Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі господарського суду Київської області № 911/163/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Васильківтепломережа" про стягнення 789882,51 грн., за участі представників сторін:

від позивача - Ященко Р.Ю.,

від відповідача - Кашуба Л.Г.,

28.09.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (покупець) було укладено договір № 12/948-БО-17 купівлі-продажу природного газу, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

За умовами, визначеними пунктами 3.4, 5.2, 6.1, 7.2, 11.1 договору, покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; ціна за 1000 куб. м. природного газу складає 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; за порушення зобов'язання по оплаті газу, передбаченого пунктом 6.1 цього договору покупець повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу; договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 вересня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання своїх зобов'язань по договору, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом жовтня-грудня 2012 року передали, а КП "Васильківтепломережа" отримали природний газ в об'ємі 1 560,208 тим. куб. м. на загальну суму 7 273 277,80 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за жовтень 2012 року від 27.11.2012 на суму 760 594,86 грн., за листопад 2012 року від 30.11.2012 на суму 2 375 396,91 грн., та за грудень 2012 року від 31.12.2012 на суму 4 137 286,03 грн.

У порушення своїх зобов'язань за договором, вартість послуг з постачання газу КП "Васильківтепломережа" сплачували з простроченням, що обумовило звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з позовом про стягнення 195 840,88 грн. пені, 60 734,06 грн. 3% річних, 126 752,87 грн. інфляційних втрат, 406 554,70 грн. 7% штрафу за прострочення комунальним підприємством грошового зобов'язання.

23.02.2015 рішенням господарського суду Київської області (суддя Наріжний С.Ю.), залишеним без змін 19.05.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Новіков М.М., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 146 880,66 грн. пені, 60 734,06 грн. 3% річних, 126 752,87 грн. інфляційних втрат, 304 916,03 грн. 7% штрафу та 15 797,65 грн. судового збору. У частині стягнення 48 960,22 грн. пені та 101 638,67 грн. штрафу відмовлено.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у частині стягнення інфляційних та 3% річних, а також у частині стягнення штрафних санкцій (пені та 7% штрафу), які з урахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником та майнового стану сторін, були зменшені судом на 25% у порядку ч.3 ст. 83 ГПК України.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, якими вважали неправомірно зменшено розмір пені та штрафу, у зв'язку з чим порушено принцип рівності учасників процесу перед законом і судом, тому просили скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 48 960,22 грн. пені та 101 638,67 грн. штрафу, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили з факту неналежного, з порушенням строків, виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним договором.

Відповідно до ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору та норми законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 146 880,66 грн. пені, 60 734,06 грн. 3% річних, 126 752,87 грн. інфляційних втрат, 304 916,03 грн. 7% штрафу та 15 797,65 грн. судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 48 960,22 грн. пені та 101 638,67 грн., попередні судові інстанції виходили з того, що розмір штрафу та пені нарахований позивачем правильно, проте у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити штрафні санкції на 50% мотивуючи тим, що станом на дату розгляду справи заборгованість повністю сплачена, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (30-2014-п) .

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст.233 цього ж Кодексу передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Взявши до уваги доводи відповідача та вищезазначені норми закону, оцінивши об'єм виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, майновий стан відповідача (підприємство зі збитковою діяльністю, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2012 рік та 9 місяців 2014 року), факт використання ним поставленого газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася бюджетними організаціями (в силу чого існує затримка розрахунків контрагентів відповідача за надані послуги), значний розмір нарахованих санкцій, та врахувавши при цьому інтереси позивача, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про наявність виняткових обставин у розумінні п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України. Відтак суди правомірно зменшили належні до стягнення суми пені та штрафу на 25%, відмовивши у стягненні з відповідача 48 960,22 грн. пені та 101 638,67 грн. штрафу.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 та рішення господарського суду Київської області від 23.02.2015 у справі № 911/163/15 - без змін.