923/285/15 Про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ та визнання безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора до Боржника - 29.07.2015 Прийняття

Коваленка В.М. - головуючого, (доповідач у справі), Катеринчук Л.Й., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову від 05.05.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/285/15 господарського суду Херсонської області

за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон" про банкрутство розпорядник майна арбітражний керуючий Акопян Г.Г.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" - Бондаренко Д.Ю., довір.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.02.2015 у справі № 923/285/15 прийнято до розгляду заяву публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон" (далі - ТОВ "Компанія Астон", Боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.03.2015 (суддя Пригуза П.Д.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Астон", визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 264 991 524,42 грн., з яких: 87 554 534,96 грн. заборгованість по кредиту, 71 253 грн. - судові витрати; 101 772 418,61 грн. - заборгованість по платі за кредит (відсотки); 75 593 317,86 грн. - пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Компанія Астон", розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Акопяна Г.Г., справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Не погодившись із цією ухвалою суду, ТОВ "Компанія Астон" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2015, провадження у справі № 923/285/15 - припинити.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 (головуючий суддя - Пироговський В.Т., судді: Філінюк І.Г., Лавриненко Л.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2015 скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2015, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2015 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Компанія Астон" звернулось до Вищого господарського суду з запереченнями на касаційну скаргу Банку та просить залишити без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 з підстав, викладених у поданих запереченнях.

Заслухавши пояснення представника Банку, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Астон" суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ознак неплатоспроможності Боржника та підстав для порушення справи про банкрутство, оскільки заявлені Банком за кредитним договором № 2А238Д від 11.08.2008 грошові вимоги є безспірними у розумінні ч.3 ст.10 Закону про банкрутство. Крім того, місцевий суд встановив, що грошові вимоги ініціюючого кредитора не забезпечені заставою майна боржника.

Скасовуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі на підставі п. 11 ст. 83 Закону про банкрутство, апеляційний суд виходив з відсутності ознак неплатоспроможності боржника, необхідність яких передбачена нормами ст. 1, ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що подана ПАТ КБ "ПриватБанк" заява про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Астон" не відповідає вимогам Закону про банкрутство (2343-12) , оскільки заявлені Банком грошові вимоги забезпечені заставою, а вартість переданого в заставу майна повністю забезпечує заявлені вимоги ініціюючого кредитора.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що судом було недостатньо досліджено питання відносно заставного майна та залишено поза увагою відсутність доказів надання Боржником Банку заставних прав. Крім того, заявник касаційної скарги вважає, що на дату подання заяви про порушення справи про банкрутство вартість заставного майна не забезпечувала погашення заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору № 2А238Д від 11.08.2008.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судом обставин справи.

Відповідно до ст.11 Закону про банкрутство до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог (і в частині їх розміру) приписам ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюється у підготовчому засіданні, яке проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами при розгляді заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Астон" встановлено наступне.

Між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Компанія Астон" укладено кредитний договір № 2А238Д від 11.08.2008, за яким Боржник отримав кредит в іноземній валюті - 3 267 000 доларів США, зі строком повернення кредиту до 25.08.2010.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2014 у справі № 910/6002/14 стягнуто з ТОВ "Компанія Астон" на користь Банку 3 267 000 доларів США заборгованості по кредиту; 3 797 524,50 доларів США заборгованості по процентам; 2 820 680,50 доларів США пені; а також 71 253 грн. судового збору, та 23.06.2014 видано відповідний наказ.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 44112542 від 23.07.2014 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного судового наказу. Матеріали справи свідчать, що кошти на виконання наказу суду з боржника не стягнуті.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання ТОВ "Компанія Астон" зобов'язань за кредитним договором, між Боржником та Банком укладений договір застави майнових прав на нежитлове приміщення № 2А238Д-ДЗ від 18.02.2009, відповідно до якого ТОВ "Компанія Астон" надало в заставу Банку майнові права на нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу майнових прав №17-1 від 11.08.2008, укладеному заставодавцем з ТОВ "ОФПРОДИВ", а саме: на приміщення секції "А" у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-А (Товар). При цьому, після отримання заставодавцем Товару, він стає предметом застави.

