Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України Глігана Сергія Олександровича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі господарського суду № 910/19793/14 міста Києва за позовом Заступника прокурора Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левра" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Малого приватного підприємства "Квіт" про визнання права власності держави на нерухоме майно та витребування майна шляхом вилучення у судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури України: Яговдік С.М. (посвідчення № 029909 від 23.10.2014 року), Міністерства оборони України:Шавейко А.О. (довіреність № 220/519/д від 13.07.2015 року), Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд": Богайчук Д.О. (довіреність № 25 від 20.07.2015 року), Товариства з обмеженою відповідальністю "Левра": Савицький В.І. (довіреність від 30.09.2014 року), Малого приватного підприємства "Квіт": не з'явилися.

18.09.2014 року Заступник прокурора Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левра", в якому просив:

- визнати за Державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване по вул. Бориспільській, 47 у місті Києві;

- витребувати шляхом вилучення від ТОВ "Левра" нежитлове приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване по вул. Бориспільській, 47 у місті Києві;

- витребуване майно передати Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (том 1, а.с. 4 - 42).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/19793/14 за позовом Заступника прокурора Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - позивачів) до ТОВ "Левра" (далі - відповідача) про витребування майна з чужого незаконного володіння (том 1, а.с. 1-2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Мале приватне підприємство "Квіт", як первісного набувача спірного майна від ДП МО "Укрвійськбуд" за договором купівлі-продажу від 09.04.2003 року, та проданого ТОВ "Левра" 12.09.2003 року (далі - третя особа на стороні відповідача) (том 1, а.с. 104 - 105).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2014 року (суддя Спичак О.М.) у задоволенні позову Заступника прокурора Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про визнання за Державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване по вул. Бориспільській, 47 у місті Києві; витребування шляхом вилучення від ТОВ "Левра" нежилого приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване по вул. Бориспільській, 47 у місті Києві, та його передачу Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - відмовлено (том 2, а.с. 36-48).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 року повністю та прийняти нове рішення, яким визнати за Державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., з яких приміщення підвалу площею 151,90 кв.м. та приміщення першого поверху площею 232,80 кв.м в будинку № 47 по вул. Бориспільській у місті Києві; витребувати шляхом вилучення від ТОВ "Левра" нежитлове приміщення № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., з яких приміщення підвалу площею 151,90 кв.м. та приміщення першого поверху площею 232,80 кв.м в будинку № 47 по вул. Бориспільській у місті Києві; витребуване від ТОВ "Левра" нерухоме майно передати на утримання державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд".

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповнотою дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Тищенко А.І., Станік С.Р.) апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 року у даній справі - без змін (том 3, а.с. 49 - 69).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України Гліган Сергій Олександрович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 08.04.2015 року, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва, судові витрати покласти на відповідача, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 170, 203, 210, 215, 220, 228, 317, 319, 326, 329, 331, 388, 391, 392, 657, 658, Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), статті 225 Цивільного кодексу УРСР, статті 144 Господарського кодексу України, статей 36, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників Генеральної прокуратури України - Яговдіка С.М., Міністерства оборони України - Шавейка А.О., Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - Богайчука Д.О., ТОВ "Левра" - Савицького В.І., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.01.1998 року Міністерством оборони України було видано наказ Міністра оборони України № 27 "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України", згідно якого на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу організовано створення відособлених структурних підрозділів державних підприємств Міністерства оборони України, зокрема "Укрвійськбуд" (пункт 1), а також доручено начальнику розквартирування військ і капітального будівництва Збройних сил - начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України у 10-денний термін після призначення встановленим порядком керівників державних підприємств Міністерства оборони України організувати роботу по прийому-передачі фондів, зазначених у пункті 1 (пункт 4) (том 2, а.с. 7 - 33).

Відповідно до Плану організаційних заходів у квартирно-будівельному комплексі Збройних Сил України у 1998 році, який є додатком № 1 до наказу Міністра оборони України № 27 від 29.01.1998 року, створення Державного підприємства "Укрвійськбуд" та його підпорядкування визначено начальнику розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України; розформовано 135 заводів залізобетонних виробів Головного управління військового будівництва, правонаступником якого визнано Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"; фонди і майно наказано передати Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (том 2, а.с. 10 - 33).

Судами встановлено, що спірне майно, яке було передано до ДП МОУ "Укрвійськбуд", відповідно до акту приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка від 06.12.2000 року, який затверджено Начальником Головного КЕУ МО України, перебувало у ДП МОУ "Укрвійськбуд" на праві господарського відання, що узгоджується з пунктом 4.2 Статуту Державного підприємства МО "Укрвійськбуд".

