Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: Башинський О.Д., Луценко В.П. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року у справі № 910/27323/14 за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" про визнання договору частково недійсним

У грудні 2014 р. позивач звернувся до суд з позовом про визнання п. 2.4. договору про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних № 32-5 від 29.06.2010, у редакції протоколу розбіжностей, недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 (головуючий - Отрош І.М., судді - Паламар П.І., Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (головуючий - Майданевич А.Г., судді - Федорчук Р.В., Лобань О.І.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 29.06.2010 між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" (замовник) та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" (виконавець) було укладено договір № 32-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги із збирання з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, які накопичуються в зоні обслуговування замовника з дотриманням нормативно-правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах даного договору; замовник створює умови, які забезпечують виконання послуг із збирання і вивезення побутових відходів виконавцем.

Згідно з п. 2.4. договору порядок розрахунків за отримані послуги по збиранню та вивезенню побутових відходів між сторонами договору в частині розщеплення сплати населення за утримання будинків і споруд та прибудинкової території визначається окремою тристоронньою угодою між сторонами та КП ГІОЦ. Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами цього договору.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору № 32-5, п. 2.4. договору сторони доповнили та погодили в редакції, згідно якої 4% з суми, що надійшла на рахунок виконавця за вивезення побутових відходів на умовах даного договору, залишається у замовника на компенсацію витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, про що складається відповідний акт наданих послуг та проводяться розрахунки згідно чинного законодавства.

30.07.2010 між КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва (замовник), комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (виконавець) та КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" (управляюча компанія) укладено договір про надання послуг № 56-5, відповідно до умов якого замовник та управляюча компанія доручають, а виконавець - приймає на себе зобов'язання кожного банківського дня проводити розщеплення платежів, які надійшли на розподільчий рахунок (банківський рахунок, на який надходять кошти від населення за житлово-комунальні послуги для їх подальшого розподілу (розщеплення) та відповідного перерахування згідно чинних розпоряджень КМДА на розрахункові рахунки позивача, відповідача та КП "ГІОЦ") від населення за житлово-комунальні послуги та перераховувати кошти за послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, відповідно до діючих тарифів, згідно з дислокацією, в порядку та розмірах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання п. 2.4. договору, у редакції протоколу розбіжностей, недійсним, позивач посилається на те, що при укладенні договору № 32-5 сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, а саме в частині порядку і підстав збору та обліку платежів, що передбачені п. 2.4. договору, а вартість компенсації за збір та облік платежів в розмірі 4% є додатковим видом оплати послуг, що суперечить положенням ч. 2 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам надання послуг з вивезення побутових відходів. Також посилався на те, що сторони при підписанні протоколу розбіжностей до договору, діяли з перевищенням своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої та шостої ст. 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (частково) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про безпідставність посилання позивача на невідповідність договору в частині обов'язку компенсувати витрати, пов'язані зі збором та обліком платежів від населення ч. 2 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Постановою КМУ № 1070 від 10.12.2008 (1070-2008-п) , адже вказані норми регулюють відносини саме між виконавцем/виробником та споживачем житлово-комунальних послуг, а укладений між сторонами договір регулює відносини між виробником (позивачем) та виконавцем (відповідачем) послуг, а не споживачем, яким відповідач у справі не є. При цьому, в оспорюваному пункті договору сторонами було погоджено саме порядок надання відповідачем послуг зі збору та обліку платежів від безпосередніх споживачів комунальних послуг та їх оплати (відшкодування витрат), а не сам тариф за оплату послуг, які надаються позивачем відповідачу щодо вивезення побутових відходів.

Разом з тим, обґрунтованим є висновок судів про те, що позивачем відповідно до вимог ст. ст. 32- 33 ГПК України не було доведено, що вказаний договір, в редакції протоколу розбіжностей (п. 2.4. договору), було укладено сторонами з перевищенням своїх повноважень, оскільки договір № 32-5 від 29.06.2010 було погоджено Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що відповідає п. 5.2.1. Статуту КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс". При цьому, укладений сторонами протокол розбіжностей, який є невід'ємною частиною договору, було підписано обома сторонами (його окремого погодження не передбачено), а тому правомірним є висновок судів, що такий протокол був погодженим.

Водночас, суди прийшли до правильного висновку, що доводи позивача про те, що сторони не досягли згоди стосовно всіх суттєвих умов договору, а саме: предмету та вартості послуг (відшкодування витрат), які надаються відповідачем позивачу, спростовуються змістом договору, зокрема в редакції протоколу розбіжностей, та не можуть бути підставою для визнання пункту договору недійсним.

Отже, враховуючи викладене, господарські суди прийшли до правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання п. 2.4. договору № 32-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, в редакції протоколу розбіжностей, недійсним.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що апеляційним судом не було досліджено те, що спірний пункт договору було вчинено під впливом обману, що згідно з ст. 230 ЦК України є підставою для його недійсності, то вказані доводи спростовуються висновком апеляційного суду, який прийшов до правомірного висновку, що позивач відповідно до ст. 22 ГПК України вправі змінити підставу позову до початку розгляду справи по суті господарським судом, а не на стадії апеляційного провадження.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що судом не було дотримано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то такі доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Інші доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і вже буди предметом ретельного дослідження та перевірки господарськими судами, а тому підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року у справі за № 910/27323/14 - без змін.