Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "Норвік Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року у справі № 911/5484/14 Господарського суду Київської області за позовом Фермерського господарства "Мрія" до ТОВ "Норвік Україна" про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками за участю представників сторін:

позивача - Родіна Т.М. дов. від 04.02.2014 р., Храпаль М.В. дов. від 05.01.2015 р.,

відповідача - Титорчук С.Ф. дов. від 05.06.2015 р.,

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року (суддя - Лутак Т.В.) позовні вимоги Фермерського господарства "Мрія" задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" усунути перешкоди в користуванні Фермерському господарству "Мрія" земельними ділянками шляхом звільнення самостійно зайнятих земельних ділянок загальною площею 10,335 га, а саме, частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га, та земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" привести земельні ділянки загальною площею 10,335 га, а саме, частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га, та земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у відповідний придатний для використання стан за цільовим призначенням, звільнивши від належного йому майна, в тому числі споруд та будівель шляхом їх знесення за власний кошт. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" на користь Фермерському господарству "Мрія" (08105, Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Кільцева, будинок 17-А, ідентифікаційний код - 20591954) 2 436 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. (судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Норвік Україна", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні прозову, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржувані рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.1999 року Фермерському господарству "Мрія" в особі голови Ніколаєвої Світлани Дмитрівни для ведення селянського фермерського господарства рішенням Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області було надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га, на підставі чого видано Державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 року.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 2019 від 18.03.2010 "Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам Фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради" вирішено: припинити право постійного користування Фермерського господарства "Мрія" в адміністративних межах Горенської сільської ради на земельну ділянку загальною площею 22,4117,05 га, що перебувала в постійному користуванні Фермерського господарства "Мрія"; передати земельні ділянки загальною площею 22,4117 га безоплатно у власність 5-ти громадянам України - членам Фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району; виготовити державні акти 5-ти громадянам України - членам Фермерського господарства "Мрія", на право власності на землю для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради.

Згідно статуту Фермерського господарства "Мрія" особи, які набули земельні ділянки на праві власності для ведення фермерського господарства є членами Фермерського господарства "Мрія".

До земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача належать земельна ділянка з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007, площею 25,5422 га, згідно Державного акту ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001, а також земельні ділянки, які належать згідно Державних актів на право власності його членам загальною площею 7,4020 га з кадастровими номерами 3222482400:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2011 року між Фермерським господарством "Мрія" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" (повірений) було укладено договір доручення № 21/03-1Д, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався від імені позивача вчинити комплекс необхідних правочинів для облаштування на належній позивачу земельній ділянці зони зеленого відпочинку, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій.

Відповідно до п. 2.2 договору доручення в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 року договір укладено строком до 31.12.2013 року.

Згідно ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Таким чином, припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов'язків його учасників та умов, які складають зміст договору.

Строк дії договору доручення № 21/03-1Д від 21.03.2011 року закінчився 31.12.2013 року.

Судами встановлено, що будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні, жодних інших договорів, окрім договору доручення № 21/03-1Д від 21.03.2011 року, надано не було.

08.05.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у Київській області, Києво-Святошинському районі, в адміністративних межах Горенської сільської ради, про що складено акт № 04-19/23.

В результаті обстеження земельної ділянки встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 10,335 га в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Вказана земельна ділянка огороджена залізобетонним парканом та має двоє металевих воріт для входу/виходу. Документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки керівником або вповноваженими/довіреними особами відповідача не надано, що є порушенням п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України. З виїздом на земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, з представником відповідача виконавчим директором Коробовим В'ячеславом Володимировичем, перевіркою було встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміщені: прохідна з вертушкою, будівля Міні-Бар, дерев'яний майданчик біля літнього кафе, навіс над печами (хліб-лаваш), літнє кафе (навіс, кухня, бар), роздягальня з душовим піддоном № 1, будівля Бікіні-Бар (заготовочна, бойлерна, кухня, бар, обідня зала), навіс-шезлонг (6 шт.), роздягальня з душовим піддоном № 2, громадський туалет на 5 місць, металевий склад, огорожа металева з воротами, зовнішнє освітлення, дерев'яні доріжки, стійки під парасольки (165 шт.), вигрібні ями (4 шт.), мобільні будиночки (5 шт.), майданчик для стоянки автомобілів з в'їздом до центрального входу. 14.05.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було видано припис № П22/79 щодо усунення виявлених в ході перевірки порушення земельного законодавства до 30.05.2014 року .

За результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до наявних у справі матеріалів вказаної перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Київській області встановлено, що відповідач самовільно займає земельні ділянки площею 10,335 га (кадастровий номер 3222482400:03:008:5007 - 25,5422 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0075 - площею 0,9211 га, кадастровий номер 3222482401:03:008:0076 - площею 4,3659 га, кадастровий номер 3222482401:03:008:0077 - площею 2,115 га), що є порушенням статей 125, 126, п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

З матеріалів справи вбачається, що Державна інспекція сільського господарства в Київській області при проведенні позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства діяла в межах повноважень, визначених законом, а матеріали перевірки підтверджують факт вчинення таких правопорушень як самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем щодо користування земельною ділянкою загальною площею 10,335 га відсутні, рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) на користь відповідача не приймалося.

За таких обставин, відповідач використовує земельну ділянку без відповідних правових підстав, визначених положеннями статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Крім того, апеляційним господарським судом відзначено, що порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 за № 244 (z1330-11) , згідно пунктів 2.1 - 2.3 якого підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 11 від 28.01.2015 відділом містобудування та архітектури паспорти прив'язки тимчасових споруд в с. Горенка по вул. Радгоспна ТОВ "Норвік Україна" не видавалися.

Згідно з пунктом 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені ст. 212 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, особа, якій надано дозвільні документи на розміщення об'єкту торгової точки (тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) у будь-якому випадку повинна узгодити розміщення тимчасової споруди з власником земельної ділянки, а тому наявність рішення органу місцевого самоврядування про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності або паспорта прив'язки тимчасової споруд не надає відповідачу право використовувати спірну земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості та доведеності своїх позовних вимог належними доказами відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, оскільки спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою і, в силу приписів ст. 212 Земельного кодексу України, підлягає поверненню її користувачу - Фермерському господарству "Мрія".

Інші доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права вже були предметом дослідження судів та їх переоцінка у відповідності з ст. 111-7 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 911/5484/14 залишити без змін.