Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Гоголь Т.Г. Рогач Л.І. за участю представників: позивача Чеботарьов І.В. - довіреність від 09.02.2016 року відповідача Ярошенко І.Г. - довіреність від 28.12.2015 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на постанову від 20.08.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 915/355/15 господарського суду Миколаївської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгул" до Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про стягнення 3153,83 грн. та зобов'язання здійснити перерахунок

У березні 2015 року ПАТ "Інгул" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Миколаївобленерго" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 3153,83 грн., та зобов'язання здійснити перерахунок та повернути кошти, стягнуті в рахунок оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії за субспоживачів, починаючи з 31.05.2013 р. відповідно до Додаткової угоди від 26.12.2014 р. з протоколом розбіжностей, посилаючись на приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на позовну заяву ПАТ "Миколаївобленерго" просило у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що факт надання послуг з перетікання реактивної енергії позивачем не спростований і підтверджуються останнім у позові.

Крім того, відповідач зазначав, що у відносинах які склалися між сторонами (відносини щодо надання послуг з перетікання реактивної електроенергії за субспоживачів та плати за них) відсутня істотна ознака, передбачена статтею 1212 Цивільного кодексу України - набуття майна за рахунок іншої особи.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.2015 р. (суддя Л.І. Васильєва) у задоволені позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на частину 7 статті 181 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки її приписи стосуються загального порядку укладання господарських договорів, а не внесення змін у вже діючі договори, оскільки порядок зміни та розірвання господарських договорів регулюється статтею 188 Господарського кодексу України.

Приймаючи до уваги вищезазначене, приписи статті 188 Господарського кодексу України та діючу редакцію пункту 6 додатку №5 до договору від 16.01.2012 року, суд дійшов висновку, що обов'язок позивача щодо оплати вартості перетікання реактивної енергії, в тому числі й за субспоживачів, є чинним. За таких обставин вимоги щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 3153,83 грн., як безпідставно набутих та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та повернути кошти, стягнуті в рахунок оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії за субспоживачів, починаючи з 31.05.2013 року (відповідно до Додаткової угоди від 26.12.2014 р. з протоколом розбіжностей) не ґрунтуються на чинному договорі від 16.01.2012 року та задоволенню не підлягають.

За апеляційною скаргою ПАТ "Інгул" Одеській апеляційний господарський суд (судді: Н.В. Ліпчанська, П.Ф. Мацюра, В.А. Лисенко), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.08.2015 р., вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким позов ПАТ "Інгул" - задовольнив; стягнув з ПАТ "Миколаївобленерго" на користь ПАТ "Інгул" безпідставно набуті кошти в сумі 3153,83 грн., судовий збір у сумі 4567,50 грн.; зобов'язав ПАТ "Миколаївобленерго" здійснити перерахунок та повернути ПАТ "Інгул" кошти, стягнуті в якості оплати послуг з перетікань реактивної електроенергії за субспоживачів починаючи з 31.05.2013 р.; стягнув з ПАТ "Миколаївобленерго" на користь ПАТ "Інгул" судовий збір в сумі 4 567,50 грн."

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції посилаючись на приписи статті 181 Господарського кодексу України та враховуючи, що ПАТ "Миколаївобленерго" як монополіст на певному ринку (товарів, робіт, послуг) не передав до суду вимоги щодо розбіжностей, які залишились неврегульованими між сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність посилань позивача на частину 7 статі 181 Господарського кодексу України (436-15) , а тому пропозиції, викладені в протоколі розбіжностей ПАТ "Інгул" від 28 січня 2015 р., вважаються прийнятими.

ПАТ "Миколаївобленерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2015 року залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 181 та 188 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Інгул" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 16 січня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 44/23 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник зобов'язався передати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1800 кВт, а споживач оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В тому числі, сторони передбачили обов'язок позивача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії (п. 2.3.4. договору та додаток № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії").

14 травня 2013 року до вказаного договору була укладена додаткова угода, яка набрала чинності з 31 травня 2013 року, відповідно до пункту першого якої, додатки до договору викладені в новій редакції, зокрема додатки № 2 та 5.