Як встановлено судами, ухвалою арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000 року за заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі міста Києва порушено провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд"; 03.04.2001 року введена процедура санації Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" з врахуванням особливостей провадження за статтею 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство); ухвалою від 18.01.2002 року затверджено план санації боржника; ухвалою від 12.10.2006 року клопотання комітету кредиторів ДП МОУ "Укрвійськбуд" про перехід до процедури санації за загальною процедурою на підставі статті 17 Закону про банкрутство від 23.02.2006 року задоволено, продовжена процедура санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" на шість місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року у справі № 24/612-б-43/234, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 року, апеляційне провадження та провадження у справі № 24/612-б-43/234 припинено на підставі статті 40 Закону про банкрутство за наслідком відновлення платоспроможності підприємства в ході санації (том 1, а.с. 30-33).

Судами встановлено, що ухвалою суду від 18.01.2002 року у справі про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд" затверджувався План санації боржника, попередньо погоджений 02.11.2001 року з виконуючим обов'язки Міністра Оборони України Шкідченко В.П. та 30.10.2001 року з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, а ухвалою суду від 18.01.2002 року затверджено Доповнення до Плану санації, затверджені та попередньо погоджені 14.11.2002 року Міністром Оборони України генералом армії України Шкінченко В.П. та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, відповідно до яких передбачався ряд заходів з відновлення платоспроможності підприємства та перелік майна, яке мало відчужуватися з публічних торгів для задоволення конкурсних вимог кредиторів у справі про банкрутство № 24/612-б-43/234 (том 3, а.с. 3 - 41).

Судами встановлено, що реалізація спірного нерухомого майна (нежилого приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване по вул. Бориспільській, 47 у місті Києві) у 2003 році проводилась керуючим санацією боржника на виконання заходів з реалізації його майна згідно затверджених судом та попередньо погоджених Міністром оборони України як плану санації боржника ДП МОУ "Укрвійськбуд", так доповнень до нього у процедурі провадження у справі про банкрутство у справі № 24/612-б-43/234.

Зокрема, судами встановлено продаж спірного майна ДП МО "Укрвійськбуд" 09.04.2003 року згідно Біржової угоди № 28-03/12 Договору купівлі-продажу нерухомості Малого приватного підприємства "Квіт", зареєстрованої 13.07.2003 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за № 5538 та Акта приймання-передачі майна від 25.04.2003 року (том 1, а.с. 52-54).

Спростовуючи доводи позивача про те, що даний договір є таким, що порушує публічний порядок, суди аргументували положеннями статей 17 - 18, 20 - 21 Закону про банкрутство в редакції, чинній на момент продажу майна, якими передбачено можливість відчуження майна боржника згідно затвердженого судом плану санації, як захід з відновлення платоспроможності підприємства у процедурі санації та зазначили про те, що згідно статті 15 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, чинній на момент продажу майна, передбачалося, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, а також про дотримання чинного на той час законодавства про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна в органах БТІ.

Спростовуючи доводи позивача про набуття відповідачем майна від третьої особи, що отримала спірне майно за недійсним договором 13.07.2003 року, як таким, що укладений у справі про банкрутство № 24/612-б-43/234, провадження за якою здійснювалась безпідставно, судами прийнято до уваги Вирок від 03.03.2007 року у кримінальній справі № 1-175-07 Подільського районного суду міста Києва, яким засуджено ОСОБА_12, заступника генерального директора з фінансово-економічної роботи ДП МО "Укрвійськбуд" за статтею 218 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдиву офіційну заяву службової особи суб'єкта господарської діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів (том 1, а.с. 25 - 29).

Однак, апеляційним судом зазначено про те, що оскільки провадження у справі про банкрутство № 24/612-б-43/234 здійснювалося та припинено згідно статті 40 Закону про банкрутство Постановою Київського апеляційного господарського суду 31.10.2007 року з встановленням обставин повної сплати боргів перед конкурсними кредиторами, а також часткової сплати заборгованості перед поточними кредиторами, без жодного спростування (визнання недійсними угод, укладених в процедурі санації боржника) та без спростування обґрунтованості порушення справи про банкрутство і введення процедури санації боржника, внаслідок чого апеляційний суд дійшов висновку про недоведення позивачем підстав недійсності договору від 09.04.2003 року, укладеного в процедурі санації.

Судами встановлено, що постанова апеляційного суду від 31.10.2007 року у справі про банкрутство № 24/612-б-43/234 залишена в силі Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 року (том 1, а.с. 30-33).

