Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Данилова Т.Б. за участю представників: від прокуратури: Попенко О.С., посв. № 029012 від 17.09.2014 р.; від відповідача 1: не з'явився; від відповідача 2: Лесечко О.М., дов. № 2 від 02.02.2015 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. у справі господарського суду № 910/265/15-г міста Києва за позовом Заступника прокурора міста Києва до 1. Київської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна хвиля" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2015 р. у справі № 910/265/15-г задоволені позовні вимоги. Визнано незаконним рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. № 1111/1772 (ra1111023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об'єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом'янському районі м. Києва". Скасовано рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. № 1111/1772 (ra1111023-07) "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об'єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом'янському районі м. Києва". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 8,43 га на вул. Кадетський Гай у Солом'янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000722400017), що укладений між Київською міською радою та ТОВ "Блакитна хвиля", що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.03.2008 р. за № 72-6-00493. Визнано відсутнім у ТОВ "Блакитна хвиля" права користування земельною ділянкою площею 8,43 га на вул. Кадетський Гай у Солом'янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000722400017) вартістю 15 410 427,27 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. у справі № 910/265/15-г вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Заступник прокурора міста Києва з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.07.2014 р. № 03-05/1247 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б. та у зв'язку з направленням на навчання з підвищення кваліфікації судді Рогач Л.І., для вирішення питання щодо можливості прийняття касаційної скарги до провадження у справі № 910/265/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 28.07.2015 р. з'явився прокурор та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна хвиля". Київська міська рада уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 р. № 1111/1772 (ra1111023-07) "Про передачу ТОВ "Блакитна хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об'єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом'янському районі м. Києва", затверджено проект землеустрою та передано ТОВ "Блакитна хвиля" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 8,43 га за адресою та з цільовим призначенням, вказаними у рішенні.

Зазначене рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. № 1111/1772 (ra1111023-07) було опубліковано в газеті Київської міської ради "Хрещатик" № 26(459) від 14.03.2008 р.

На виконання вищезазначеного рішення між Київською міською радою та ТОВ "Блакитна хвиля" укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.03.2008 р. за № 72-6-00493.

На час прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні ДП "Науково-дослідний виробничий комбінат "Пуща-Водиця".

Відповідно до листа № 527 від 11.07.2007р. ДП "Науково-дослідний виробничий комбінат "Пуща-Водиця" просило припинити йому право постійного користування земельною ділянкою площею 8,43 га за вказаною адресою з наступною передачею ТОВ "Блакитна хвиля".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Міністерством аграрної політики України, як органом управління майном (п. 1.1 Статуту ДП "Науково-дослідний виробничий комбінат "Пуща-Водиця") надано погодження на припинення права постійного користування ДП "Науково-дослідний виробничий комбінат "Пуща-Водиця" земельною ділянкою по вул. Кадетський Гай у Солом'янському районі м. Києва (що підтверджується листом № 37-11-4-13/8208 від 30.05.2007р.), проте відповідне право на вказану земельну ділянку припинено не було.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що Київською міською радою без урахування приписів ст.ст. 59, 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України надано водний об'єкт та земельну ділянку в межах прибережних захисних смуг для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об'єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами для інших цілей, ніж визначені водним та земельним законодавством. Крім того, Київська міська рада приймаючи оскаржуване рішення без урахування приписів ст.ст. 20, 149 Земельного кодексу України змінила цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення (в тому числі ріллі) на землі житлової та громадської забудови.

З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд, з яким в цій частині погодилась апеляційна інстанція, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Між тим, в процесі судового розгляду даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Блакитна хвиля" було заявлено про застосування строків позовної давності, що залишилось поза увагою місцевого господарського суду.

У Цивільному кодексі України (435-15) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим ч.ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась у постановах Верховного Суду України.

Як вже зазначалось вище, рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. № 1111/1772 (ra1111023-07) було надруковано у газеті Київської міської ради "Хрещатик" № 26(459) від 14.03.2008 р., тобто оскаржуване рішення доведено до відома невизначеному колу осіб, що проживають на території адміністративно-територіальної одиниці м. Київ, у тому числі прокуратурі міста Києва.

Отже, апеляційна інстанція обґрунтовано зазначила, що прокуратурі міста Києва в березні 2008 року було відомо про існування оскаржуваного рішення, а з відповідною позовною заявою заступник прокурора міста Києва звернувся у січні 2015 року.

Також апеляційний господарський суд підставно зазначив, що Київською міською радою надсилаються прокуратурі міста Києва усі рішення Ради щодо відчуження та передачі у користування земельних ділянок для відома та контролю.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Пунктом 1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин" визначено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, ст. 11 ЦК України, ст. ст. 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України (2768-14) , спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. № 1111/1772 (ra1111023-07) не є правовим актом органу місцевого самоврядування у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, а є виключно індивідуальним актом, яким реалізоване волевиявлення територіальної громади міста Києва, як учасника цивільно-правових відносин, а відтак посилання заявника касаційної скарги, що на спірні правовідносини позовна давність не поширюється є необґрунтованими.

Вищий господарський суд України враховує судову практику та правову позицію Верховного Суду України стосовно того, що пропуск позовної давності є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, встановлення обставин пов'язаних із спливом строку позовної давності свідчить про правильність застосування апеляційним господарським судом ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. у справі № 910/265/15-г відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. у справі № 910/265/15-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - без задоволення.