П/811/2196/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість - 06.11.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 (суддя Кравчук О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № П/811/2196/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маловисківський елеватор" до Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маловисківський елеватор" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.02.2015 №0000931500, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2 309 389,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про непідтвердження належними документами господарської операції, за якою позивачем сформовано податковий кредит, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5 Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 27.01.2015 №2/1501/2210/38087769, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань визначення достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 2 724 429,00 грн за листопад 2014 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за листопад 2014 року в розмірі 2 309 389,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" не мали реального характеру, оскільки Товариством не було надано документів, які підтверджують факт надання послуг по зберіганню сої.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що відповідно до умов контракту №510/144412520, укладеного 09.09.2014 із компанією-нерезидентом ADM Germany GmbH (м.Гамбург, Німеччина) позивач зобов`язався поставити вказаному контрагентові 2500 тонн соєвих бобів (+/-5%) для технічних потреб врожаю 2014 року за ціною 401 долар США за одну метричну тонну. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ до портового елеватора - ПАТ "Укрелеваторпром" - залізницею та/або автотранспортом.

З метою виконання умов вищеозначеного контракту ТОВ "Маловисківський елеватор" (покупець) 14.11.2014 укладено договір поставки №14/11-1КП та додаткову угоду до нього із ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" (постачальник), відповідно до якого ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" зобов`язалося передати у власність покупця - ТОВ "Маловисківський елеватор" сою врожаю 2014 року у кількості 2500 тонн.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у контрагента ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" було надано копії документів, зокрема, договори, податкова накладна, видаткова накладна, виписки з банківського рахунку.

Транспортування придбаного товару до місця, визначеного зовнішньоекономічним контрактом (до ПАТ "Укрелеваторпром"), було здійснено із залученням перевізників: ТОВ "Захід-Торг-Сервіс", ФОП "ОСОБА_1", ТОВ "Віталмар транс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФО-СПД ОСОБА_4, які надавали позивачеві транспортно-експедиторські послуги та послуги перевезення вантажу, в підтвердження чого позивачем надано відповідні договори, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності доказів зберігання придбаного товару, а також того, що у договорах про надання послуг з перевезення не вказано до якого місця поставляється товар.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

16. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавав оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70- 72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Посилання контролюючого органу на те, що реальність спірної господарської операції з придбання позивачем товару (сої) у ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" має бути підтверджена документами щодо надання позивачеві послуг по зберіганню сої з 16 листопада 2014 року (дата складення першої товарно-транспортної накладної) по 23 листопада 2014 року (дата складення податкової накладної), судами правомірно не взято до уваги, оскільки на підставі товарно-транспортних накладних з відмітками про прийняття товару ПАТ "Укрелеваторпром", судами було встановлено, що товар (соя), відвантажений позивачеві ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" того ж дня приймався портовим елеватором, тобто позивач не потребував послуг зі зберігання сої, оскільки операції здійснювались фактично в один день.

Посилання контролюючого органу на те, що посвідчення взаємовідносин позивача та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" лише однією податковою від 23 листопада 2014 року не є підставою для формування позивачем податкового кредиту, суди також обґрунтовано відхилили, оскільки виходячи зі змісту пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, то відповідно враховуючи, що відвантаження партій сої від ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" протягом 16-23 листопада 2014 року було епізодами однієї триваючої у часі господарської операції, посвідчення такої операції однією податковою накладною після повного постачання товару (23 листопада 2014 року) є належною правовою підставою для формування позивачем податкового кредиту за наслідками такої операції.

Поряд з цим необхідно зазначити, що оскільки укладеним договором поставки між позивачем та контрагентом визначено товар який постачається в кількості 2700 тон, тобто враховуючи, що об`єми поставки товару були значними, то в період з 16-23 листопада 2014 року фактично здійснювались дії по перевезенню товару з метою поставки товару в межах однієї господарської операції. Слід також звернути увагу, що договором також передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару в розпорядження покупцеві, що підтверджується підписанням видаткової накладної на товар. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи сторонами за договором поставки було сформовано та підписано одну видаткову накладну на загальну кількість перевезеного товару в період з 16-23 листопада 2014 року на загальну суму поставки 17 247 607,20 грн, в тому числі ПДВ - 2 874 601,20 грн та відповідно сформовано одну податкову накладну на загальну суму ПДВ 2 874 601,20 грн.

Таким чином, оскільки складення однієї податкової накладної на повне постачання товару не суперечить нормам податкового законодавства (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України), а відповідно платник податків має право на формування податкового кредиту за такою накладною.

Обґрунтовано суд апеляційної інстанції відхилив і доводи контролюючого органу, що в наданих договорах про надання послуг перевезення не зазначено місця поставки товару, оскільки зі змісту договорів про надання послуг перевезення вбачається, що перевезення товару здійснюється на умовах, визначених у затвердженій сторонами заявці замовника, у якій визначаються: строки та адреса пунктів завантаження та розвантаження, маршрут, дані про одержувача, дата завантаження та строки доставки, тип та кількість транспортних засобів та інші умови. Копії товарно - транспортних накладних, що наявні в матеріалах справи містять відомості щодо пунктів навантаження та розвантаження, які відповідають умовам договору поставки, а також містяться відмітки вантажоодержувача ПрАТ "Укрелеваторпром", про розвантаження товару у порту.

20. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені, зокрема і в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судоми фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №П/811/2196/15 залишити без змін.