740/1894/17 Про визнання протиправними дій УПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного особі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 15.07.2019 Прийняття

на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 11.09.2017 (головуючий суддя Пантелієнко В.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 (колегія суддів у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.)

у справі №740/1894/17

за позовом ОСОБА_1

до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову у проведенні перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої ним 05 травня 2017 року заяви; зобов`язання Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України провести з 15 вересня 2016 року перерахунок у бік збільшення призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із збереженням 90%, включивши до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання матеріальну допомогу на оздоровлення згідно довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області № 03-36/787/17 від 04 травня 2017 року та проводити його виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, за виключенням фактично проведених йому виплат.

2. Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 11.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017, позов задоволено.

3. У поданій касаційній скарзі Ніжинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Ніжинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України, з 15 вересня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VІ від 7 липня 2010 року (2453-17) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 (v004p710-16) року.

5. 05 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, зазначеного у довідці ТУ ДСА України у Чернігівській області від 04.05.2017 № 03-36/787/17.

6. Листом від 12.05.2017 № 2527/04-12 відповідач відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, що матеріальна допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди, з якої обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання, а тому враховувати її немає підстав.

7. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати.

9. Окремо суди попередніх інстанцій взяли до уваги на положення ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що порядок визначення суддівської винагороди регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

11. У той же час, відповідно до положень чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів" матеріальна допомога не входить до суддівської винагороди.

12. Скаржник звертає увагу, що нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) врегульовано відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій. Разом з цим, позивач не має права на призначення пенсії та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, виплата якого передбачена ст. 141 Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

13. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

17. Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

18. У рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий п. 7 мотивувальної частини).

19. Відповідно до ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ) (чинної, на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ; чинної, на момент звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

20. Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України "Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

21. Згідно з нормами ст. 136 Закону № 1402-VIII та ст. 134 Закону № 2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

22. Статтею 141 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

23. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

24. Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

25. За такого правового регулювання, Суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

26. Посилання судів попередніх інстанцій на положення ст. 66 Закону № 1788-XII та ст. 41 Закону № 1058-IV, згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

27. Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 (справа №592/7834/17), від 09.11.2018 (справа №730/567/17) та від 23.11.2018 (справа №727/4730/17) і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазнаного правового висновку.

28. Таким чином, у спірних правовідносинах Пенсійний орган не діяв протиправно.

29. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.

30. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

31. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.