Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі господарського суду № 904/9685/13 Дніпропетровської області за заявою Підприємства з 100% іноземною інвестицією "Г.К. ХАН і Ко Київ" до ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" про визнання банкрутом ліквідатор Шистопал П.М. у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представників:

у приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду:

ліквідатора ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" Шистопала П.М.: Петруша Ю.К. (довіреність б/н від 19.01.2015 року).

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року за заявою Підприємства з 100% іноземною інвестицією "Г.К. ХАН і Ко Київ" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі № 904/9685/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (далі - боржника) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 452 704, 61 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шистопала П.М. (том копій матеріалів справи, а.с. 10 - 12).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 року продовжено строк процедури розпорядження майном у справі на два місяці, до 18.07.2014 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів: ТОВ "УніКредит Лізінг" - 1 218 грн. (перша черга), 207 155, 94 грн. (четверта черга), 96 388, 04 грн. (шоста черга), ПАТ "ВТБ Банк" - 1 218 грн. (перша черга), 28 457 553 грн. (забезпечені вимоги), 264 508 881, 55 грн. (четверта черга), 17 343 364, 78 грн. (шоста черга), Підприємства з 100% іноземною інвестицією "Г.К. ХАН і Ко Київ" - 5 735 грн. (перша черга), 452 704, 61 грн. (четверта черга) (том копій матеріалів справи, а.с. 16 - 19).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року строком на 1 рік, до 29.07.2015 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шистопала П.М. (том копій матеріалів справи, а.с. 29 - 32).

11.12.2014 року та 29.01.2015 року повторно ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до господарського суду зі заявами про визнання її кредитором з грошовими вимогами до банкрута в розмірі 2 350 478 грн., які складаються з: 8 168 грн. заборгованості по земельному податку з юридичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення № 0004342201 від 17.11.2014 року та 2 342 310 грн. заборгованості по орендній платі з юридичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення № 0004332201 від 17.11.2014 року (том грошових вимог ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 2 - 16, 22 - 36).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року (суддя Полєв Д.М.) грошові вимоги ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" визнано частково в розмірі 2 257 632,78 грн. (6 черга); решту вимог в розмірі 92 845, 22 грн. відхилено (том грошових вимог ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 95 - 98).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просила скасувати результат розгляду поточних грошових вимог податкової інспекції до боржника в частині відмови у визнанні грошових вимог на суму 92 845, 22 грн. та визнати її кредиторські вимоги до боржника-платника податків на суму 2 350 478 грн. в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив про те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано, що спірні вимоги складаються із заборгованості боржника по орендній платі за земельні ділянки, на яких розташовані споруди боржника, отже оренда землі спрямована на збереження майна боржника, а витрати на оренду безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури та згідно статті 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, відповідні зобов'язання боржника не припиняються.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у даній справі - залишено без змін (том грошових вимог ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 128 - 130).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 05.05.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2015 року в частині відмови у визнанні грошових вимог на суму 92 845, 22 грн. та визнати грошові вимоги податкової інспекції на суму 2 350 478 грн. в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , що полягало в необґрунтованій відмові у задоволенні кредиторських вимог податкової інспекції в частині заборгованості з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 92 845, 22 грн., нарахованої за серпень 2014 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в частині спірних грошових вимог по сплаті земельного податку на суму 92 845, 22 грн. у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ліквідатора ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" Шистопала П.М. - Петрушу Ю.К., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частинами 1, 4 статті 23 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) конкретно передбачено норму права, згідно якої припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яка є спеціальною та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов № 14/017 від 13.05.2014 року та № 14/025 від 27.05.2014 року у справі № 5021/321/12.

Відтак, у справах про банкрутство, порушених з 19.01.2013 року, а також порушених до 19.01.2013 року та ліквідаційна процедура у яких здійснюється згідно Закону про банкрутство (2343-12) в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, припиняється виникнення зобов'язань боржника перед органами доходів і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, податкова інспекція, яка є уповноваженим державою органом на стягнення зі суб'єктів господарювання податкових платежів, як поточний кредитор у справі про банкрутство, вправі звертатися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю є загальнодержавним податком (пункт 9.1.10).

Отже, оскільки спеціальним законодавством про банкрутство передбачено таку особливість, що з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають нові податкові зобов'язання та не зроблено жодних винятків з цього, зокрема, щодо плати за землю, як особливого загальнодержавного податку, то слід зробити висновок, що й податкові зобов'язання з плати за землю не виникають з моменту введення ліквідаційної процедури щодо боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року порушено провадження у справі № 904/9685/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство (2343-12) в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , введено процедуру розпорядження майном боржника з призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Шистопала П.М.; ухвалою від 27.05.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів: ТОВ "УніКредит Лізінг" - 1 218 грн. (перша черга), 207 155, 94 грн. (четверта черга), 96 388, 04 грн. (шоста черга), ПАТ "ВТБ Банк" - 1 218 грн. (перша черга), 28 457 553 грн. (забезпечені вимоги), 264 508 881, 55 грн. (четверта черга), 17 343 364, 78 грн. (шоста черга), ініціюючого кредитора - 5 735 грн. (перша черга), 452 704, 61 грн. (четверта черга) (том копій матеріалів справи, а.с. 10 - 12, 16 - 19).

Отже, скаржник не звернувся з конкурсними грошовими вимогами до боржника в процедурі розпорядження майном відповідно до статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 29.07.2015 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шистопала П.М. (том копій матеріалів справи, а.с. 29 - 32).

30.07.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено повідомлення про визнання ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

11.12.2014 року та 29.01.2015 року повторно ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до господарського суду із кредиторськими вимогами конкурсного та поточного характеру (заяви № 2/136/9/10-018 від 09.12.2014 року та № 630/9/10-018 від 26.01.2015 року) на загальну суму 2 350 478 грн. (том грошових вимог ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 2 - 16, 22 - 36).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки боржника складено акт № 2644/2201/13472597 від 08.10.2014 року про порушення податкового законодавства та винесено податкові повідомлення-рішення № 0004342201 від 17.11.2014 року по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 8 168г рн., № 0004332201 від 17.11.2014 року по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 2 342 310 грн. (том грошових вимог ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 4, 5, 9 - 14).

Розглядаючи грошові вимоги ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість банкрута по зобов'язаннях з податку на землю розраховано за період з січня 2012 року по серпень 2014 року.

Судами прийнято до уваги та визнано конкурсні та поточні грошові вимоги до боржника на суму 2 257 632, 78 грн., як вимоги 6 черги задоволення, заявлені з пропуском передбаченого законом строку на подання грошових вимог.

Відхиляючи заявлені податковою інспекцією кредиторські вимоги на суму 92 845, 22 грн., які становлять заборгованість з орендної плати за землю за серпень 2014 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні вимоги нараховано після визнання боржника банкрутом постановою від 29.07.2014 року, що не узгоджується з положеннями статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , які застосовуються в ході ліквідаційної процедури у даній справі, відповідно до якої з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вірним застосуванням Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013 року.

Доводи скаржника про те, що податок з плати за землю носить компенсаторну функцію (є компенсацією витрат за користування землею) та може бути зарахований до витрат боржника по збереженню майна (землі) в ліквідаційній процедурі, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованим, оскільки правова природа податку на землю не може бути виключенням із загального правила, передбаченого статтею 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , якою не передбачено жодних винятків із загального правила щодо припинення податкових зобов'язань по окремих видах податків та зборів в ліквідаційній процедурі боржника.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі № 904/9685/13 в оскаржуваній частині такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року в частині відмови у визнанні грошових вимог ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 92 845, 22 грн. у справі № 904/9685/13 залишити без змін.