Також, суди дійшли до висновку, що зазначеним вироком не встановлювались та не досліджувались обставини укладання правочинів щодо відчуження майна позивача. Будь-які свідчення про те, що були укладені правочини, безпосередньо спрямовані на незаконне заволодіння державним майном, у вироку від 03.03.2007 року відсутні.

Судами спростовано доводи позивача про підписання Доручення від 20.09.2000 року, виданого ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_12, як некомпетентною особою від імені ДП МОУ "Укрвійськбуд". Так, апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_13 було призначено виконуючим обов'язки генерального директора ДП МОУ "Укрвійськбуд" згідно Наказу начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних сил України № 49 від 03.04.1998 року, виданого на виконання Наказу Міністра оборони України № 1 від 20.04.1998 року, і станом на 2000 рік він виконував покладені на нього обов'язки керівника ДП МОУ "Укрвійськбуд", а тому був компетентний видавати доручення на представництво інтересів ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Судами встановлено, що 12.09.2003 року між Малим приватним підприємством "Квіт", як продавцем, та ТОВ "Левра", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (далі - Договір купівлі-продажу від 12.09.2003 рку), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. в реєстрі за № 9184, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав нежиле приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване по вул. Бориспільській, 47 у місті Києві, а саме: приміщення підвалу площею 151,9 кв.м., приміщення першого поверху площею 232,8 кв.м. Також, на останній сторінці договору купівлі-продажу від 12.09.2003 року, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна вчинено реєстраційний напис про реєстрацію за ТОВ "Левра" права власності на придбане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 12.09.2003 року, а саме: нежиле приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване по вул. Бориспільській, 47 у місті Києві (том 1, а.с. 55 - 56).

15.09.2003 року Малим приватним підприємством "Квіт", як продавцем, та ТОВ "Левра", як покупцем, підписано та скріплено печатками сторін акт передачі нежилого приміщення за договором купівлі-продажу від 12.09.2003 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність відчужене за договором майно (том 1, а.с. 58).

З огляду на встановлення обставин укладення нотаріально посвідченого договору 12.09.2003 року, його реєстрацію в органах БТІ, передачу майна від продавця до покупця за актом приймання-передачі, відсутність даних про визнання договору недійсним в судовому порядку, суди дійшли висновку про відповідність зазначеного договору нормам чинного на той час (вересень 2003 року) цивільного законодавства та спростували доводи позивача про поширення на спірні правовідносини положень Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 року .

Судами спростовані доводи прокурора щодо розповсюдження заборони передачі спірного майна будь-яким іншим суб'єктам господарювання та громадянам згідно з пунктами 1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992 року (8-92) , оскільки вказаним пунктом декрету встановлено заборону саме безоплатної передачі майна, проте заборони щодо оплатної передачі майна у процедурі санації в ході провадження у справі про банкрутство не передбачено.

Суди спростували доводи прокурора про порушення положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року (185-16) з посиланням на те, що відчуження спірного майна відбулося у 2003 році, а закон набрав чинності у 2006 році, отже, його норми не мають зворотної дії у часі та не можуть визначати правомірність набуття майна відповідачем у справі.

Також, судами відхилено доводи прокурора про те, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є Фонд державного майна України згідно статі 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (2171-12) , оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне майно було включено до переліку об'єктів, що підлягали приватизації, а навпаки, встановлено перебування майна в управлінні Міністерства оборони України, як засновника ДП МОУ "Укрвійськбуд" та погодження з ним відчуження спірного майна у процедурі банкрутства.

З огляду на встановлення відчуження спірного майна в ході санації у справі про банкрутство згідно плану санації, погодженого Міністерством Оборони України, як органом управління ДП МОУ "Укрвійськбуд", спростувавши доводи прокурора щодо незаконного вибуття спірного майна з державної власності, суди дійшли висновку про правомірне набуття зазначеного майна ТОВ "Левра", відмовили позивачу в задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на майно за державою України та вимог про віндикацію майна.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а доводи скаржника про неналежну оцінку обставин справи з посиланням на докази, прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій та спростовані судами, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи скаржника про порушення норм матеріального права є за своїм змістом повторенням тих правових підстав, які були спростовані та відхилені апеляційним судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з відхиленням доводів скаржника з посиланням на зазначені вище норми матеріального та процесуального права та не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду від 08.04.2015 року у справі № 910/19793/14.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України Глігана Сергія Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі № 910/19793/14 залишити без змін.