В новій редакції додатку № 5 до пункту 6 додані нові рядки № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 - характеристики точок розрахункового обліку електроенергії субспоживачів Позивача - ТОВ "Миколаївський хлібзавод № 1", ВАТ "МШРЗ", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Керуюча компанія Ідея", ПП "МНМ", ТОВ "ОСД" (№ 7 та 8), ФОП ОСОБА_7

В новій редакції додатку № 2 до переліку об'єктів споживача (Позивача) включені субспоживачі - ТОВ "ОСД" (рядки № 5, 6), ФОП ОСОБА_7 (рядок № 7), ТОВ "Миколаївський хлібзавод № 1" (рядок № 8), ПАТ Миколаївський шиноремонтний завод (рядок № 9), ТОВ "Керуюча компанія Ідея" (рядок № 10), ФОП ОСОБА_6 (рядок № 11), ПП "МНМ" (рядок № 12).

Судами також встановлено, що 12 січня 2015 року відповідач звернувся з пропозицією до позивача (від 29 грудня 2014 року № 01/30-7363) щодо внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 44/23 від 16 січня 2012 року (а.с. 25, 26).

Запропоновано внести зміни, в тому числі:

- у пункті 1 запропоновано Додаток № 5 до договору № 44/23 від 16.01.2012 р., підписаний 14.05.2013 р. вважати таким, що втратив чинність та викласти його у новій редакції від 26 грудня 2014, що додається.

- у пункті 2 запропоновано із додатку № 2 до договору № 44/23 від 16.01.2012, підписаного 14.05.2013 виключити рядки № 8 та № 9.

- у пункті 3 визначено, що сторони дійшли згоди в тому, що всі положення договору, в які не було внесено змін даною додатковою угодою, залишаються незмінними.

Сторони дійшли до згоди в тому, що згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 31.05.2013 року.

- у пункті 4 визначено, що дана додаткова угода разом із додатком № 5 набирає чинності з дати підписання, є невід'ємною частиною договору № 44/23 від 16.01.2012 та діє протягом дії договору.

Позивач не погодився з запропонованою редакцією змін до договору, склав протокол розбіжностей від 28 січня 2015 року та передав безпосередньо до канцелярії відповідача два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаною Додатковою угодою із супровідним листом № 85 від 29 січня 2015 року (а.с.29-33).

Пункти 3 та 4 Додаткової угоди прийняті позивачем в редакції відповідача без зауважень та розбіжностей.

Факт отримання протоколів розбіжностей від 28 січня 2015 року та Додаткової угоди підтверджується листом відповідача від 05 лютого 2015 року № 01/30-885 (а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Інгул" про стягнення з ПАТ "Миколаївобленерго" безпідставно набутих коштів в сумі 3153,83 грн., та зобов'язання здійснити перерахунок та повернути кошти, стягнуті в рахунок оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії за субспоживачів, починаючі з 31.05.2013 р. відповідно до Додаткової угоди від 26.12.2014 р. з протоколом розбіжностей, на підставі приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного договору від 16.01.2012 р. № 44/23. В процесі дії цього договору сторони вносили до нього зміни, зокрема, додатковою угодою від 14.05.2013 року.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регулюється статтею 188 Господарського кодексу України.

Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач своїм правом на звернення до суду для врегулювання розбіжностей не скористався, отже договір від 16.01.2012 р. № 44/23 є чинним в редакції, яка була узгоджена сторонами, з урахуванням додаткової угоди від 14.05.2013 року.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги діючу редакцію пункту 6 додатку №5 до договору від 16.01.2012 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок позивача щодо оплати вартості перетікання реактивної енергії, в тому числі й за субспоживачів, передбачений укладеним між сторонами договором.

За таких обставин судова колегія вважає помилковим висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 6 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, зробленому виходячи з встановлених обставин справи у їх сукупності, щодо відсутності підстави для задоволення позову.

За таких фактичних обставин місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права і відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

З викладених вище мотивів постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишеним без змін.

За приписами 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Таким чином, за результатами розгляду даної касаційної скарги з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у справі №915/355/15 скасувати.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2015 року залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інгул" (51028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 8, код ЄДРПОУ 20915842) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору за перегляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.