Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів: Коваленка В.М., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року Господарського суду Київської області від 09.04.2015 року у справі Господарського суду № 911/1386/15 Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмедгруп" про банкрутство, Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09 квітня 2015 року у справі № 911/1386/15 (суддя Лопатін А.В.) порушено провадження про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Інвестмедгруп" за спрощеною процедурою в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року у справі № 911/1386/15 (головуючий суддя: Шипко В.В., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.) ухвалу Господарського суду Київської області від 09 квітня 2015 року залишено без змін.

Не погодившись із судами попередніх інстанцій, скаржник Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року у справі № 911/1386/15 та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Інвестмедгруп". Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, нормами ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили особою, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Нормами ч. 6 ст. 106 цього ж кодексу встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство (2343-12) .

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (2343-12) .

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство (2343-12) , беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Таким чином, заявник не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.

У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою заявника, оскільки на момент такого звернення він не набув статусу учасника справи про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року у справі № 911/1386/15 скасувати та прийняти нове рішення: припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 09 квітня 2015 року.