Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників: позивача Сапіга Д.П. - довіреність від 18.08.2014 р. Тараненко П.І. - довіреність від 05.01.2016 р. відповідача Тонкошкуров В.Г. - довіреність від 29.12.2015 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської міської ради на постанову від 24.11.2015 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі № 923/1346/15 Господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" до Херсонської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною

У серпні 2015 року ПАТ "Таврійська будівельна компанія" звернулося з позовом до Херсонської міської ради про визнання укладеною з 23.01.2015 р. додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16.05.2007 р. у запропонованій редакції, що передбачає поновлення дії первісного договору строком на 3 роки зі збереженням незмінними всіх попередніх умов.

Позов вмотивовано тим, що орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, на підставі частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, посилаючись на пункт 8 договору оренди від 16.05.2007 р., за яким позивач повинен був не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжувати його дію, а саме до 29.01.2015 р. Проте, позивач звернувся з такою заявою лише 16.02.2015 р., тобто поза межами встановленого договором строку, тому 26.06.2015 р. на XLIII сесії Херсонської міської ради VI скликання було прийнято рішення № 1922 про розірвання договору оренди земельної ділянки та відмову в поновленні договору орендної ділянки з ПАТ "Таврійська будівельна компанія" на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.09.2015 р. (суддя В.Г. Ситюк) позовні вимоги задоволено повністю, визнано укладеною з 23.01.2015 р. додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.05.2007 р., згідно якої - п. 1. поновлюється термін дії договору оренди земельної ділянки на три роки, - п. 2. передбачено, що договір оренди (п. 8) укладено на термін до 29.03.2018 р. та після закінчення строку договору орендар, у разі належного виконання обов'язків відповідно до умов договору, має переважне право на укладання договору оренди на новий строк. Орендар зобов'язаний повідомити про намір поновити договір оренди земельної ділянки за 60 днів (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції застосувавши положення частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", частину 3 статті 179 та частину 1 статті 187 Господарського кодексу України, встановив, що позивач належно виконував обов'язки за умовами договору оренди землі, продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а відповідачем протягом місяця після закінчення строку договору не було направлено орендарю лист - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 16.05.2007 р. був поновленим на строк 3 роки та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

За апеляційною скаргою Херсонської міської ради Одеський апеляційний господарський суд (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.), переглянувши рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.11.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Херсонська міська рада подала до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2015 р. у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Таврійська будівельна компанія" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо звернення орендарем з заявою про поновлення договору оренду земельної ділянки з пропущенням 60-денного строку, передбаченого пунктом 8 договору.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на приписи статей 777, 764 Цивільного кодексу України, частин 6-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважає судові рішення у справі законними та обґрунтованими та просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення попередніх інстанцій у справі без змін.

04.03.2016 р. від ПАТ "Таврійська будівельна компанія" надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні в режимі відеоконференції представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.05.2007 р. між Херсонською міською радою (орендодавець) та ЗАТ "Таврійська будівельна компанія" укладено договір оренди земельної ділянки на строк 5 років.

Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в Херсонській міській філії ДП "Центр ДЗК" 05.07.2007 р. за № 040771300144.

За актом від 06.07.2007 р. вищезазначена земельна ділянка була передана орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковими угодами, укладеними між сторонами від 25.05.2012 р. та від 03.03.2015 р., були внесені зміни до вказаного договору щодо продовження строку договору до 29.03.2015 р. та встановлення орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно.

Ці додаткові угоди зареєстровані в Управлінні Держкомзему у місті Херсоні Херсонської області 30.08.2012 р. за № 651010004000834 та від 03.03.2015 р. за № 02150105.

Заявою від 23.01.2015 р., що надійшла відповідачу 16.02.2015 р., позивач повідомив відповідача про свій намір продовжити первісний договір, до якої додав проект додаткової угоди.

Станом на 04.08.2015 р. відповідно до довідки ДПІ у м. Херсоні у позивача був відсутній податковий борг по сплаті орендної плати за земельну ділянку.

Судами встановлено, що орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання укладеною додаткову угоду від 23.01.2015 р. до договору оренди земельної ділянки від 16.05.2007 р. про поновлення дії договору оренди на три роки до 29.03.2018 р., тобто на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, на підставі частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За своїм змістом, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах 1 - 5 статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Разом з тим, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, встановивши під час розгляду справи обставини щодо користування ПАТ "Таврійська будівельна компанія" спірною земельною ділянкою після 29.03.2015 р., належне виконання останнім умов договору оренди землі від 16.05.2007 р., а також відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі (з 29.03.2015 р. по 29.04.2015 р.), суди попередніх інстанцій на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що прийняте 26.06.2015 р. на XLIII сесії Херсонської міської ради VI скликання рішення № 1922 про розірвання договору оренди земельної ділянки та відмову в поновленні договору орендної ділянки з ПАТ "Таврійська будівельна компанія" не утворює правових наслідків у спірних правовідносинах, оскільки воно було прийнято поза межами строку, визначеного частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що договір між позивачем і відповідачем вважається автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором від 16.05.2007 р.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, преглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 1 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2015 р. та постанову Одеського апеляційного господарського від 24.11.2015 р. про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1115, пунктом 6 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р. у справі № 923/1346/15 та рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2015 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.