Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі господарського суду Львівської області № 914/4637/14 за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 31751,98 грн., за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - ОСОБА_6,

24.12.2008 між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір № 371-08 по прийманню, зберіганню та подальшій реалізації посуду одноразового, відповідно до умов якого замовник (ФОП ОСОБА_5) передає виконавцю (ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Д.Галицького") посуд столовий одноразовий з пластмас на зберігання та подальшу його реалізацію авіакомпаніям в складі бортового харчування, а останній зобов'язався приймати на зберігання та реалізовувати зазначений посуд авіакомпаніям.

Додатками № 1 від 25.12.2009, № 2 від 28.12.2010, № 3 від 28.12.2011 та № 4 від 06.06.2012 до договору № 371-08 від 24.12.2008 вносилися зміни в частині переліку товару, що передавався на зберігання, розміру винагороди виконавця, а також продовження терміну його дії.

Умовами договору, визначеними пунктами 2.2, 2.3, 3.1, 4.6, 7.1, 7.2, 11.3 договору сторони узгодили, що товар поставляється в кількості та в асортименті, попередньо погоджених з виконавцем; передача товару на зберігання здійснюється за накладною, в якій представник замовника розписується про здачу його на зберігання, а представник виконавця - про прийняття товару на зберігання; товар, що переданий на зберігання, залишається власністю замовника до моменту його видачі авіакомпаніям в складі бортового з підписанням відповідної накладної на видачу товару; виконавець зобов'язаний вести облік по здійсненим операціям з товаром та до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику звітність за звітний місяць по операціям, здійсненим з товаром та залишками товару на зберіганні; виручка, отримана виконавцем в результаті реалізації товару в складі бортового харчування, за мінусом винагороди виконавця, розмір якої зазначено в п.6.1 даного договору, перераховується на розрахунковий рахунок замовника кожні 10 днів (до 15-го і 25-го числа звітного місяця і 5-го числа місяця, наступного за звітним); не рідше одного разу на три місяці сторони проводять звірку взаєморозрахунків з оформленням акту звірки; у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

01.01.2014 сторони склали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого у ФОП ОСОБА_5 перед ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Д. Галицького" утворилась заборгованість, з приводу чого останні 01.07.2014 направили на адресу підприємця претензію № 1338 з вимогою погасити борг у сумі 26 008,00 грн., та нараховані на нього пеню у сумі 3 125,23 грн., інфляційні втрати у сумі 2 253,21 грн. 3% річних у сумі 365,54 грн., та в результаті не отримання відповіді, звернулися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів.

11.03.2015 рішенням господарського суду Львівської області (суддя Щигельська О.І.), залишеним без змін 25.05.2015 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи ухвалені у справі постанову та рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем не доведено порушення з боку відповідача умов договору № 371-08 від 24.12.2008, оскільки грошове зобов'язання за умовами цього договору було покладено саме на позивача, який усупереч погодженому порядку розрахунків перераховував відповідачу виручку у повному обсязі, не віднімаючи при цьому своєї винагороди, а лише після цього виставляв замовнику рахунки на оплату наданих йому послуг.

У касаційній скарзі державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначали, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди безпідставно не прийняли до уваги та не надали належної правової оцінки доказам, які підтверджують факт реалізації товару у листопаді-грудні 2012 року, тобто мали місце обставини виконання договору зі сторони аеропорту, що свідчить про наявність у останнього права вимагати оплати боргу відповідачем.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника касаційної скарги і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. А в силу положень ч.1 ст.903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що як убачається зі змісту договору № 371-08 від 24.12.2008, серед обов'язків замовника відсутнє зобов'язання оплатити надані йому послуги зі зберігання та реалізації посуду. Натомість передбачено, що виручка, отримана виконавцем в результаті реалізації товару в складі бортового харчування за мінусом винагороди виконавця у встановленому цим договором розмірі, перераховується на розрахунковий рахунок замовника кожні 10 днів. Відтак, зважаючи на те, що аеропорт у порушення п.7.1 договору перераховував виручку не мінусуючи при цьому винагороди, ФОП ОСОБА_5 не порушив грошове зобов'язання, що стосується оплати послуг виконавця, тому також відсутні підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Із такими висновки колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не у повному обсязі відповідають матеріалам справи та доказам, які містяться в ній через порушення положень статті 84 ГПК України, відповідно до яких рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зокрема, судами не надано належної правової оцінки тим обставинам, що 29.12.2014 ФОП ОСОБА_5 сплатив на користь ДП "МА "Львів" ім. Д. Галицького" 10 000,00 грн. за надані послуги, що підтверджується банківською випискою від 29.12.2014, а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2015, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 16 008,00 грн.

Крім того, залишено поза увагою доводи позивача про те, що отримавши від відповідача на зберігання та реалізацію товар за видатковими накладними у листопаді на загальну суму 64 147,80 грн. та у грудні на загальну суму 69 837,41 грн., у зв'язку з припиненням дії договору, аеропортом було здійснено повернення залишків товару підприємцю, що підтверджується звітами та видатковими накладними від 28.12.2012 та 29.12.2012, а факт реалізації товару посвідчується укладеними з авіакомпаніями договорами (Договір про забезпечення бортовим харчуванням № 150-12 від 17.04.2012 з ТОВ "АК "Роза вітрів", Договір про забезпечення бортовим харчуванням № 157-12 від 25.04.2012 з ПАТ "АК "Міжнародні авіалінії України"), та видатковими накладними на рейс за листопад-грудень 2012 року.

З матеріалів справи також убачається, що згідно з додатком № 4 від 06.06.2012 до договору № 371-08 від 24.12.2008, термін його дії продовжено до 31.12.2012. Відтак договірні відносини сторін за цим договором припинилися, при чому аеропорт виконав свої зобов'язання у повному обсязі, реалізувавши товар на суму 151 008,00 грн., та повернувши підприємцю залишки товару. Одночасно ФОП ОСОБА_5 здійснив часткову оплату у розмірі 125 000,00 грн. та додаткову оплату у грудні 2014 у розмірі 10 000,00 грн.

Не звернуто увагу також на те, що позивач 01.07.2014, тобто після закінчення терміну дії договору, направляв відповідачу претензію за № 1338 з вимогою сплатити зазначений борг, яку останній залишив без відповіді.

Беручи до уваги положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити надані послуги за договором № 371-08 по прийманню, зберіганню та подальшій реалізації посуду від 24.12.2008 в строк до 08.07.2014 року включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Тобто, у порушення вимог ст. 43 ГПК України попередніми судовими інстанціями не досліджувались належним чином обставини справи, з урахуванням доводів позивача про припинення дії договору, не з'ясовувалось чи можливо вважати дії ФОП ОСОБА_5 щодо часткової оплати по договору схваленням факту існування власної заборгованості перед ДП "МА "Львів" ім. Д. Галицького"; на якій підставі частина виставлених рахунків позивача залишилася не оплаченими, тоді як частина з них оплачена відповідачем; не розглянуто питання щодо наявності чи відсутності встановлення у договорі строку виконання відповідачем обов'язку по оплаті вартості наданих послуг, з урахуванням пункту 11.3 договору.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що судами фактично встановлено наявність заборгованості, проте суто з формальних підстав у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зважаючи на викладене, повноваження касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" задоволити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р та рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2015 р. у справі № 914/4637/14 скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.