Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Данилова Т.Б. за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1 від 18.10.2006 р.; від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. у справі господарського суду № 914/3493/14 Львівської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонбудпроект" про розірвання договору та стягнення 232 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2014 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. у справі № 914/3493/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Розірвано договір укладений 18.09.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на виготовлення та встановлення віконно-дверних систем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 232 000,00 грн. попередньої оплати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.07.2014 р. № 03-05/1245 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б. та у зв'язку з направленням на навчання з підвищення кваліфікації судді Рогач Л.І., для вирішення питання щодо можливості прийняття касаційної скарги до провадження у справі № 914/3493/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2015р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 121-1 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст. 121-1 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.

Також відповідачем заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи речових доказів, а саме - звукозапису судового процесу у цивільній справі № 450/2394/13-ц.

Зазначене клопотання судовою колегією касаційної інстанції відхиляється з огляду приписи ст. 111-7 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.07.2015 р. відповідач підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 21.06.2011 р., позивач є замовником об'єкта будівництва найменування та місцезнаходження якого: "Автомобільний торговий центр в с.Сокільники (кільцева дорога), Пустомитівського району Львівської області".

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) оформлений договір, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання виготовити та встановити віконно-дверні системи згідно додатків 1, 2, 3, 4 на вищенаведеному об'єкті. Термін виконання робіт - 60 робочих днів. Загальна вартість віконно-дверних систем становить зі знижкою 370 000 грн.

Судами встановлено, за наявними матеріалами справи, що відповідачем отримано аванс у розмірі 232 000 грн. Перший авансовий платіж в розмірі 110 000 грн. відповідач отримав 18.09.2012 р.

З урахуванням вищевикладеного, суди дійшли висновку, що підписавши зазначений договір та здійснивши авансовий платіж, позивач прийняв пропозицію відповідача укласти договір.

Також господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 21.02.2013 р. між Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та ТОВ "Тонбудпроект" (підрядник), оформлено договір підряду, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 30 днів з моменту встановлення склопакетних конструкцій на об'єкті в с.Сокільники, кільцева дорога, Пустомитівський район, "Автомобільний торговий центр".

Доводи стосовно того, що ТОВ "Тонбудпроект" своїх зобов'язань щодо виконання робіт з проведення фасадно-оздоблювальних робіт не виконало, оскільки передумовою для їх виконання є готовність фасаду (наявність склопакетних установок), належними та допустимими доказами в судах попередніх інстанцій не спростовані, як і не доведено фактичне виконання робіт ФОП ОСОБА_4

Відповідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідачем належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено фактичне виконання ним взятих на себе за договором зобов'язань щодо встановлення віконно-дверних систем, на що наголошувалось, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. В спірних правовідносинах допущено істотне порушення умов договору, в розумінні ст. 651 ЦК України, відтак господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. у справі № 914/3493/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. у справі № 914/3493/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.