Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року у справі № 904/1146/15 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про стягнення штрафних санкцій,

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 1 081 963,80 грн. та штрафу в сумі 596 358 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання з виконання ремонту вагонів за договором від 08.07.2014 року № ПР/Л-14436/НЮ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 081 963,80 грн. та штраф у сумі 596 358 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року (судді: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 1 % від заявленої позивачем суми.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 08.07.2014 між ДП "Придніпровська залізниця" (замовник) та ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (виконавець) укладено договір № ПР/Л-14436/НЮ, відповідно до умов якого за дорученням замовника виконавець на власній території з використанням власного обладнання, запчастин та матеріалів виконує послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів на умовах ВРЗ, у кількості: лот № 4 - 18 вагонів типу СМВ та надає гарантію на відремонтовані вагони, а замовник повинен прийняти виконані послуги та здійснити оплату на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.3. договору строк надання послуг (2014 рік) - протягом 85 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі вагону у ремонт (зазначених у п. 3.8. договору), який оформлюється після подання заявки замовника, яка є підтвердженнями готовності замовника до прийому та оплати наданих послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів.

Згідно з п. 3.8. договору прийняття вагонів у ремонт оформлюється актом приймання-передачі по формі ЗРУ-25 (з додатком переліку інструменту та інвентарю, які приймаються на зберігання з описом їх стану). Вагони вважаються прийнятими у ремонт з моменту підписання акту приймання-передачі ЗРУ-25 представниками виконавця та замовника. Дата підписання акту приймання-передачі ЗРУ-25 є датою початку надання послуг з КВР пасажирського вагону.

У п. 4.3.1. договору встановлено обов'язок виконавця прийняти вагони від замовника на умовах договору та забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором.

За п. п. 5.1. - 5.2. договору ціни на виконання послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів визначаються на конкурсній основі.

Вартість послуг з КРВ пасажирських вагонів визначається шляхом двостороннього підписання протоколу узгодження цін (Додаток до договору № 1) та не перевищує вартості зазначеної у листі з затвердженою Укрзалізницею ціною послуги з капітально-відновлювального ремонту 1 типу вагону (Додаток до договору № 2), які є невід'ємною частиною договору.

Протоколом узгодження ціни (Додаток № 1) визначено вартість послуги з ремонту одного вагону, що становить 8 519 400 грн. з ПДВ, та загальна вартість послуг - 153 349 200 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.5. договору розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту здавання-приймання послуги з капітально-відновлювального ремонту вагону, при наявності фінансування на відповідні цілі.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, крім того, за прострочення терміну надання послуг понад тридцять календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

На виконання умов договору, позивач передав 18 вагонів в ремонт, зокрема, вагони №№ 04625737, 04625745, 04625778, 04625786 були прийняті в ремонт 25.07.2014 року, про що свідчать акти приймання в ремонт та попереднього зовнішнього огляду вагонів від зазначеної дати.

Тобто, кінцевим терміном виконання ремонту зазначених вагонів №№ 04625737, 04625745, 04625778, 04625786 є 19.10.2014 року.

Згідно з актами здавання-приймання наданих послуг від 05.11.2014 року, 19.11.2014 року, 19.11.2014 року, 10.12.2014 року відповідач виконав ремонтні роботи чотирьох вагонів №№ 04625737, 04625745, 04625778, 04625786 з простроченням.

Предметом даного судового розгляду є вимоги замовника до виконавця про стягнення штрафних санкцій за порушення встановлених договором строків виконання ремонтних робіт.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин прострочення відповідачем зобов'язання за спірним договором з виконання робіт з ремонтну вагонів.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач зобов'язання за спірним договором належним чином не виконав, порушивши встановлені договором строки виконання ремонтних робіт чотирьох вагонів, що підтверджується відповідними актами здавання-приймання наданих послуг, у зв'язку з чим дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача за період з 20.10.2014 року по 10.12.2014 року пені в сумі 1 081 963,80 грн. та штрафу за прострочення виконання робіт понад 30 календарних днів у сумі 596 358 грн.

Водночас, статтею 83 ГПК України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарські суди попередніх інстанцій, стягуючи штрафні санкції у повному обсязі, послались на вказані норми законодавства та зазначили, що всупереч статтям 33, 34 ГПК України відповідач не надав доказів, які можуть звільнити його від відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання з вчасного виконання робіт; не довів інші обставини, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

З огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, суд касаційної інстанції вважає, що за встановлених господарськими судами фактичних обставин та згідно з вимогами чинного законодавства підстав для скасування оскаржених судових рішень в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій немає.

Крім того, звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм при винесені оскарженої постанови в частині відмови у клопотанні про зупинення провадження у справі у зв'язку із зверненням до суду з позовом про визнання недійсним п. 8.2. договору від 08.07.2014 року № ПР/Л-14436/НЮ.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що з урахуванням, зокрема, положення п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, яким передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, такої неможливості не існувало, а тому правомірною є відмова господарського суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 1 081 963,80 грн. та штрафу в сумі 596 358 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року - без змін.