Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Євсікова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від Львівського апеляційного господарського суду 21.05.2015 у справі Господарського суду № 914/106/15 Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-тепловодосервіс" про стягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Єгоров В.С.; - відповідача Гелемей Ю.М.; Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Євсікова О.О. від 28.07.2015 № 02-05/530 розгляд справи № 914/106/15 Господарського суду Львівської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Євсіков О.О.

06.01.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-тепловодосервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 256 424, 21 грн., пені у розмірі 67 881, 93 грн., інфляційних втрат у розмірі 108 632, 25 грн. та 3% річних у розмірі 26 420, 62 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 у справі № 914/106/15 (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-тепловодосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 67 881, 93 грн., інфляційні втрати у розмірі 108 632, 25 грн. та 3% річних у розмірі 26 420, 62 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 914/106/15 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий суддя, судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 у справі № 914/106/15 в частині стягнення пені у розмірі 67 881, 93 грн., та в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто пеню у розмірі 33 940, 96 грн.; в іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2015 у справі № 914/106/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 914/106/15 в частині зменшення пені, та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням того, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постанову суду апеляційної інстанції у даній справі оскаржує лише в частині зменшення розміру пені, касаційною інстанцією здійснюється перегляд лише в оскаржуваній частині.

Так, приймаючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%, виходячи з того, що товариство знаходиться у тяжкому фінансовому стані; відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу за укладеним договором; природний газ за договором № 13/2843-ТЕ-21 від 28.12.2012 використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, та які розраховуються за тепло несвоєчасно і не в повному обсязі; позивач не надав доказів понесення збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги обставини справи, Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належної до сплати пені, використовуючи надане суду право п. 3 ст. 83 ГПК України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, з огляду на нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи, відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судом обставин та підстав для зменшення пені, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 111-7 ГПК України.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 914/106/15 залишити без змін.