922/4231/15 Про стягнення заборгованості за компенсацію перетікання реактивної електроенергії - 16.03.2016 Прийняття

головуючого: суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М. розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на рішення та постанову Господарського суду Харківської області від 06.10.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 922/4231/15 за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго" до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення 1 326 445, 30 грн за участю представників сторін:

від позивача: Солдатенко А.М. - за довіреністю;

від відповідача: Закаблуков А.С. - за довіреністю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 19768,74 грн. заборгованість за компенсацію перетікання реактивної енергії (КРЕ) (що складається з: тарифна складова за КРЕ - 16473,95 грн. та ПДВ 20% - 3294,79 грн.); 115035,11 грн. пені; 141791,20 грн. індексу інфляції та 5783,19 грн. 3% річних. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 26529,00 грн. судового збору. В частині 1044066,06 грн. заборгованості з вартості електричної енергії провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 скасувати в частині припинення провадження у сумі основного боргу у розмірі 35891,64 грн., в частині стягнення пені у розмірі 106658,53 грн., 3% річних у розмірі 4930,86 грн., інфляційних втрат у розмірі 141791,20 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.11.2006 року між позивачем - Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та відповідачем - Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 60-99902.

02.11.2009 року до вищевказаного договору між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання електроенергії № 60-999.02 від 03.11.2006 р., відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі знадно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 9.4 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний місяць, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Отже, суди дійшли правомірного висновку про те, що вищевказаний договір пролонгований на 2015 рік.

Звертаючись до суду з позовом, АК "Харківобленерго" вказував на те, що за період з березня 2015 р. по квітень 2015 р. станом на 01.05.2015 р. у відповідача перед позивачем за вищевказаним договором наявна заборгованість з вартості електричної енергії в розмірі 1 044 066,06 грн. (що складається з: тарифна складова - 870055,89 грн. та ПДВ 20% - 174011,17 грн.), а також заборгованість по платі з компенсації перетікання реактивної енергії (далі - КРЕ) у розмірі 19768,74 грн. (що складається з: тарифна складова за КРЕ - 16473,95 грн. та ПДВ 20% - 3294,79 грн.).

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 19768,74 грн., в зв'язку з чим задовольнив цю вимогу. В зв'язку зі сплатою відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду оплати за використану електричну енергію, суди дійшли висновку про припинення провадження в частині стягнення вартості електричної енергії в розмірі 1 044 066,06 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Також, з огляду на те, що оплата відповідачем була здійснена з простроченням строку встановленому в договорі, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення пені в розмірі 115035,11 грн., індексу інфляції в розмірі 141791,20 грн. та 3% річних в розмірі 5783,19 грн.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, між сторонами у справі 30.11.2006 року укладено договір на постачання електричної енергії № 60-99902.

В п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини електроспоживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

В п.п. 2.3.1., 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов'язався виконувати умови договору, та, зокрема, взяв на себе обов'язок здійснювати своєчасно оплату постачальнику вартості електричної енергії та оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Судами встановлено, що позивачем було нараховано відповідачу за період з березня 2015 р. по квітень 2015 р. 1 044 066,06 грн. (що складається з: тарифна складова - 870055,89 грн. та ПДВ 20% - 174011,17 грн.) - вартість електричної енергії, 19768,74 грн. (що складається з: тарифна складова за КРЕ - 16473,95 грн. та ПДВ 20% - 3294,79 грн.) - плата з компенсації перетікання реактивної енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вартість використаної електричної енергії, виставлена до сплати відповідачу частково оплачена ним після порушення провадження у справі, що підтверджується копіями примірників платіжних доручень, в зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 1 044 066,06 грн. (що складається з: тарифна складова - 870055,89 грн. та ПДВ 20% - 174011,17 грн.) на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за компенсацію перетікання реактивної енергії (КРЕ), а також штрафних санкцій, суди дійшли передчасних висновків, з огляду на наступне.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) .

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) , який був чинним станом на березень 2015 р. (п.1.1. Порядку).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2.

Однак, суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги та не надали належної оцінки тому, що оплата вартості використаної електричної енергії за березень - квітень 2015 р. була здійснена відповідачем позивачу на виконання Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 15.04.2015 та від 18.05.2015, укладеного між учасниками розрахунків, а саме: сторони № 1 - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, сторони № 2 - Департаменту фінансів Харківської ОДА, сторони № 3 - Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", сторони № 4 - Енергопостачальна компанія Акціонерна компанія "Харківобленерго" та сторони № 5 - ДП "Енергоринок".

В пунктах 4, 5 вказаного Спільних протокольних рішеннях від 15.04.2015 та 18.05.2015 сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, уклавши Спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 03.11.2006.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пп. 4.2.1. п. 4.2. договору про постачання електричної енергії від 03.11.2006, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Спільними протокольними рішеннями від 15.04.2015та 18.05.2015.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували викладеного, не з'ясували чи був проведений розрахунок за поставлену електроенергію за березень - квітень 2015 р. своєчасно, тобто, у строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями від 15.04.2015 та 18.05.2015, та, відповідно, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

В зв'язку з наявністю Спільних протокольних рішень суди також передчасно дійшли висновку про наявність підстав для стягнення суми за перетікання реактивної електричної енергії. Судами не було з'ясовано, чи повинна вказана оплата проводиться на виконання умов Спільних протокольних рішень, чи відповідно до умов договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 № 60-99902. Не встановивши вказаних обставин, суди не з'ясували, чи є підстави для нарахування сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму заборгованості за перетікання реактивної електроенергії за березень - квітень 2015 р.

Крім того, суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки та не дослідили наявний в матеріалах справи Договір про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 04.08.2015, який укладено між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Харківської ОДА (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської ОДА (сторона третя), Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (сторона четверта), Енергопостачальною компанією Акціонерна компанія "Харківобленерго" (сторона п'ята), ДП "Енергоринок" (сторона шоста), ПАТ "Центренерго" (сторона остання).

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 23.09.2015 у справі № 917/2519/14, від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 року у справі № 5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 року від 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 року у справі № 922/2339/13.

Таким чином, не врахування та не дослідження вказаних вище обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, призвело до прийняття судами попередніх інстанцій передчасних рішень по суті заявлених вимог.

Згідно із статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанцій.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.