та премій.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року.

12. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VІІІ).

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. 18 січня 2018 року вказана касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. 05 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою.

Позиція інших учасників справи

17. 25 грудня 2015 року ГУ ДФС у Львівській області направлено заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, де просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року без змін. В обґрунтування поданих заперечень відповідач погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 через відсутність права на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

18. Третя особа - ГУ ПФУ у Львівській області своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

19. Судом першої інстанції встановлено, що записами у трудовій книжці підтверджується перебування ОСОБА_1 на посадах в органах Державної податкової служби. Перед поступленням на службу в міліцію, він працював: з 22 серпня 2002 року по грудень 2005 року - на посаді старшого державного інспектора управління дослідних перевірок ГВПМ ДНІ у м. Львові; з грудня 2005 року по березень 2007 року - на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи ДГП у м. Львові; з березня 2007 року по 09 лютого 2009 року - на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора зонально-лінійного відділу управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби ДПА у Львівській області, з якої й був переведений на службу до органів податкової міліції ДПА у Львівській області.

20. Наказом ГВПМ ДПІ у м. Львові від 26.02.2003 № 59-0 позивачу присвоєне звання інспектора податкової служби 2 (другого) рангу.

21. 27.06.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міндоходів у Львівській області з проханням повідомити, чому до його вислуги років не був зарахований стаж роботи у державній службі у вищезазначений період з 22.08.2002 року по 09.02.2009 року відповідно до вимог пункту "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 (393-92-п) року. Просив вжити заходів по усуненню вищезгаданого порушення мого права, включивши до його вислуги років у календарному обчисленні стаж роботи на посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора управління дослідчих перевірок ГВПМ ДГП у м. Львові та головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно - перевірочної роботи ДШ у м. Львові, а також головного державного податкового ревізора- інспектора зонально-лінійного відділу управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби ДПА у Львівській області.

22. 11.07.2014 позивач одержав відповідь за № 16819/10/13-01-04-01-37/369, якою йому було відмовлено у включенні до календарної вислуги років для призначення пенсії час роботи в митних органах через те, що не затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

23. 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління ДФС у Львівській області із вищевказаного питання, оскільки дізнався, що ВПС ПМ УП ГУ ДФС у Львівській області здійснено зарахування окремим працівникам СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області та колишнім і діючим працівникам ОУ ГУ Міндоходів у Львівській області до вислуги років їх час роботи в державних органах.

24. 20 березня 2015 року позивач одержав відповідь за № 1565/10/13-01-04-01-37, якою йому, незважаючи на здійснення відповідних зарахувань окремим діючим та колишнім працівникам податкової міліції, знову було відмовлено у включенні до календарної вислуги років для призначення пенсії час роботи в митних органах.

Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

26. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

27. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

28. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

30. Суть даного спору полягає у належності стажу позивача на посадах в органах Державної податкової служби за період з 22 серпня 2002 року по лютий 2009 року (на посаді старшого державного інспектора управління дослідних перевірок ГВПМ ДНІ у м. Львові; на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи ДГП у м. Львові; на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора зонально-лінійного відділу управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби ДПА у Львівській області, з якої й був переведений на службу до органів податкової міліції ДПА у Львівській області) до стажу служби в податковій міліції, який надає право позивачу на надбавку за вислугу років.

31. Задовольняючи позовну заяву в повному обсязі суд першої інстанції погодився із доводами позивача у позовній заяві та виходив з того, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу". Зазначеним законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цієї статті. А розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 503-р (503-97-р) до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.

32. В той же час судом першої інстанції встановлено, що наказом ГВПМ ДПІ у м. Львові від 26.02.2003 № 59-0 позивачу присвоєне спеціальне звання "Інспектора податкової служби 2 (другого) рангу". Записами у трудовій книжці також підтверджується, що позивачу також присвоювалися чергові спеціальні звання "Інспектор податкової служби І рангу" наказом від 07.11.2006 № 151-0 та "Радник податкової служби ІІІ рангу" наказом від 03.11.2008 № 455-0.

33. У період з 22 серпня 2002 року по лютий 2009 року статус службових осіб державних податкових інспекцій визначався нормами Закону України "Про державну податкову службу" від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ (509-12) (у відповідних редакціях).

34. Статтею 15 вищевказаного Закону визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, положення про які та порядок про їх присвоєння затверджується Кабінетом Міністрів України:

головний державний радник податкової служби,

державний радник податкової служби I рангу,

державний радник податкової служби II рангу,

державний радник податкової служби III рангу,

радник податкової служби I рангу,

радник податкової служби II рангу,

радник податкової служби III рангу,

інспектор податкової служби I рангу,

інспектор податкової служби II рангу,

інспектор податкової служби III рангу.

35. Отже позивач в період з 22 серпня 2002 року по лютий 2009 року працював на посадах органів державної податкової служби, на яких присвоювалися спеціальні звання. А відтак, посади які займав позивач не віднесено до категорії посад державних службовців на підставі розпорядження КМУ від 12.09.1997 року № 503-р (503-97-р) .

36. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належність посад, які позивач займав у податкових органів, до посад державних службовців, що надає право позивачу на призначення пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу".

37. Колегія суддів зауважує, що склавши помилковий висновок про належність посад, які займав позивач в органах ДПС у спірний період, до посад державної служби суд першої інстанції не звернув уваги, що державна служба не включається до стажу служби в податковій міліції. Судом помилково ототожнено поняття "державна служба" та "час роботи в державних органах".

38. Суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин норми, які позивачем було покладено в основу позову у якості правової підстави - пункт "и" частини 1 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) та абзац 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічмаманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин)

39. Відповідно до пункту "и" частини 1 статті 17 вищевказаного Закону, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи [] податкової міліції [] згідно з переліками посад, затверджуваними [] Державною податковою адміністрацією України [].

40. Абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

41. Верховний Суд зазначає, що вищевикладеними нормами на момент звернення позивача із даним позовом до суду врегульовувалося питання розрахунку стажу служби, яка надає право військовослужбовцям (прирівняним до них особам) на пенсію за вислугою років.

42. Однак, колегія суддів звертає увагу, що суть спору полягала у визначенні стажу служби працюючого працівника податковій міліції, виходячи із якого останній мав би право на надбавку за вислугу років, розмір якої впливає на інші складові грошового забезпечення.

43. Судами попередніх інстанцій не встановлено, які посади займав позивач під час проходження служби в податковій поліції та який розрахунок стажу для надбавки за вислугу років був проведений відповідачем.

44. У зв`язку із неповним встановленням обставин у справі судами попередніх інстанцій не було визначено та застосовано до спірних правовідносин ревалентного законодавства, яким визначено статус працівників податкової міліції, право позивача на надбавку за вислугу років, порядок розрахунку стажу служби для встановлення надбавки за вислугу років тощо.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

45. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на неповне з`ясовання обставини у справі, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим не з`ясувано дійсний зміст спірних правовідносин і має наслідком неправильне застосування норм матеріального права, що у підсумку призвело до ухвалення незаконного рішення.

46. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

47. Обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення даної справи судами в оскаржуваних рішеннях не встановлені: 1) які посади позивач займав під час проходження служби в податковій поліції; 2) чи передбачено право позивача на надбавку за вислугу років; 3) розрахунок стажу для надбавки за вислугу років, якщо він був проведений відповідачем; 4) який порядок визначення стажу служби для надбавки за вислугу років, 5) які види служби та періоди часу зараховуються до вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років тощо.

48. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

49. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому оспорюване рішення ухвалене з порушенням Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо законності і обґрунтованості, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.