У пунктах 2,3 договору сторони погодили, що заставою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Компанія Астон" по поверненню кредиту, сплати процентів, пені і штрафу (при порушенні заставодавцем будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту). При цьому, максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 9 801 000 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на дату проведення розрахунків.

Згідно із п.14.10.3 договору, у разі порушень заставодавцем умов кредитного договору або договору застави Банк має право звернути стягнення на предмет застави, незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором. Пунктом п.30 вказаного договору передбачено, що застава за договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Термін дії договору встановлений до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього (п.29 договору).

Крім того, сторони уклали договір № 2А238Д/Д3/Ц від 18.02.2009 відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ КБ "ПриватБанк" (Новий кредитор) отримало право вимоги на вказані у договорі застави нежитлові приміщення від ТОВ "ОФПРОДИВ", згідно договору купівлі-продажу майнових прав №14-1 від 11.08.2008, укладеному ТОВ "ОФПРОДИВ" та ТОВ "Компанія Астон".

Пунктом 5 договору цесії визначено, що останній набуває чинності, зокрема, у випадку порушення ТОВ "Компанія Астон" якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором № 2А238Д від 11.08.2008 або договором застави. Відступлення права вимоги підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України (п. 9 договору).

Згідно пунктів 6, 10 договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Дострокове розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вище договори на момент звернення Банку до суду із заявою про порушення справи про банкрутство є чинними.

За таких умов, як правомірно зазначив апеляційний суд, скасовуючи ухвалу про порушення провадження у справі, за умови чинності договорів застави та відступлення права вимоги, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів передачі Банку предмету застави, а також документів, що підтверджують передачу новому кредитору за договором цесії право вимоги на предмет застави, не підтверджують висновок суду про те, що вимоги Банку не забезпечені заставою майна Боржника.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішення суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" у встановленому договором та законом порядку намагалось отримати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави; матеріалами справи не підтверджується вчинення Банком дій, направлених на реалізацію наданого йому договором цесії права вимоги нежитлових приміщень, вказаних у договорі застави від 18.12.2009, і ці дії не призвели до задоволення вимог ініціюючого кредитора.

Посилання Одеського апеляційного господарського суду, зокрема, на норми ч. 3 ст. 10, ч. 7 ст. 16, п. 11 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство слід визнати вірними, оскільки саме у підготовчому засіданні господарським судом перевіряється обґрунтованість вимог заявника не тільки щодо наявності зальних ознак безспірних вимог до Боржника (судове рішення, що набрало законної сили, постанова про відкриття виконавчого провадження і т.д.), але й стосовно того, що такі грошові вимоги не забезпечені заставою майна Боржника, тобто підтвердженість матеріалами справи статусу кредитора у розумінні положень п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство.

Встановлення зазначених обставин необхідно, оскільки згідно ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.

Отже, з названої норми та висновків апеляційного суду щодо аналізу договору застави майнових прав та договору цесії, укладених між Банком та Боржником у даній справі, можна зробити висновок, що Банком як ініціюючим кредитором, не доведені обставини про: незабезпеченість його вимог заставою саме майна Боржника; вчинення Банком дій, направлених на реалізацію наданого йому договором цесії права вимоги нежитлових приміщень, вказаних у згаданому договорі застави майнових прав від боржника - ТОВ "ОФПРОДИВ".

Дані обставини є предметом доказування у даній справі, оскільки безпосередньо пов'язані з правами та обов'язками Боржника, а тому касаційний суд погоджується з законним та обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про передчасність порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Астон".

Доводи касаційної скарги щодо заставних прав ПАТ КБ "ПриватБанк" зводяться до оцінки обставин та доказів у справі, тому колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.